Ухвала суду № 7146578, 11.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Могильницький М.С.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 11 » грудня 2009 року справа № 2а-15798/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.

за участю представників сторін :

від позивача Лукянов М.В. довір. від 14.09.2009 року № 2049

від відповідачів:

1.Словянська ОДПІ - Полторацька Т.В. довір. від 02.11.2009 року № 54189/10/10-012

2. ГУ ДКУ у Донецькій області - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 14.10.2009 року

у справі № 2а-15798/09/0570

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Словянський завод “Тореласт”

до відповідачів:

1. Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 171145 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Словянський завод “Тореласт” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 14.09.2009 року № 0000212342/0 про зменшення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 42798 грн. та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 171145 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-15798/09/0570 (суддя Могильницький М.С.) позовна заява задоволена частково: визнане недійсним податкове повідомлення рішення та з Державного бюджету України на користь позивача стягнена сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 128347 грн., в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що однією з підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є підтвердження таких сум податковими накладними, підтверджуючі документи про отримання позивачем таких податкових накладних саме в травні 2009 року під час перевірки надані не були, тому, як вважає заявник скарги, відсутні підстави для відшкодування таких сум з державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

ВАТ “Словянський завод “Тореласт” надало до Словянської ОДПІ декларацію по податку на додану вартість за червень 2006 року, в якій визначив відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 334511 грн., залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 171145 грн., сума, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника в установі банку дорівнює сумі 171145 грн.

Словянською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ “Словянський завод “Тореласт” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2009 року по 31.05.2009 року, за результатами якої складений акт від 07.09.2009 року № 6504/23-4-00300363.

За висновком акту перевірки ВАТ “Словянський завод “Тореласт” інкримінувалось порушення вимог:

- п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищена заявлена сума бюджетного відшкодування за червень 2009 року в сумі 42798 грн.;

- п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищене відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту у червні 2009 року в сумі 158717 грн.

В ході перевірки встановлений факт фактичного постачання, транспортування продукції та розрахунків згідно з умовами договорів та підтверджена сума ПДВ, заявлена до відшкодування, в розмірі 128347 грн. (п.3.2.2 акту перевірки а.с. 45).

На підставі акту перевірки та п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органом прийняте податкове повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, заявник скарги вказує на порушення норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі суб”єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції щодо контролю відносно суб”єктів господарювання у сфері оподаткування.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Порядок обчислення і сплати податку врегульований ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом повязане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг) , вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит

Податкова інспекція не заперечує проти того, що податковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.

Крім того, як встановлено судом першої нстанції та апеляційним судом, не заперечується відповідачем, позивачем фактично сплачена сума ПДВ в розмірі 171145 грн. постачальникам.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обовязок покупця товару - платника податку надавати підтверджуючи документи про отримання податкових накладних, суми ПДВ за якими включені до складу податкового звітного періоду, саме у такому податковому звітному періоді, підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є такі податкові накладні, а не документи про їх отримання.

Крім зазначеного, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з податкового повідомлення рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, воно прийняте на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно зазначеної норми Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, зазначеною нормою податковий орган зобовязаний визначити суму податкового зобовязання, тоді як у податковому повідомленні рішенні, яке оскаржувалось, не нараховується сума податкового зобовязання а тільки зменшується сума відємного значення обєкту оподаткування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок ОДПІ про відсутність підстав для надання висновку про відшкодування ПДВ, є таким, що не відповідає встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у податковому повідомлені рішенні, яке оскаржувалось, та затримки відшкодування сум ПДВ позивачу по декларації за червень 2009 року відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В іншій частині постанова суду не оскаржується.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись с. 7 Закону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 3, ст. 9, ст. 17, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-15798/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року у справі № 2а-15798/09/0570 за позовом В ідкритого акціонерного товариства “Слов'янський завод “Тореласт” до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.09.2009 року № 00002/2342/0 року та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 171145 грн. залишити без з мін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 16.12.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич