Ухвала суду № 7146507, 09.12.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

головуючий суддя І інстанції Смагар С.В.

суддя доповідач Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

« 09 » грудня 2009 року справа № 2а-11933/09/0570

м. Донецьк, бул.Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.

при секретарі судового засідання Даниловій Д.С.

за участю представників сторін :

від позивача Кондря Л.М. довір. від 01.11.2009 року б/н, Синчанський С.О. довір. від 01.09.2009 року б/н

від відповідача Лукянець В.В. довір. від 08.09.2009 року № 9369/10/10-013, Останець О.Л. довір. від 13.10.2009 року № 11003/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24.09.2009 року

у справі № 2а-11933/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “В.І.К.А.”

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “В.І.К.А.” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про скасування податкових повідомлень рішень від 21.07.2009 року № 0000202300/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 1821792 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1214528 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 607264 грн., та № 0000192300/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1367016 грн., в тому числі основний платіж в сумі 911344 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 455672 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року у справі № 2а-11933/09/0570 (суддя Смагар С.В.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що в постанові суду неповно відображені усі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що податкові повідомлення рішення, які оскаржувались, прийняті в межах повноважень по встановленому факту порушення вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.

В основу повідомлень рішень, які оспорювались, покладений акт від 22.06.2009 року № 259/2300/32880647 результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки ТОВ “В.І.К.А.” інкримінувалось, зокрема, порушення вимог:

- п.п.5.2.1 п.5.2, абз. 3 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суму 1214528 грн., у тому числі за 3-й квартал 2006 року у сумі 156765 грн.; за 2006 рік в сумі 202186 грн.. за 1-й квартал 2007 року в сумі 130280 грн.; за 1-е півріччя 2007 року в сумі 285232 грн., за 9 місяців 2007 року в сумі 397785 грн.; за 11 місяців 2007 року в сумі 440620 грн., за 2007 рік в сумі 440620 грн., за 1-й квартал 2008 року в сумі 71772 грн.; за 1-е півріччя 2008 року в сумі 351165 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 506254 грн.; за 11 місяців 2008 року в сумі 544886 грн.; за 2008 рік в сумі 571722 грн.

- абзацу 2 п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищена сума ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню в сумі 60279 грн. та занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, всього занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 911344 грн., в тому числі за жовтень місяць 2006 року в сумі 37562 грн., за листопад місяць 2006 року в сумі 17857 грн., за лютий місяць 2007 року в сумі 30732 грн., за березень місяць 2007 року в сумі 38653 грн., за квітень місяць 2007 року в сумі 7023 грн., за травень місяць 2007 року в сумі 24238 грн., за червень місяць 2007 року в сумі 80468 грн., за липень місяць 2007 року в сумі 65567 грн., за серпень місяць 2007 року в сумі 54299 грн., за вересень місяць 2007 року в сумі 8018 грн., за жовтень місяць 2007 року в сумі 34268 грн., за березень місяць 2008 року в сумі 86231 грн., за квітень місяць 2008 року в сумі 108611 грн., за травень місяць 2008 року в сумі 72774 грн., за червень місяць 2008 року в сумі 41280 грн., за липень місяць 2008 року в сумі 82705 грн., за вересень місяць 2008 року в сумі 37050 грн., за жовтень місяць 2008 року в сумі 25006 грн., за листопад місяць 2008 року в сумі 37534 грн., за грудень місяць 2008 року в сумі 21468 грн.

Наявність порушення встановлена у звязку з віднесенням до складу валових витрат придбання палива без наявності повного комплекту первинної документації, а саме, подорожних листів вантажного автомобіля, актів приймання-передачі палива, товарно-транспортних накладних, які підтверджують наявність перевезення вантажів транспортом, сертифікатів якості, книг обліку паливо - мастильних матеріалів, при цьому факт укладення договорів з контрагентами податковим органом не заперечується.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

В апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права, як вважає заявник апеляційної скарги, він правомірно застосував у спірних правовідносинах звичайні ціни.

Колегія суддів вважає такий висновок правомірним, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, з наступних підстав.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували правомірність віднесення витрат до складу валових з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як свідчать матеріали справи, спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення, до документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг та на відсутність товарно-транспортних накладних та іншої транспортної документації не впливає на формування валових витрат за спірними господарськими операціями, оскільки наявність цих документів, не пов'язана з датою збільшення валових витрат, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” або датою списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - днем їх видачі з каси платника податку, або датою оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - датою фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Про порушення позивачем даної норми відповідач не зазначає і, як зазначалось раніше, факт виконання укладених угод відповідач не заперечує.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почати використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладені договори між позивачем та його контрагентами, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку.

Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат, відповідач не навів.

Крім викладеного, висновки ДПІ суперечать вимогам п.5.10 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якого встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку до складу валових витрат, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року у справі № 2а-11933/09/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року у справі № 2а-11933/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “В.І.К.А.” до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 09.12.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

С.А.Малашкевич