Рішення № 71459331, 29.12.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/6591/17

2/310/3193/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Мирошниченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області про скасування рішення, зобовязання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз збут», треті особи Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, головне управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області про скасування рішення, зобовязання здійснити дії в якому зазначила, що вона є побутовим споживачем послуг з газопостачання, особистий рахунок №0600090038. Відповідно до умов договору укладеного з відповідачами та Постанови КМУ №203 від 23.03.2016 р. за послуги з газопостачання вона сплачувала за нормами споживання 7,1 м3 на одну особу (за наявності плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2017 року їй збільшено фактичний об'єм спожитого природного газу, починаючи з 02.11.2016 року за граничними об'ємами споживання природного газу в розмірі 18,3 м3 (в будинку відсутнє центральне гаряче водопостачання) на одну зареєстровану особу. З листа ПАТ «Запоріжгаз» від 20.07.2017 року вбачається, що рішення комісії від 19.01.2017 р. ґрунтується на Акті про порушення, складеного представниками Оператора ГРМ від 02.11.2016 р., в якому зафіксована її відмова від встановлення загальнобудинкового лічильнику газу за рахунок оператора ГРМ, що призвело до визначення фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 p., яка складає 18,3 м3 на одну зареєстровану особу. Відповідно до листа ПАТ «Запоріжгаз» від 14.04.2017 р. тариф за спожитий газ мешканцям будинку №7 в м. Бердянську з 01.03.2017 р. був змінений та нараховується до дня прийняття вузла обліку в експлуатацію згідно норм споживання природного газу затверджених постановою КМУ № 203 від 23.03.2016 р., тобто за нормами споживання 7,1 м3 на одну особу. Таким чином, з 02.11.2016 р. до 01.03.2017 р. ПАТ «Запоріжгаз» здійснювало нарахування тарифу, а з TOB «Запоріжгаз збут» надходили квитанції щодо сплати за послуги спожитого газу, виходячи з граничних об'ємів споживання природного газу населенням у розмірі 18,3 м3 на одну зареєстровану особу. Крім того, на її звернення щодо встановлення індивідуального лічильника газу ПАТ «Запоріжгаз» безпідставно відмовлено. З прийнятим рішенням комісії ПАТ «Запоріжгаз» щодо відповідного перерахунку плати за послуги газоспоживання за період з 02.11.2016 р. до 01.03.2017 p., яке нараховує TOB «Запоріжгаз збут» та відмовою у встановлені індивідуального лічильнику газу вона категорично не згодна з наступних підстав. При складанні актів про порушення представниками Оператора ГРМ жодного припису глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільчих систем не виконано. Вона від встановлення лічильника газу не відмовлялась, копія акту оператора ГРМ про порушення їй надана тільки після звернення з заявою до оператора ГРМ, в якому іншим почерком зазначено дату проведення комісії, про яку її не сповіщали, жодних перешкод щодо встановлення лічильника газу не чинила, про дату, час та місце засідання комісії з розгляду акту про порушення її не сповістили, рішення комісії ПАТ «Запоріжгаз» нею не отримано. З огляду на чисельні порушення приписів кодексу ГРС з боку представників оператора ГРМ та відсутність порушень з її боку, вважала, що рішення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2016 р. щодо змін фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) за граничними об'ємами споживання, тобто виходячи з 18,3 м. куб. (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового нагрівача людино-місяць) є незаконним.

Що стосується позовних вимог про встановлення індивідуального лічильника газу, зазначила, що згідно Постанов НКРЕКП «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу», що були затверджені регулятором, до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м. природного газу. Так, згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №150 від 28.12.2011 року, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м. куб. природного газу, які становлять 6,96 грн., а згідно Додатку №1 до Постанови НКРЕКП №1625 від 27.09.2016 року, в структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м. куб. становлять 25,20 грн. Нею здійснювалася оплата послуг з газопостачання згідно тарифу, до якого були включені витрати на встановлення лічильників газу, а відповідач на умовах оплати такого тарифу надавав послуги з газопостачання. Таким чином, між нею та ПАТ «Запоріжгаз» вже укладено договір стосовно встановлення лічильників та оплати цих робіт і додаткового врегулювання це питання не потребує. Таким чином, відповідач зобов'язаний надавати послуги, які оплачені нею та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов'язаний забезпечити встановлення лічильнику газу у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року. Вона висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це волевиявлення не може бути порушеним, оскільки воно відповідає зазначеній державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечує раціональне використання ресурсів на рівні можливості для споживачів з отримання послуги по газопостачанню. Встановлення в її квартирі індивідуального лічильнику газу буде забезпечувати оплату саме того об'єму газу, який нею спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства як справедливість. Відмова відповідача щодо встановлення в квартирі індивідуального лічильника газу суперечить вимогам законодавства та порушує її права споживача, а тому є незаконною.

Просила скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз» від 19.01.2017 р. про визначення їй з 02.11.2016 р. норми фактичного об'єму спожитого (розподіленого/спожитого) природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням по квартирі АДРЕСА_1 (особистий рахунок №0600090038), визначеними у Додатку №15 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р.. яка складає 18,3 куб. м. на одну людину на місяць. Зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» та ТОВ «Запоріжгаз збут» здійснити перерахунок вартості спожитого нею природного газу у квартирі АДРЕСА_2 (особистий рахунок №0600090038) за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2017 р. за нормою споживання природного газу, затвердженою постановою КМУ №203 від 23.03.3016 року, яка складає 7,1 куб. м. на одну людину на місяць (плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача). Зобов'язати ПАТ «Запоріжгаз» за свій рахунок, в термін до 01.01.2018 р., встановити їй у квартирі АДРЕСА_3 індивідуальний лічильник газу.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з’явились. Представник позивача подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

Представник ПАТ «Запоріжгаз» в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає. Крім того, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що ПАТ «Запоріжгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління, тобто є оператором газорозподільної системи. Невстановлення у квартирі позивача лічильника природного газу, а встановлення загальнобудинкового лічильника на багатоквартирний будинок відповідає вимогам ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу», ЗУ «Про ринок природного газу», ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Кодексу газорозподільних систем. Діючим законодавством не закріплено за суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, обов’язку з встановлення населенню саме індивідуальних лічильників газу в квартирах та приватних будинках таких споживачів і що це є виключно єдиним заходом, яким забезпечується населення даної категорії лічильниками газу. Суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані в термін до 01.01.2018 року для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу такими споживачами.

На виконання ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та з метою повного забезпечення споживачів будинку №7 по вулиці Північній в м. Бердянську комерційним обліком газу, ПАТ «Запоріжгаз», як оператор ГРМ, 02.11.2016 року здійснив спробу встановлення загальнобудинкового ВОГ у вищезазначеному будинку. Зважаючи на відмову та спротив мешканців будинку, у тому числі й позивача, встановлення загальнобудинкового ВОГ здійснено не було. 02.11.2016 року за участі представників ПАТ «Запоріжгаз», у присутності позивача було складено акт про порушення, який підписано особисто ОСОБА_1 На момент складання акту зауважень від споживача не надійшло. Підпис позивача у акті претензії, як і сам факт відсутності зауважень під час складення акту, визначає чітку позицію щодо відмови останнього від встановлення загальнобудинкового ВОГ. Акт про порушення складений у повній відповідності до підстав, які визначені вимогами Кодексу газорозподільних систем, а твердження позивача, про непоінформованість про його складення не відповідає дійсності. Нарахування (донарахування) об’ємів природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, у зв’язку з відмовою позивача від встановлення загальнобудинкового приладу обліку за рахунок оператора ГРМ, відповідає нормам чинного законодавства України, тому підстави для проведення перерахунку донарахованих об’ємів відсутні.

У судове засідання представник ТОВ «Запоріжгаз збут» не з’явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності. Надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 про зобов'язання TOB «Запоріжгаз збут» здійснити перерахунок вартості спожитого споживачем природного газу за період з 02.11.2016 р. по 28.02.2017 року за нормою 7,1 м3 на одну людину не підлягає задоволенню. Постановою НКРЕКП 30 вересня 2015 року №2496 затверджено Правила постачання природного газу. Пунктом 3 розділу І цих правил постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу побутовим споживачам, у відповідності до пункту 2 розділу III зазначених правил, укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. У відповідності до пункту 4 Розділу III правил для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об'єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов'язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобов'язаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник. Позивач у позовній заяві підтверджує факт оплати рахунків TOB «Запоріжгаз Збут», а тому договір є укладеним. Пунктом 4.4. договору визначено якими способами визначається об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період: за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних оператора газотранспортної системи та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. З урахуванням відсутності погоджених сторонами договору планових величин середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період визначення об'єму обсягу постачання здійснюється за даними оператора ГРМ. Порядок комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу визначений Кодексом ГРС. У відповідності до пункту 3 глави 2 Розділу І Кодексу ГРС основними функціями оператора ГРМ є забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ. Правові засади функціонування ринку природного газу України визначні ЗУ «Про ринок природного газу» від 09.04.2015. У відповідності до п.п. 33 п. 1 ст. 1 зазначеного Закону ринок природного газу це - сукупність правовідносин, що виникають зокрема у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу. У відповідності до статті 38 цього Закону права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Згідно пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. З 01 липня 2015 року ПАТ по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. Таким чином, в розумінні ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексу ГРС саме ПАТ «Запоріжгаз» кваліфікується як оператор газорозподільної системи. Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу). У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу. Позивач у позовній заяві підтверджує факт оплати рахунків TOB «Запоріжгаз Збут», а отже договір є укладеним. Факт оплати позивачем спожитого природного газу підтверджує факт приєднання до умов договору розподілу природного газу. ТOB «Запоріжгаз збут» за умовами ліцензії на провадження діяльності з постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу не вправі здійснювати визначення об'ємів розподіленого природного газу, оскільки ці функції покладені на оператора ГРМ - ПАТ «Запоріжгаз», а відтак ПАТ «Запоріжгаз» не міг порушувати будь які права Позивача.

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у судове засідання не з’явився, направив до суду письмові пояснення в яких зазначив, що в разі відмови побутового споживача від встановлення за рахунок і за ініціативою оператора ГРМ загальнобудинкового або індивідуального вузла обліку природного газу оператор ГРМ визначає режим нарахування об’ємів природного газу побутовому споживачу, що проживає у такому будинку і не забезпечений індивідуальним лічильником природного газу, фактичним об’єм спожитого природного газу по такому споживачу за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу ГРМ, але виключно за умови наявності акту про порушення, складеного відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ. Просив розглянути справи у його відсутності.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Статтею 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який був чинний до 01.10.2015 р.) з 01 липня 2015 р. передбачено відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.

З 01.11.2016 введено в дію ОСОБА_2 України «Про ринок природного газу», яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.

Статтею 4 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що державне регулювання ринку природного газу здійснює регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції регулятора на ринку природного газу належить крім іншого затвердження кодексу газорозподільних систем; забезпечення дотримання операторами газотранспортних і газорозподільних систем, а також іншими суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) їхніх обов’язків згідно з цим Законом та іншими відповідними актами законодавства; затвердження та моніторинг виконання планів розвитку газотранспортних та газорозподільних систем; моніторинг виконання функцій та обов’язків суб’єктами ринку природного газу відповідно до положень цього Закону та інших актів законодавства щодо доступу до газотранспортних і газорозподільних систем. Регулятор має право: видавати обов’язкові для виконання суб’єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення; накладати санкції на суб’єктів ринку природного газу (крім споживачів), які порушили свої обов’язки відповідно до цього закону та інших актів законодавства; розглядати скарги і вирішувати спори відповідно до статті 58 цього Закону.

У відповідності до підпункту 32 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» регулятор це - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За приписами п.п. 33 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» ринок природного газу це - сукупність правовідносин, що виникають зокрема у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу.

За приписами пп. 35 п.1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» розподіл природного газу це - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

За приписами п.п. 17 п. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи це - суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Статтею 1ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що:

- споживач це - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (пп.37 цієї статті);

- побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пп. 23 цієї статті);

- суб’єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач (пп. 39 цієї статті).

Виходячи з викладеного з 01 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно ПАТ «Запоріжгаз» є оператором газорозподільної системи.

У відповідності до статті 38 ЗУ «Про ринок природного газу» права та обов’язки оператора ГРМ, визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Абзацом 2 пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов’язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об’єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

У відповідності до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4 глави 3 розділу VI п.4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об’єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об’єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об’єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Судом встановлено, що позивач здійснював оплату спожитого природного газу на підставі наданих йому з боку його постачальника - ТОВ «Запоріжгаз збут» відповідних рахунків за послуги з газопостачання. Зазначений факт визнано позивачем у позовній заяві. Факт оплати позивачем спожитого природного газу підтверджує споживання газу останнім, а отже є діями, які засвідчують бажання останнього укласти договір розподілу природного газу, що є фактом приєднання до умов договору розподілу природного газу.

Зазначені обставини визнані сторонами у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

02.11.2016 року працівниками ПАТ «Запоріжгаз», за участю ОСОБА_1 складено акт про порушення №474, яким зафіксовано відмову позивача від встановлення загальнобудинкового ВОГ. Акт підписаний чотирма представниками оператора ГРМ та споживачем ОСОБА_1

У протоколі №58 від 19.01.2017 року засідання комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Запоріжгаз», яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення, зафіксоване рішення про задоволення акту про порушення повністю та здійснення перерахунку згідно Кодексу газорозподільних систем.

З вказаних документів слідує, що на виконання ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», з метою повного забезпечення споживачів будинку №7 по вулиці Північній комерційним обліком газу, ПАТ «Запоріжгаз», як оператор ГРМ, 02.11.2016 року здійснив спробу встановлення загальнобудинкового ВОГ у вищезазначеному будинку. Зважаючи на відмову та спротив мешканців будинку, у тому числі й позивача, встановлення загальнобудинкового ВОГ здійснено не було.

Пунктом 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем визначено, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до цього Кодексу.

Зважаючи, на факт відмови позивача від встановлення загальнобудинкового ВОГ, 02.11.2016 року за участі представників ПАТ «Запоріжгаз», у присутності останньої, в порядку визначеному главою 5 розділу XI Кодексу ГРС, складено акт про порушення, який підписано особисто позивачем. Підпис позивача у акті претензії, як і сам факт відсутності зауважень під час складення акту свідчить про відмову останньої від встановлення загальнобудинкового ВОГ.

Таким чином, судом встановлено, що акт про порушення складений у повній відповідності до підстав, які визначені вимогами Кодексу газорозподільних систем, а твердження позивача, про непоінформованість про його складення не доведено належними та допустимими доказами.

Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії, згідно п.11 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРС, може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Тобто, Кодексом ГРС чітко визначено, що до повноважень комісії належить лише питання задоволення або незадоволення акту про порушення, а не питання визначення донарахованих об’ємів природного газу.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення зі сторони ПАТ «Запоріжгаз», як оператора ГРМ в частині ініціативи влаштування загальнобудинкового ВОГ, складення акту про порушення та процедури його розгляду.

У свою чергу, нарахування (донарахування) об’ємів природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 15 до Кодексу газорозподільних систем, у зв’язку з відмовою позивача від встановлення загальнобудинкового приладу обліку за рахунок оператора ГРМ, відповідає нормам чинного законодавства України.

З урахуванням зазначеного, підстави для проведення перерахунку донарахованих об’ємів відсутні.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Таким чином, рішення комісії про задоволення акту про порушення та факт донарахування об’ємів спожитого природного газу чи направлення рахунку його оплату, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, є внутрішніми документами підприємства і не встановлюють для позивача будь-яких обов’язків, крім рекомендації сплатити вартість донарахованого об’єму та відповідно не належать до актів у розумінні ст. 16 ЦК України. Такі документи, не є обов’язковими до виконання ненормативними актами, вони лише фіксують факти, а отже, певних обов’язків на позивача вони безпосередньо не покладають, а відтак не порушують його права та інтереси.

Оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» лише щодо факту прийняття рішення комісією про задоволення акту про порушення та нарахування (донарахування) об’ємів природного газу не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту, тому підстав для задоволення заявлених позивачем вимог не має.

Особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

ОСОБА_2 визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

За приписами п.п. 2, 3 ст. 1 цього Закону комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) це - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, а лічильник газу це - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму газу, що проходить через нього.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу (індивідуальних або загальнобудинкових) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі – до 1 січня 2018 року, що забезпечить 100% облік спожитого природного газу населенням.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 3 цього Закону фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 4 цього Закону передбачено, що виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що: здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Зазначеними нормами права не закріплено за суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, обов’язку з встановлення споживачам категорії населення саме індивідуальних лічильників газу, відповідно саме в квартирах та приватних будинках таких споживачів і що це є виключно єдиним заходом, яким забезпечується населення даної категорії лічильниками газу. Поряд з цим під лічильником газу в розумінні цього Закону слід вважати будь-який засіб вимірювальної техніки без обмеження за критерієм їх функціонального призначення - індивідуальний або загальнобудинковий (на групу споживачів).

У відповідності до вищезазначеного, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані в термін до 01.01.2018 року для вищевказаної категорії населення, а саме, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі, забезпечити встановлення лічильників газу, як індивідуальних або загальнобудинкових, що забезпечить 100% облік природного газу такими споживачами.

Крім того, пунктом 10 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем визначено, що установлення лічильників газу побутовим споживачам здійснюється відповідно до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Особливості організації обліку газу в багатоквартирних будинках та гуртожитках передбачено Кодексом газорозподільних систем в його главі 5 розділу ХІ, де визначено, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ (п. 1 цієї глави).

Пунктом 2 цієї глави передбачено, що у разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об’єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об’єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (далі – Тимчасове положення).

Пунктом 4 Тимчасового положення, рішення про необхідність об’єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.

Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Суд вважає, що за таких обставин відсутні правові підстави для зобов’язання ПАТ «Запоріжгаз» встановити позивача індивідуальний лічильник газу.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 249, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 05.01.2018 року. Суддя