Постанова № 71465717, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 грудня 2017 року 09:09 № 759/647/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Київській області (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3), ОСОБА_4 (далі - відповідач 4), ОСОБА_5 (далі - відповідач 5), в якій позивач просить:

1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру в Київській області на клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристві «Енергія» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вихідний номер листа Д-31876/0-15774/6-16 від 28.10.2016 року;

2) визнати дії ОСОБА_6 - начальника Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, не відповідними вимогам чинного законодавства та визнати її, як державного службовця, не відповідною займаній посаді;

3) визнати дії ОСОБА_4 - начальника Відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Головного управління Держгеокадастру в Київській області відносно розгляду клопотання ОСОБА_1про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, не відповідними вимогам чинного законодавства та визнати його, як державного службовця не відповідним займаній посаді;

4) визнати дії ОСОБА_5 - головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Головного управління Держгеокадастру в Київській області відносно розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, не відповідними вимогами чинного законодавства та визнати її, як державного службовця, не відповідною займаній посаді;

5) визнати дії ОСОБА_2 - заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Київській області відносно розгляду клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, не відповідними вимогам чинного законодавства та визнати її невідповідною займаній посаді;

6) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристві «Енергія» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області та прийняти рішення у відповідності з чинними законодавством.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі протиправно, всупереч вимогам законодавства України, відмовили йому у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, вважаючи спірний висновок правомірним, наданим в межах повноважень та у спосіб визначений законом, зважаючи на виявлені недоліки поданого на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідачі 2, 3, 4, 5 в судове засідання не з'явилися, письмових заперечень та/або пояснень по суті спору суду не подавали.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

23.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристві «Енергія» на території Процівської сільської ради Бориспільського району.

Листом від 28.10.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 було надано відповідь, в якому вказано, що додана ОСОБА_1 до клопотання схема розміщення земельних ділянок СТ «Енергія» не відповідає нормам земельного законодавства, у зв'язку з чим, відсутні підстави для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної діялнки, для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Процівської селищної ради Бориспільського району Київської області.

Незгода позивача з даним висновком зумовила звернення до суду з позовом.

Крім того, позивач наголошував про невідповідність працівників, які підписали лист, займаним посадам через нездатність належним чином керуватись положеннями діючих законів та безвідповідальність у належному виконанні своїх службових обов'язків.

У контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (далі - кодекс), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статті 2, 3, 4 даного Кодексу регламентують, що Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ст. 118 Кодексу, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно довідки СТ «Енергія», за підписом голови ОСОБА_7, ОСОБА_1 є членом садівницького товариства «Енергія» і користується земельною ділянкою №46, площею 0,06 га на підставі рішення Київського облвиконкому №1-16-5073 від 23.10.1987 року Державного акту на прав користування землею НОМЕР_1 від 1988 р. і рішення загальних зборів уповноважених від садових ділянок та членів правління, протокол №5 від 30.09.2012 року. Земельна ділянка надана в користування в 1988 році та розташована в межах Процівської сільської ради Бориспільського району.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Також, відповідно до ст. 118 Кодексу, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Так, відповідач посилається на невиконання позивачем при зверненні з клопотанням, п. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», (далі - закон).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Тобто основні питання, які знаходяться в межах регулювання цього Закону, - це містобудівна діяльність(містобудування).

Згідно ст. 4 Закону, об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до:

у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні;

за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Зі статті 24 Закону слідує, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Стаття 2 даного Закону передбачає, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

При цьому, термін «містобудівні потреби» у контексті ст. 24 Закону розглядається як цільове призначення земельної ділянки, що передбачає її забудову. Питання підстав, умов тощо отримання прав на земельну ділянку вказаним пунктом не розглядається. Зазначена норма регулює питання отримання земельних ділянок виключно для містобудівних потреб, тобто мету їх отримання та використання.

Виходячи з викладеного, встановлена п. 3 ст. 24 Закону заборона поширюється на випадки продажу земельних ділянок відповідно до глави 21 Земельного кодексу України для забудови (будівництва об'єктів містобудування), у тому числі для будівництва та експлуатації житлового будинку.

При цьому, дана заборона не поширюється на передачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування, ремонту, реставрації, капітального ремонту, реконструкції існуючих об'єктів (в межах передбачених п. 3 ст. 24 Закону), без зміни їх функціонального призначення, подовження дії договорів оренди земельної ділянки, передачі земельних ділянок для ведення колективного та індивідуального садівництва в існуючих кварталах садових товариств та приватної забудови тощо.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

З аналізу вищевикладених норм слідує, що наявність детальних планів та планів зонування є обов'язковою умовою лише у разі надання земельних ділянок, які будуть використовуватися для розміщення об'єктів будівництва.

В той же час, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, цільове призначення якої садівництво, а отже наявність детальних планів територій та планів зонування в даному випадку не відноситься до обов'язкових умов для передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам.

Стаття 35 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Крім того, аналіз матеріалів справи вказує на те, що відповідачем не було розглянуто клопотання у встановлені ст. 118 Земельного кодексу України строки.

За вказаних обставин, суд вказує на наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилася у неприйнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача протягом строку, встановленого статтею 118 Земельного кодексу України, та у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, в порушення вищевказаних вимог закону рішення про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва прийнято із порушенням строку, передбаченого Законом.

Поряд з цим, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, у зв'язку із чим обґрунтованими є позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 протиправними та зобов'язання повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

Що стосується вимог позивача про визнання ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 не відповідними займаним посадам державних службовців, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну службу», посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного та особистісного розвитку.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції;

5) виключено.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не відноситься вирішення питань щодо визнання особи невідповідною займаній посаді державної служби.

Поряд з цим, суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді може бути здійснено під час іспитового строку саме суб'єктом призначення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру в Київській області на клопотання позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристві «Енергія» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, вихідний номер листа Д-31876/0-15774/6-16 від 28.10.2016 року.

3. Визнати протиправними дії ОСОБА_6 - начальника Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

4. Визнати протиправними дії ОСОБА_4 - начальника Відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

5. Визнати протиправними дії ОСОБА_5 - головного спеціаліста відділу розпорядження землями сільськогосподарського призначення Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

6. Визнати протиправними дії ОСОБА_2 - заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо розгляду клопотання ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва.

7. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва, орієнтовною площею 0,06 га, яка розташована в садовому товаристві «Енергія» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області та прийняти рішення у відповідності з чинними законодавством.

8. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Київській області на користь ОСОБА_8 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 465,00 грн. (чотириста шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Ю.Т.Шрамко