Ухвала суду № 71459253, 03.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9197/17

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

при секретарі Федич Т.О.,

з участю прокурора Орос М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження №11сс/777/690/17 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області про вжиття заходів забезпечення по кримінальному провадженні у вигляді арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

20 вересня 2017 року ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області про вжиття заходів забезпечення по кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016070060000613 від 26 вересня 2016 року у виді арешту майна автомобіля марки «Audy Q7» р.н.з. АО 0073 СВ.

З клопотання слідчого вбачається, що воно заявлене в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР 26 вересня 2016 року за №№12016070060000613, а саме досудовим розслідуванням встановлено, що 26.09.2016 року біля 14 год. 30 хв. водій автомобіля марки «Audi Q 7», реєстраційний номерний знак «АО 0073 СВ», ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець с. Матієво, вул. Партизанська, 33, виноградівського району, рухаючись по вул. Головній в с. Гать Берегівського району в напрямку м. Мукачево, скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3. Внаслідок ДТП останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої плечової кістки, закритий перелом лівої гомілки, забій чола та садна обличчя з якими був госпіталізований в травматологічне відділення Берегівської ЦРЛ.

Ухвала слідчого судді вмотивована тим, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не доведеного необхідність накладення арешту на вказане майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на автомобіль. Вказує, що на даному автомобілі було скоєно ДТП, а тому цей транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв’язку з чим підлягає арешту з метою його збереження та забезпечення кримінального провадження. Прокурор також, вказує, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення та участі слідчого і прокурора, про прийняте рішення він дізнався випадково, у зв’язку з чим просить поновити строк апеляційного оскарження.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 не підтримав, перевіривши судовий матеріал, дослідивши матеріали кримінального провадження, наданого на вимогу апеляційному суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення слідчого та прокурора, даних про отримання ними копії судового рішення та про направлення їм копії ухвали суду, немає, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності ухвали слідчого судді, то апеляційний суд вважає, що такі є безпідставними та необґрунтованими.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, в повній мірі дотримався вимог ст.ст.170-173 КПК України, з’ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов’язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність щодо нього ризиків, передбачених ст. 170 КПК України тощо, у зв’язку з чим цілком вірно дійшов висновку про його необґрунтованість та вмотивовано відмовив у його задоволенні.

З матеріалів судового провадження вбачається, що автомобіль, на який слідчий просить накласти арешт, був вилучений безпосередньо після ДТП – 26 вересня 2016 року. 28.09.2016 року на накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль «Audi Q 7», реєстраційний номерний знак «АО 0073 СВ», а 11.10.2016 року арешт скасовано після чого автомобіль 12 жовтня 2016 року даний автомобіль повернутий ОСОБА_7 під розписку.

02.11.2016 року Постановою старшого слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 закрито кримінальне провадження № 12016070060000613 від 26.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

27 лютого 2017 року постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована постановою заступника прокурора Закарпатської області.

Разом з тим, із клопотанням про накладення арешту на майно слідчий звернувся більш ніж через півроку після винесення цієї постанови, при цьому жодним чином не мотивував необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України не зазначив підстав необхідності накладення арешту на майно, при цьому одночасно заявив про  проникнення до автомобіля та проведення у ньому огляду.

Апеляційний суд вважає, що такий підхід органу досудового розслідування до ініціювання питання про накладення арешту на майно не відповідає положенням кримінального процесуального закону, зокрема, вимог ст. ст. 132, 170, 171 КПК України щодо накладення арешту на майно та ст. 233 і 237 КПК України щодо питання про проникнення до автомобіля та проведення в ньому огляду, тобто проведення слідчих ( розшукових ) дій, оскільки порушені питання не можуть бути заявлені в одному клопотанні, і ухвала слідчого судді в частині вирішення клопотання щодо проникнення та проведення огляду в автомобілі, не входить в предмет апеляційного оскарження.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду прокурор не змогла довести необхідності накладення арешту на автомобіль. Доводи з приводу проведення певних експертиз у кримінальному провадженні, як підставу для арешту майна, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки дані обставини жодним доказами не підтверджуються. Водночас, апелянт не не довів, чому слідчий позбавлений можливості виконати вказівки прокурора, викладені ним у постанові від 27 лютого 2017 року, без накладення арешту на майно.

У зв’язку з цим, ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, апеляційний суд вважає законною, обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 117, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора Ісака В.М. про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року задовольнити, строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2017 року поновити.

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 20 вересня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області про накладення арешту на майно: автомобіль марки «Audy Q7» р.н.з. АО 0073 СВ, належного ОСОБА_7 без зміни.

Ухвала апеляційного суду і ухвала слідчого судді касаційному оскарженню не підлягають.

Судді: