Постанова № 71465544, 19.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

19 грудня 2017 р. №820/2988/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Савчук С.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Юрчик Л.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд скасувати:

- рішення № 0000351315 від 18.05.2017 року з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму за штрафними санкціями на суму 348,55 грн.; рішення № 0000331315 від 18.05.2017 року з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму за штрафними санкціями на суму 24 253,2 грн.;

- вимогу про сплату боргу від 18.05.2017 року № ф-0000101315 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 163901,46 грн.;

- вимогу про сплату боргу від 18.05.2017 року № ф-0000091315 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 697,10 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №820/2988/17.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №820/3462/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2017 року №000341315 з податку на додану вартість щодо завищення 295357 грн.; від 18.05.2017 року №000361315 з податку на доходи фізичних осіб, щодо, сплати податковим агентами за штрафними санкціями 510, 00 грн.; від 18.05.2017 року №0000371315 з адміністративним штрафом на суму 510, 00 грн.; від 18.05.2017 року №0000391315 з військового збору на суму 29422, 38 грн. (23537, 9 грн. за податковим зобов'язанням, 5884, 48 грн. за штрафними санкціями); від 18.05.2017 року №0000381315 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 441657,53 грн. (за податковим зобов'язаннями 294438,35 грн., за штрафними санкціями 147219,18 грн).

Ухвалою суду від 28.09.2017 об'єднано в одне провадження два самостійних провадження в адміністративних справах №820/3462/17 та №820/2988/17 за адміністративними позовами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення, є необґрунтованими та помилковими, через що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - Юрчик Л.В. через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Позивач та представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача - Юрчик Л.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях на позов обставини.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець (далі (ФОП ОСОБА_1.), перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, є платником податку на додану вартість, на час спірних правовідносин здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; ремонт обладнання зв'язку; ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (т.29 а.с.3-6).

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За результатами документальної планової виїзної перевірки складений акт від 24.04.2017 №3050/20-40-13-13-08/НОМЕР_3 (т.2 а.с.14-60), у висновках якого встановлено порушення вимог: п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України, зі змінами та доповненнями, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевіряється в розмірі 294438,35 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 170868,72 грн. та за 2016 рік в сумі 123569,63 грн.; абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок фізичної особи-підприємця від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 163901,46 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 78630,54 грн., за 2016 рік на суму 85270,92 грн.; ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску нарахованого на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в розмірі 697,10 грн. за період січень-березень 2015 року; ст. ст. 168, 176, підпунктів 1.2, 1.6 п. 16і підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, із змінами та доповненнями, а саме заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору на загальну суму 23537,90 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 13240,44 грн., за 2016 рік в сумі 10297,47 грн.; п. 177.10 ст. 177 ПК України, зі змінами та доповненнями, а саме неведення книги обліку доходів та витрат; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 ПК України, зі змінами та доповненнями, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на доданку вартість на загальну суму 295357 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 295357 грн., що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 295357 грн., втому числі за грудень 2016 року на суму 295357 грн.; розділів 1 -3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, п.176.2 ст.176 ПК України, зі змінами та доповненнями, а саме не включення до зазначених податкових розрахунків сум виплачених фізичним особам - підприємцям доходів за надані ними послуги та придбані ТМЦ протягом 2015-2016 років.

Судом встановлено, що листом від 12.05.2017 №695/ФОП/20-40-13-13-14, податковий орган вніс ряд змін до вказаного акту перевірки, зокрема, до п.2.1.2, а також до додатку 2 вказаного акту, з визначенням, що вказані зміни не впливають на висновки до акту перевірки (т.2 а.с.92-97).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 18.05.2017 №0000341315, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 295357 грн. (т.2 а. с.19-20);

- від 18.05.2017 №0000361315, яким за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачує податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн. (т.2 а. с.10);

- від 18.05.2017 №0000371315, яким нараховано адміністративний штраф у розмірі 510 грн. (т.2 а. с.11);

- від 18.05.2017 №0000391315, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 29422,38 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 23537,90 та штрафними (фінансовими) санкціями - 5884,48 грн. (т.2 а.с.12);

- від 18.05.2017 №0000381315, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами річного декларування в розмірі 441657,53 грн. (т.1 а.с.13).

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України31.07.2017 №9637/м/99-99-11-02-01-14 від 28.08.2013 року № 5409/10/10-299 залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення (т.2 а.с.64-68).

Також на підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені рішення:

- від 18.05.2017 №00000351315, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 348,55 грн., за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т.1 а.с.8);

- від 18.05.2017 №00000331315, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 24253,20 грн., за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (т.1 а.с.9).

Також на підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 18.05.2017 №Ф-0000101315 в розмірі 163901.46 грн. (т.1 а.с.10), від 18.05.217 №Ф-00000911315 в розмірі 697,10 грн. (т.1 а.с.11).

Зазначені рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 03.07.2017 №8338/М/99-99-11-02-02-25 рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишені без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення (т.1 а.с.82-84).

Перевіряючи обґрунтованість висновків ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки від 24.04.2017 №3050/20-40-13-13-08/НОМЕР_3, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом під час перевірки визначено завищення валових витрат за період 2015-2016р.р., чим порушено п. 177.4 ст. 177 ПК України.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на час спірних правовідносин здійснював господарську діяльність шляхом надання послуг з гарантійного сервісного обслуговування та ремонту електронної техніки певних марок виробників та для певних компаній, а саме для контрагентів - покупців: ТОВ «САМСУНГ ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА КОМПАНІ», ТОВ «БЕКО Україна», ТОВ "Веском-Сервіс", ТОВ "Технобум", ТОВ "УКРАЇНСЬКО - СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСВО ХЛІБОПЕКАРСЬКИ КОМБІНАТ", ОСОБА_5, ВАТ "ПЕРВОМАЙСЬКИЙ КАР'ЄР "ЕРАНІТ", ПП "ЛЕ ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА", ТОВ "СПЕЦВУЗАВТОМАТИКА" та інші.

Як вбачається з акту перевірки, транспортування гарантійної техніки до сервісного центру здійснювалося власником техніки самостійно, доставка запчастин здійснювалась через експрес доставку (ТОВ "Турман "Експрес"). Навантажувальні - розвантажувальні роботи здійснюється найманими працівниками позивача (10-16 чоловік). Вартість наданих послуг складається з вартості запчастин та вартості робіт по ремонту або обслуговуванню. Вартість наданих послуг визначається у кожному окремому випадку, на підставі виконаних робіт.

На підтвердження здійснення з вказаними контрагентами - покупцями господарської діяльності, а також відповідності задекларованих показників сум валових витрат позивачем до матеріалів справи надано первинні бухгалтерські документи, а саме: договори та контракти з контрагентами - покупцями щодо гарантій обслуговування та ремонту товарів, відомості залишків у спірний період, оборотньо - сальдові відомості, виписки особового рахунку, відповідні податкові декларації для співставлення з іншими первинними документами, а саме: з реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, актами приймання - передання робіт, накладними - вимогами, видатковими накладними, накладними повернення, що також були надані до матеріалів справи (т.3 -т.28 а.с.1-171).

Судом також взято до уваги, що при наданні послуг з сервісного обслуговування та здіснення господарської діяльності позивач здійснював придбання необхідних ТМЦ у контрагентів - постачальників, а саме: ТОВ "ЕРА", ТОВ "НТЦ ЛІЗИНЕМТАНДАРТ", ТОВ "САМСУНГО ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНА КОМПАНІ", ТОВ "РОКОС УКРАЇНА", КП "МІЦ", ТОВ "АЛЬТАІР І К", ТОВ "СВІТ ШПАЛЕР" ТОВ "БЕКО УКРАЇНА", ТОВ "КОМПЮТЕРПОСТАЧ", ПП "ЛЕ ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇНИ" та інші, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. "б" п.185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187. 1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Склад валових витрат та порядок їх визначення ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями п. 164.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладене, а також враховуючи зміст наданих позивачем первинних документів та співставлення задекларованих позивачем сум в податкових декларацій у спірний період, суд дійшов висновку, висновки акту перевірки щодо завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення сум грошового зобов'язання за платежем військовий збір, зменшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами річного декларування, наявності підстав нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, а також застосування штрафних санкцій за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та недоїмки з єдиного внеску - не знайшли свого обґрунтування.

Водночас, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано до перевірки ряду документів на підтвердження реалізації або використання в господарській діяльності, що запитувались листом ГУ ДФС у Харківській області від 31.03.2017 №435/ФОП/20-40-13-04-14, в ході розгляду справи відповідачнм не доведено належними та допустимими доказами. Водночас, позивач - ФОП ОСОБА_1 в ході судового розгляду неодноразово наголошував, що надавав перевіряючим для перевірки всі документи, які наразі в копіях залучені до матеріалів справи, а також створив умови для проведення перевірки виділивши робоче місце в офісі. Проте, перевіряючі за весь час перевірки прибули на перевірку 1-2 рази на 1 годину, а всі документи досліджувати не стали, враховуючи їх обсяг.

Крім того, суд зазначає, що на запит від 31.03.2017 №435/ФОП/20-40-13-04-14 позивачем надано письмову відповідь - пояснення з додатками (т.28 а.с.174-182).

Оскільки норми податкового законодавства не обмежують право платника надавати в судовому процесі докази, на яких ґрунтуються його вимоги, тобто, якщо платник податків не надав документи під час перевірки, це не може бути підставою для неврахування цих документів в судовому процесі, судом при розгляді справи взято до уваги докази надані позивачем до справи (копії первинних документів).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.10.2016 у справі № К/800/20962/16, від 23.11.2015 №К/800/27142/15.

При цьому, суд зауважує, що наявність листа від 12.05.2017 №695/ФОП/20-40-13-13-14, яким податковий орган вніс ряд змін до вказаного акту перевірки, зокрема, до п.2.1.2, а також до додатку 2 вказаного акту, суд не бере до уваги, оскільки податкове законодавство не передбачає можливості внесення податковим органом уточнень до акта перевірки окремим листом. Відповідно до обставин справи, уточнення до акту перевірки фактично встановлювали нові порушення, які не були встановлені у акті перевірки, що само по собі є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.11.2016 у справі № К/800/9095/16.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0000341315, від 18.05.2017 №0000361315, від 18.05.2017 №0000381315, від 18.05.2017 №0000391315, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 18.05.2017 №0000351315, від 18.05.2017 №0000331315 та вимоги про сплату боргу від 18.05.2017 № ф-0000101315, від 18.05.2017 № ф-0000091315 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2017 №0000371315, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом під час перевірки встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2016 позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Але в порушення п. 177.10 ст. 177 ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 книгу обліку доходів та витрат не вів.

В ході судового розгляду позивачем в судовому засіданні підтверджено, що вказана книгу обліку доходів та витрат не велась в паперовій формі, проте, ведеться позивачем в електронному вигляді, про що було повідомлено контролюючий орган під час перевірки.

Відповідно до п.177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Суд зазначає, що Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, врегульовано, що Книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (п. 2 Порядків).

Пунктом 4 Порядків визначено, що у разі обрання платником податку ведення книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат) в електронному вигляді:

- платник податку зобов'язаний отримати в Акредитованому центрі сертифікації ключів, включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді, посилені сертифікати відкритих ключів; укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом за основним місцем обліку; сформувати та надіслати до такого контролюючого органу заяву про обрання способу ведення книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат) в електронній формі засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотримання умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, використовуючи такий електронний сервіс;- контролюючий орган за основним місцем обліку реєструє заяву про обрання способу ведення книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат) в електронній формі в реєстрі поданих заяв та протягом 3 робочих днів формує і надсилає платнику податку повідомлення про реєстрацію книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат) із зазначенням реєстраційного номера такої книги та дати її реєстрації.

В ході судового розгляду судом встановлено, що визначені вказаними Порядками дії позивачем не здійснено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 №0000371315 прийнято податковим органом обґрунтовано, у відповідності до чинного законодавства, через що у задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.05.2017 №0000371315 не підлягає задоволенню.

Таким чином, адміністративний позов про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог, - підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги частково задоволено, відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по оплаті судового збору у розмірі 8326,57 грн., що підтверджується квитанціями від 18.07.2017 №801810038 та від 11.08.2017 №801110008 (т.1 а.с.90, т.2 а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 18.05.2017 №0000341315, від 18.05.2017 №0000361315, від 18.05.2017 №0000381315, від 18.05.2017 №0000391315.

Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 18.05.2017 №0000351315, від 18.05.2017 №0000331315.

Скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про сплату боргу від 18.05.2017 № ф-0000101315, від 18.05.2017 № ф-0000091315.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_3, поштовий індекс 61140, АДРЕСА_1) у розмірі 8926,57 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 57 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 січня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.