Ухвала суду № 71463003, 03.01.2018, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 1913/617/12

УХВАЛА

Іменем України

"03" січня 2018 р. Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі Дармограй Т.І.

розглянувши подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернулась в суд з поданням, погодженим виконувачем обов’язків начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, оскільки вказана особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням.

Державний виконавець в судове засідання з розгляду вищевказаного подання без поважних причин не з’явилась, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце його проведення.

Суд, дослідивши матеріали подання, прийшов до переконання, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею . Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Положеннями статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Як вбачається із подання, ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідно до зведеного виконавчого провадження за ЄДРВП №52075618 від 26 липня 2016 року.

Однак, доданими до подання копіями: виконавчого листа виданого 09 серпня 2012 року Підгаєцьким районним судом Тернопільської області у справі №1913/617/2012 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 січня 2016 року, виклику державного виконавця №3-33/87 від 13 січня 2017 року, відповіді Пенсійного фонду України №1027145985 від 17 червня 2017 року, відповіді Державної фіскальної служби України від 09 червня 2017 року, відповіді управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області №02-02/13094 від 06 липня 2017 року, пояснення боржника від березня 2016 року, а також супровідного листа на ім’я боржника та стягувача, який читається лише частково, не підтверджується той факт, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду.

Сама по собі наявність однієї копії виклику державного виконавця на ім’я ОСОБА_1 не є підтвердженням того, що боржник вищезазначений виклик отримала, і вчиняла дії що ускладнюють та унеможливлюють виконання судового рішення, оскільки з долученої копії пояснення ОСОБА_1 вбачається, що остання немає наміру ухилятись від виконання зобов’язань, навпаки зобов’язується виплачувати борг, вчасно реагує на виклик головного державного виконавця Здеп С.М., а отже твердження останньої є безпідставними.

Також надані матеріали не містять доказів і того, що державним виконавцем вжито всіх достатніх заходів примусового виконання рішення, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.

Крім цього, судом у попередньо винесених ухвалах, які було постановлено, внаслідок неодноразових звернень Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника – ОСОБА_1 за межі України, неодноразово зверталась увага на вищевказані недоліки, проте, як вбачається із змісту даного подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, такі ухвали суду, службовими особами не було прийнято до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України визначено, що наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. При цьому, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання (ст.12 ЦПК України).

Таким чином, в контексті даних норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов’язання, який полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця за умови належного повідомлення про це і т.і.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Саме самостійне невиконання ОСОБА_1 зобов'язання протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про її ухилення від виконання покладених на неї обов'язків

Таким чином, представником Бережанського міжрайонного відділу ДВС в черговий раз не доведено факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, а наведені у поданні обставини, аж ніяк не можуть бути підтвердженням цього.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Суд, вважає, що вищезазначені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання зобов’язання.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї: “кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров"я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб”.

З таких підстав, вважаю за необхідне, в задоволенні подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, погодженого в.о. начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 149, ч.1 ст.150, ч.ч.1-3 ст.441 ЦПК України, ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, погодженого в.о. начальника Бережанського міжрайонного відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Підгайці вул. Лесі Українки, 22 Тернопільської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуючий: ОСОБА_2