
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2017 року о 13 год 32 хв.Справа № 808/3754/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренка М.С.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,
за участю:
представник позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Корольова О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2017 №1-192-13.
Ухвалою суду від 11.12.2017 відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом, судове засідання призначено на 27.12.2017.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 30.10.2017 отримала податкове повідомлення-рішення №1-192-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 17409,65 грн. Вказує, що оскільки ГУ ДФС своїми діями порушило вимоги пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України та фактично змінило строк сплати ОСОБА_3 податку на нерухоме майно більше як на 4 місяці, то контролюючий орган повинен обґрунтувати підстави перенесення строку сплати позивачем податку на нерухоме майно.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем не обґрунтовано з посиланням на норми чинного законодавства України підстави зміни ним строків сплати грошового зобов'язання, що свідчить про протиправність податкового повідомлення - рішення та наявність підстав для його скасування, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві на позовну заяву від 26.12.2017 вказав на те, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Податкове повідомлення-рішення розраховано на підставі ставок, встановлених рішенням №8 від 28.01.2016 Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області. При цьому, оскільки у ОСОБА_3 загальна площа будинку перевищує 500 кв.м., то розрахована сума податку відповідно до п. «г» пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України збільшена на 16666,67 грн. за 8 місяців 2016 року перебування 1/1 частки у власності. Просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
У судове засідання прибув представник відповідача Корольов О.О. та підтримав позицію ГУ ДФС у Запорізькій області, викладену у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, що набрала чинності 15.12.2017, далі - КАС України), у судовому засіданні 27.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Згідно матеріалів справи, за позивачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 705,2 кв.м з 09.09.2016 (частка у праві власності - 1/1, з 09.09.2016 - 1/2 згідно договору про поділ спільного майна подружжя № 164 від 09.09.2016);
- квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 30,81 кв.м (частка у праві власності - 1/1);
- квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 52,90 кв.м. (частка у праві власності - 1/1).
На підставі вказаної інформації ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення рішення від 30.10.2017 №1-92-13, яке є предметом даного спору.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено податок на майно.
Згідно з приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пп.266.1.1. п.266.1. ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп.266.2.1. п.266.2 ст.266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Приписами пп.266.3.1. п.266.3 ст.266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Нормами пп.266.3.2. п.266.3. ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп.266.5.1. п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Нормами пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 ПК України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 266.9.1. п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як вже зазначалося раніше, об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. При цьому обов'язок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки покладено на платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування вказаним вище податком, передбачив, що ознаками такого є перебування у власності об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Отже, обов'язок сплачувати податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.
Як було встановлено судом, та не заперечується позивачем, йому на праві власності належать об'єкти нежитлової нерухомості
- житловий будинок за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с-ще. Сонячне, вул. Ясна, буд.2, загальною площею 705,2 кв.м з 09.09.2016 (частка у праві власності - 1/1, з 09.09.2016 - згідно договору про поділ спільного майна подружжя №164 від 09.09.2016);
- квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 30,81 кв.м (частка у праві власності - 1/1);
- квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 52,90 кв.м. (частка у праві власності - 1/1).
Тобто, за визначенням є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку відповідно (на час перебування об'єкту нежитлової нерухомості у власності позивача).
Таким чином, судом встановлено, що визначаючи позивачу грошові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.10.2017 №1-192-13, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, та у відповідності до норм чинного законодавства.
Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_3 посилається на порушення строків надсилання їй оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказаними положеннями ПК України для платників податку на нерухоме майно обов'язок сплати останнього пов'язується з отриманням податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму зобов'язання з податку на нерухоме майно. Після отримання податкового повідомлення-рішення платнику надається строк, протягом якого він повинен виконати свій обов'язок щодо сплати визначеної контролюючим органом суми податку.
В даному випадку, строк сплати податку на нерухому майно відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України - 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
При цьому відповідно до положень п.54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що порушення встановленого строку направлення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення із визначеною сумою зобов'язання не звільняє платника податків від свого обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення необхідно відмовити повністю.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 02.01.2018.
Суддя М.С. Лазаренко
Судове рішення № 71465002, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 27.12.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 808/3754/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: