Рішення № 71465040, 22.12.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 року 810/2689/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0018611403.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Крім того, позивач зазначив, що придбана у контрагентів продукція була використана у власній господарській діяльності, а саме для виробництва виробів із чавуну, оскільки основним видом діяльності підприємства є лиття чавуну. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту ґрунтуються лише на суб’єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг), оскільки вони складені всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В подальшому, у зв’язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, судом було прийнято рішення здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" зареєстроване як юридична особа 16.02.2001 та як платник податків, зборів та обов’язкових платежів перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД, якими фактично займається, є: лиття чавуну; виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; інші будівельно-монтажні роботи; інші види оптової торгівлі; виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; виробництво будівельних виробів із пластмас.

У період з 29.03.2017 по 04.04.2017 посадовою особою ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та згідно наказу від 28.03.2017 №524 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Будком" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Канремторг" за березень 2016 року та ПП фірма "Універ Автотех" за жовтень, листопад 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 11.04.2017 №208/10-36-14-07-02/23581034 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "ТД "Будком" вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 336497,00 грн., в т.ч. за березень 2016 року на суму 99196,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 136375,00 грн., за листопад 2016 року на суму 100926,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов’язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" та ґрунтуються на аналізі наявної в ДПІ податкової інформації щодо контрагентів позивача. На думку перевіряючого, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Так, податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Канремторг" було використано податкову інформацію Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо ТОВ "Канремторг" за звітні періоди декларування ПДВ листопад, грудень 2015 року та січень, лютий, березень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, згідно якої встановлено факт підміни товарних позицій. Також, відповідно до вказаної податкової інформації на ТОВ "Канремторг" відсутні власні або залучені основні засоби (складські приміщення, спеціальні транспортні засоби).

Крім того, згідно вказаної податкової інформації податковим органом було з’ясовано, що декларування ТОВ "Канремторг" значних обсягів реалізації на адресу контрагентів-покупців при відсутності придбання номенклатури товару по ланцюгу постачання згідно інформації з ЄРПН та відсутності трудових ресурсів в достатній кількості та необхідної кваліфікації, відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, свідчить про неможливість виконання оформлених господарських операцій.

Враховуючи вказану податкову інформацію, відповідачем було встановлено відсутність можливості придбання контрагентом ТОВ "Канремторг" товарів по ланцюгу постачання у третіх осіб-постачальників, аналогічних тим, що були реалізовані для ТОВ "ТД "Будком" в березні 2016 року.

Стосовно господарських операцій позивача з ПП фірма "Універ Автотех" податковий орган в Акті перевірки зазначив, що проведеним аналізом баз даних ДФС України встановлено, що ПП фірма "Універ Автотех" у жовтні та листопаді 2016 року придбавало сировину у ТОВ "Маркторг", яка була реалізована на адресу позивача.

Податковий орган в Акті перевірки зазначив, що від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області отримано податкову інформацію від 25.11.2016 №387/11-23-12-01/40806112 щодо ТОВ "Маркторг" з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, згідно якої встановлено факт підміни товарних позицій.

Так, згідно бази даних "Архів електронної звітності" та аналізу зареєстрованих податкових накладних підприємство ТОВ "Маркторг" протягом 2016 року не придбавало продукцію, яка в подальшому була реалізована ПП фірма "Універ Автотех", а потім по ланцюгу постачання - ТОВ "ТД "Будком".

Відповідно до вказаної податкової інформації встановлено факти реалізації ТОВ "Маркторг" контрагентам-покупцям товарів відмінних від фактично придбаних у контрагентів-продавців (підміна товару), у зв’язку з чим неможливо від слідкувати ланцюг постачання ідентифікованого товару.

Внаслідок цього, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "Маркторг" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Враховуючи вказану податкову інформацію, відповідачем було встановлено відсутність джерела походження товару, яка придбавалася ТОВ "ТД "Будком" від ПП фірма "Універ Автотех", так як її походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначив, що за результатами аналізу наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не встановлено зв'язку між здійсненними перевезеннями за такими накладними та спірними господарськими операціями ТОВ "ТД "Будком" з постачальниками ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех".

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ "ТД "Будком" з ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех", у зв’язку з чим позивач не мав підстав відображати у складі податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, отриманих від ТОВ "Канремторг" на суму 99196,00 грн. та від ПП фірма "Універ Автотех" на суму237300,60 грн.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0018611403, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 504746,00 грн., з яких: 336497,00 грн. - за основним платежем; 168249,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов’язковому з’ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ "ТД "Будком" мало господарські відносини з контрагентом ТОВ "Канремторг" на підставі договору поставки від 12.11.2015 №342.

За умовами зазначеного договору ТОВ "Канремторг" зобов’язується поставити, а ТОВ "ТД "Будком" прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у Специфікаціях, які є невід’ємними частинами вказаного договору.

Відповідно до Специфікації №5 до Договору №342 від 12.11.2015 здійснюється постачання феросиліцій ФС-45 у кількості 8,3 тони, феромарганець ФМН-78 у кількості 2,3 тони, чавун ливарний Л1 у кількості 31,2 тони на загальну суму 595176,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Канремторг" поставило на адресу позивача товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №9 від 01.03.2016 на постачання феросиліцій ФС-45 у кількості 8,3 тони, феромарганець ФМН-78 у кількості 2,3 тони загальною вартістю 299400,00 грн., в т.ч. ПДВ 49900,00 грн.; №212 від 21.03.2016 на постачання чавун ливарний Л1 у кількості 31,2 тони на загальну суму 295776,00 грн., в т.ч. ПДВ 49296,00 грн.

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено за рахунок ТОВ "Канремторг" відповідно до товарно-транспортних накладних №119 від 01.03.2016 та №134 від 21.03.2016.

Отриманий товар позивачем був частково оплачений згідно платіжних доручень №2460 від 15.03.2017 на суму 180000,00 грн., №2488 від 21.03.2017 на суму 300000,00 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ТОВ "Канремторг" податкові накладні: №9 від 01.03.2016 на загальну суму 299400,00 грн., в т.ч. ПДВ 49900,00 грн.; №212 від 21.03.2016 на загальну суму 295776,00 грн., в т.ч. ПДВ 49296,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 99196,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Канремторг", були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень 2016 року.

Також, судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ПП фірма "Універ Автотех" на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2016 №363.

За умовами зазначеного договору ПП фірма "Універ Автотех" зобов’язується поставляти та передавати у власність ТОВ "ТД "Будком" товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а ТОВ "ТД "Будком" зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до Специфікації №1 від 03.10.2016 до Договору №363 від 15.08.2016 здійснюється постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 4,3 тони, феросиліцій ФС-45 у кількості 7,2 тони на загальну суму 294480,00 грн.

Згідно Специфікації №2 від 21.10.2016 до Договору №363 від 15.08.2016 здійснюється постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 3,7 тони, феромарганець ФМН-78 у кількості 8,2 тони, кокс ливарний у кількості 38,2 тони на загальну суму 523771,20 грн.

Відповідно до Специфікації №3 від 04.11.2016 до Договору №363 від 15.08.2016 здійснюється постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 3,9 тони, феросиліцій ФС-45 у кількості 7,5 тони на загальну суму 295074,00 грн.

Згідно Специфікації №4 від 21.11.2016 до Договору №363 від 15.08.2016 здійснюється постачання кокс ливарний у кількості 36,7 тони на загальну суму 310482,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП фірма "Універ Автотех" поставило на адресу позивача товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: №АА-0067 від 03.10.2016 на постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 4,3 тони, феросиліцій ФС-45 у кількості 7,2 тони на загальну суму 294480,00 грн., в т.ч. ПДВ 49080,00 грн.; №АА-0091 від 21.10.2016 на постачання кокс ливарний у кількості 38,2 тони на загальну суму 253953,60 грн., в т.ч. ПДВ 42325,00 грн.; №АА-0086 від 21.10.2016 на постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 3,7 тони, феромарганець ФМН-78 у кількості 8,2 тони на загальну суму 269817,60 грн., в т.ч. ПДВ 44969,60 грн.; №АА-0115 від 04.11.2016 на постачання ферофосфор ФФ-20-6 у кількості 3,9 тони, феросиліцій ФС-45 у кількості 7,5 тони на загальну суму 295074,00 грн., в т.ч. ПДВ 49179,00 грн.; №АА-0166 від 21.11.2016 на постачання кокс ливарний у кількості 36,7 тони на загальну суму 310482,00 грн., в т.ч. ПДВ 51747,00 грн.

Перевезення вантажу до складу позивача було здійснено за рахунок ПП фірма "Універ Автотех" відповідно до товарно-транспортних накладних №67 від 03.10.2016, №86 від 21.10.2016, №92 від 21.10.2016, №91 від 21.10.2016, №117 від 21.11.2016, №115 від 04.11.2016, №116 від 21.11.2016.

Отриманий товар позивачем був оплачений згідно платіжних доручень №3068 від 03.10.2016 на суму 200000,00 грн., №3074 від 04.10.2016 на суму 151012,00 грн., №3102 від 10.10.2016 на суму 200000,00 грн., №3137 від 18.10.2016 на суму 94480,00 грн., №3167 від 26.10.2016 на суму 269817,60 грн., №3198 від 03.11.2016 на суму 253953,60 грн., №3246 від 15.11.2016 на суму 295074,00 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання товару покупцем) позивач отримав від ПП фірма "Універ Автотех" податкові накладні: №67 від 03.10.2016 на загальну суму 294480,00 грн., в т.ч. ПДВ 49080,00 грн.; №91 від 21.10.2016 на загальну суму 253953,60 грн., в т.ч. ПДВ 42325,00 грн.; №86 від 21.10.2016 на загальну суму 269817,60 грн., в т.ч. ПДВ 44969,60 грн.; №115 від 04.11.2016 на загальну суму 295074,00 грн., в т.ч. ПДВ 49179,00 грн.; №166 від 21.11.2016 на загальну суму 310482,00 грн., в т.ч. ПДВ 51747,00 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, вказані податкові накладні відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суму ПДВ у загальному розмірі 237300,60 грн. за податковими накладними, виданими ПП фірма "Універ Автотех", були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2016 року в сумі 136375,00 грн. та за листопад 2016 року в сумі 100926,00 грн.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" продукції.

Більш того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв’язку між витратами ТОВ "ТД "Будком" на придбання товарів у ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" та здійсненням ним господарської діяльності.

Так, зокрема, судом встановлено, що ТОВ "ТД "Будком" є виробником в галузі чавунного лиття. Видами діяльності позивача за КВЕД, якими він фактично займається, є: лиття чавуну; виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, придбана у ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" продукція була використана позивачем для виготовлення різних деталей.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано суду: рекламний буклет готової продукції, яке виробляє ТОВ "ТД "Будком"; національний сертифікат; схему технологічного процесу виробництва готової продукції; атестати виробництва; договори поставки, укладені між позивачем та товариствами на поставку готової продукції; оборотно-сальдові відомості по рахунку 631; акти на списання матеріалів; оборотно-сальдові відомості обліку сировини (матеріалів); відомості щодо реалізації виробленої продукції; журнали обліку приймання сировини.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем придбаної у ТОВ "Канремторг" та ПП фірма "Універ Автотех" продукції у власній господарській діяльності, а саме для виробництва продукції.

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

При цьому, суд критично ставиться щодо посилань відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок товарів на адресу позивача через наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких ТМЦ, оскільки товарно-транспортна накладна у відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим певні недоліки в товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 у справі №К/800/28931/14, від 30.10.2014 у справі №К/9991/64001/12 та від 28.10.2014 у справі № К/800/24404/13.

Більш того, чинним податковим законодавством України та судовою практикою Вищого адміністративного суду України (№К/800/22363/15 від 23.09.2015, №К/800/56974/13 від 27.07.2015, №К/800/17289/13 від 07.12.2015, №К/800/61508/13 від 06.03.2014 та інші) встановлено, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, не визначено товарно-транспортну накладну і як безумовний і обов'язковий доказ реальності укладених правочинів, натомість оцінка здійснених фінансово-господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу матеріалів та фактичних обставин справи з урахуванням їх особливостей та специфіки, що не було належним чином здійснено контролюючим органом.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію, яка наявна в базах даних відповідача відносно ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" та їх контрагентів.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація відносно ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" та їх контрагентів не є належними та допустимим доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" та їх контрагентів була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не податковою інформацією. Вказані ж в податковій інформації, в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані податкова інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб’єктності на момент укладення і виконання спірних договорів, зокрема, того, що дані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Також, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за №К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов’язань".

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред’явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "ТД Будком" та підприємствами - ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договорів поставок та первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов’язань у зв’язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех" за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех", - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Частина 2 статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Канремторг", ПП фірма "Універ Автотех", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0018611403 є протиправним та підлягає скасуванню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 7572,00 грн. згідно платіжних доручень №4305 від 29.08.2017, №4251 від 09.08.2017.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 7572,00 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 22.05.2017 №0018611403.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 7572,00 грн. (сім тисяч п’ятсот сімдесят дві грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.