Рішення № 71463602, 04.01.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1934/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Павлової А.С.,

за участі: секретаря Козак Г.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 РДА ОСОБА_3,

свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про встановлення факту проживання та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до Волочиського районного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про встановлення факту проживання та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 02 серпня 2005 року померла ОСОБА_7, яка заповіла йому все своє майно. Окрім нього інших спадкоємців, ні за законом, ні за заповітом не має.

До спадкового майна належить земельна частка (пай).

ОСОБА_2 державна нотаріальна контора відмовила у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, у зв’язку з тим, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини. Разом з тим, ОСОБА_7 була зареєстрована та проживала одна у своєму будинку по вул. Шевченка, 46 в с. Рябіївка Волочиського району Хмельницької області. На початку січня 2007 року ОСОБА_7 захворіла і потребувала стороннього догляду, а тому 10 січня 2007 року ОСОБА_6 забрав її до себе додому по вул. Леніна, 10 в с. Рябіївка, де вони проживали до дня смерті спадкодавця.

В серпні 2016 року позивач звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання. Ухвалою Волочиського районного суду від 26.08.2016 його заява була залишена без розгляду в зв’язку з тим, що заінтересована особа ОСОБА_2 ОТГ в поданих до суду запереченнях оспорила його право на земельну ділянку, бажаючи визнати спадщину відумерлою. Оскільки іншого способу захисту своїх прав позивач не має, тому він звернувся до суду з даним позовом.

07.12.2017 відповідач ОСОБА_2 міська об’єднана територіальна громада в особі ОСОБА_2 міської ради подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання спадщини відумерлою. Позов мотивувала тим, що оскільки після смерті ОСОБА_7, яка померла 02 серпня 2005 року, ніхто не прийняв спадщини, то є всі підстави визнати належну їй земельну ділянку, яка є предметом спору за первісним позовом – відумерлою.

Ухвалою суду від 20.12.2017 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про встановлення факту проживання та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 04.01.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання спадщини відумерлою – залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов свого довірителя підтримала за обставин викладених у ньому, просила його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради не з’явився, 03 січня 2018 року через канцелярію подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутності, у її вирішенні покладається на думку суду.

Представник відповідача ОСОБА_2 РДА в судовому засіданні вказала на відсутність заперечень щодо задоволення позову, оскільки вимоги позивача ніяким чином не впливають на права та обов’язки ОСОБА_2 РДА.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року в с. Рябіївка Волочиського району Хмельницької області померла ОСОБА_7 (а.с. 7).

ОСОБА_7 належало право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП “Світанок” с. Рябіївка, розміром 3,5 в умовних кадастрових гектарах, згідно з сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0192169. Вартість зазначеної земельної частки (паю) становить 122032 грн. (а.с. 8, 13).

При житті, 30 липня 2007 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, на що матиме право, заповіла ОСОБА_6 (а.с. 6).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50379351 від 21.12.2017 слідує, що спадкова справа щодо майна померлої 02 серпня 2007 року ОСОБА_7 не заводилася, тобто спадкові права ніким не оформлялися (а.с. 58).

Державним нотаріусом позивачу 04.08.2016 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця у зв’язку з тим, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 23).

З довідки старости сіл Рябіївка, Гонорівка № 213 від 04.08.2016 слідує, що ОСОБА_7, яка померла 02.08.2007 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Разом з тим, іншою довідкою старости сіл Рябіївка, Гонорівка № 220 від 05.08.2016 доводиться, що ОСОБА_7 проживала з 10 січня 2007 року по 02 серпня 2007 року (дня смерті) з ОСОБА_6 (а.с. 22).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили суду, що є сусідами позивача і їм достеменно відомо, що померла ОСОБА_7 у зв’язку із станом здоров’я. З початку 2007 року до дня своєї смерті спадкодавець проживала разом з ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України від 11.12.2003, № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, сама по собі відсутність реєстрації місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про несвоєчасність прийняття спадщини.

Крім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача встановити факт його постійного проживання з ОСОБА_7 у період з 10 січня 2007 року до моменту її смерті 02 серпня 2007 – є підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради в заявлених ним межах.

Разом з тим, вимоги позивача до ОСОБА_2 районної державної адміністрації не підлягають задоволенню, оскільки у спорах про спадкове право відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оскільки, в даному випадку спадкове майно знаходиться на території ОСОБА_2 міської об'єднаної територіальної громади Хмельницької області, то саме остання є належним відповідачем у даній справі.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 міської об’єднаної територіальної громади в особі ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з 10 січня 2007 року до смерті останньої - 02 серпня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, право на земельну частку (пай) розміром 3,5 в умовних кадастрових гектарах (сертифікат серії ХМ № 0192169), що знаходиться на землях колишнього КСП «Світанок» с. Рябіївка, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка настала 02 серпня 2007 року.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про встановлення факту проживання та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05.01.2018 о 14:30 год.

Суддя Павлова А.С.