Ухвала суду № 71462307, 06.01.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/371/18

Провадження № 1-кс/522/199/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., при секретарі Ніколаєвському О.О., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Приморського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше неодноразово судимого: 19.09.2012 Суворівським районним судом м. Одеса за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 313 КК України до 5 років 10 місяців позбавлення волі, звільнений 27.06.2013, підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових № 12018161500000208 від 04.01.2018 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Богулевського А.В.,

адвоката – ОСОБА_3,

підозрюваного – ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.01.2018 близько 06:30 годині, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходячись в приміщенні готельного номеру № 402 готелю «Uno», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 17, де перебував у свого знайомого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 та вживали спиртні напої.

ОСОБА_5, заснув, то в цей час у ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, та останній визначив предметом свого злочинного посягання особисті речі, які належали ОСОБА_4, та знаходились в його готельного номері.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, впевнившись, що його дії носять таємний характер, непомітно для потерпілого та переконавшись, що останній спить, викрав його ланцюжок виготовлений з срібла, вартістю 100 доларів США, згідно курсу НБУ на 04.01.2017 дана сума складає 2789 гривень та сережки виготовлені з срібла, вартістю 70 доларів США, згідно курсу НБУ на 04.01.2017 дана сума складає 1952 гривні 30 копійок, грошові кошти в сумі 1000 гривень та 200 доларів США, згідно курсу НБУ на 04.01.2017 дана сума складає 5578 гривень, банківські картки, водійське посвідчення та паспорт громадянина ОСОБА_6.

Далі ОСОБА_2 розуміючи протиправність своїх дій, з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном зник, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Вказаним кримінальним правопорушенням ОСОБА_2, спричинив потерпілому ОСОБА_4, матеріальну шкоду на суму 11 319 гривень.

04.01.2017 року ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України було затримано та 05.01.2017 року йому було повідомлено та вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, а саме як: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Підозра ОСОБА_2, на думку органу досудового розслідування, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_4 в ході чого він впізнав ОСОБА_2, як особу, з якої 04.01.2017 в період з 01:00 до 07:00 знаходився в своєму номері готелю, після чого на ранок виявив відсутність частини речей; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4, який вказує на ОСОБА_2, як на особу яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення; протоколом затримання ОСОБА_2, в ході якого були вилучені речі, належні ОСОБА_4; протоколом огляду речей вилучених в ході затримання ОСОБА_2

У зв’язку з чим, слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, окрім цього просив застосувати заставу як альтернативний запобіжний захід, у максимальному розмірі для санкції інкримінованої ОСОБА_2 статті, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний та його адвокат в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, так як вказані в клопотанні ризики не доведені ніякими доказами, свою вину у вчиненні вказаного правопорушення ОСОБА_2А визнає в повному обсязі, а тому просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, допитавши підозрювану, заслухавши учасників судового розгляду, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, відповідальність за яке передбачає позбавлення волі до 5 років, не одружений, офіційно не працює, не навчається, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв’язків.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов’язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваної, яка раніше судима, не одружена, офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність в неї міцних соціальних зв’язків та її майновий стан, приймаючи до уваги що підозрювана вчинила злочин маючи не погашену судимість, зважаючи на те, що у досудовому розслідуванні кримінального провадження проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов’язків, передбачених КПК України.

Зважаючи на те, що підозрюваний ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, який вчинила маючи не погашену судимість, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Приморського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеська установа виконання покарань 21» Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації, строком на 60 діб.

Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень (20 х 1762 = 35240).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; провадження по справі 1-кс/522/199/18.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов’язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;

2)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз’яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 04.01.2018 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 05.03.2018 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Дерус А.В.

06.01.2018