Постанова № 71465769, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 грудня 2017 року 16:27 № 826/10294/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1), до Вищого адміністративного суду України, (далі - відповідач, ВАСУ), про:

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді (інформації) на запит позивача від 23 червня 2017 року, протиправною;

- зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на запит позивача від 23 червня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не надано позивачу відповідь на його звернення від 23 червня 2017 року, чим порушено його законні права.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки звернення позивача від 23 червня 2017 року розглянуто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судове засідання представник відповідача не прибув, у письмових запереченнях просив суд розгля справи здійснювати без участі представника відповідача.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до ВАСУ із запитом на інформацію від 23 червня 2017 року, яке згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення отримане відповідачем 26 червня 2017 року, зареєстровано 27.06.2016 р..

За результатами розгляду запиту позивача на інформацію від 23 червня 2017 року відповідачем складено відповідь, оформлену листом від 07 липня 2017 року №П-1902.

При цьому, як зазначив позивач, відповіді на вказане вище звернення він не отримував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян", (далі - Закон). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Вимоги до звернення закріплені в ст. 5 Закону, згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 6-8 якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

У ході судового розгляду судом встановлено, що вказаний вище запит позивача на інформацію від 23 червня 2017 року підпадає під поняття звернення громадян та відповідає, закріпленим в ст. 5 Закону, вимогам до таких звернень. Протилежного відповідачем суду не доведено.

При цьому, суд звертає увагу, що запитувана позивачем у запиті від 23 червня 2017 року інформація не є публічною, а тому норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 18 Закону, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 15 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Крім того, згідно абзаців 2, 7 ч. 1 ст. 19 Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що розгляд відповідачем запиту позивача на інформацію від 23 червня 2017 року не потребує додаткового вивчення, суд приходить до висновку, що дане звернення повинно бути розглянуте у термін не більше одного місяця від дня його надходження.

Водночас, станом на час розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні докази розгляду та вирішення відповідачем вказаного вище запиту позивача.

При цьому, наданий відповідачем реєстр вихідних документів, що відправляються простою письмовою кореспонденцією, від 07 липня 2017 року суд вважає неналежним доказом надіслання позивачу відповіді на запит, оскільки вказаний реєстр відправки вихідної кореспонденції є внутрішнім документом підприємства, організації, установи і не підтверджує дати фактичного надсилання відповіді за результатами розгляду звернення громадянина, при цьому, відмітка відділення поштового зв'язку (відбиток штемпеля тощо), на вказаному реєстрі відсутня.

А тому, суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання відповіді на вказаний вище запит позивача на інформацію від 23 червня 2017 року, та необхідність зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду вказаного запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на його запит на інформацію від 23 червня 2017 року.

3. Зобов'язати Вищий адміністративний суд України надати ОСОБА_1 відповідь за результатами розгляду його запиту на інформацію від 23 червня 2017 року.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко