Рішення № 71459095, 18.12.2017, Василівський районний суд Запорізької області

311/2800/17

2/311/1195/2017

18.12.2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження №2/311/1195/2017

Справа № 311/2800/17

18 грудня 2017 року місто Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

Головуючого – судді Сидоренко Ю.В.

при секретарі Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області, третя особа Василівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В :

24.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно за законом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 квітня 2017 року відкрилася спадщина після померлої матері ОСОБА_3, та до складу спадщини після її смерті входить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У заявлених позовних вимогах позивач ОСОБА_1 зазначає, що вищевказане нерухоме майно, відповідно до копії дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру, належало його батьку-Олефіренко ОСОБА_4, який помер 20.12.1997 року.

Відповідно до довідки № 1733 від 25.09.2017 року, виданої КУГІ «Наш Дім» ОСОБА_5, який помер 20.12.1997 року на час смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним за даною адресою проживала та була зареєстрована дружина - ОСОБА_3, яка померла 11.04.2017 року. Таким чином, ОСОБА_3, проживаючи постійно з чоловіком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2, на час відкриття спадщини, а саме 20.12.1997 року вважається такою, що прийняла спадщину, так як заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори не подавала.

Відповідно до довідки № 1734 від 25.09.2017 року, виданої КУП «Наш дім», на момент смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. За даною адресою разом з померлою ОСОБА_3 ніхто не проживав.

Також у позові зазначає, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1, інших спадкоємців не має. Та 12.09.2017 року він звернувся до ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_3, яка померла 11.04.2017 року. У заяві спадщиною зазначив квартиру № 36 в будинку 12-г. яка знаходиться по вул. Центральній у м. Дніпрорудне, Василівського району, Запорізької області.

22.09.2017 року ним отримано постанову ОСОБА_2 державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії стало те, що ним, спадкоємцем ОСОБА_1, був наданий правовстановлюючий документ на спірну квартиру - Дублікат свідоцтва про право власності на вищевказану квартиру, виданий ОСОБА_2 міською радою Василівського району

Запорізької області від 29 листопада 2005 року за № 18, але реєстрація права власності в РКГІ «Василівське бюро технічної інвентаризації» за гр.ОСОБА_5, не проведена. Крім того, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вищевказану квартиру - не наданий. У зв”язку з відмовою нотаріуса вчиняти певні нотаріальні дії, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтресів з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 11 квітня 2017 року.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької област від 27.10.2017 року провадження у даній справі відкрито.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник в особі адвоката ОСОБА_6, не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте представником позивача надано суду заяву, в якій адвокат ОСОБА_6 просить розглянути справу у її відсутність та без участі позивача ОСОБА_1 Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с. 54).

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника міської ради. Проти заявлених позовних вимог не заперечують (а.с.28,58).

Представник третьої особи: Василівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву, в якій просять розглянути справу у їх відсутність та без участі представника. Проти позовних вимог не заперечують, самостійних вимог щодо предмета спору не заявляють (а.с. 30).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2017 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим ОСОБА_2 міською радою Василівського району Запорізької області від 13.04.2017 року, актовий запис № 79 та яке міститься в матеріалах справи (а.с.9).

Той факт, що померла ОСОБА_3 є матір’ю позивача ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження позивача, виданим 22.12.1967 року Малобілозерським сільським ЗАГС Василівського району Запорізької області, актовий запис № 128, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8).

Відповідно до дублікату Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 10 вересня 1996 року ОСОБА_2 міською радою Василівського району Запорізької області на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 120 від 14.03.1995 року, вбачається, що кооперативна квартира, яка знаходиться за адресою: м.Дніпрорудне вул.Леніна буд.12 “Г” кв.36 належить на праві особистої власності - ОСОБА_5. Дублікат даного свідоцтва міським головою Днепрорудненської міської ради ОСОБА_7 виданий ОСОБА_3 замість втраченого оригіналу (а.с.12).

20 грудня 1997 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть,виданим ОСОБА_2 міською радою Василівського району Запорізької області від 24.12.1997 року, актовий запис № 266 та яке міститься в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідно до довідки, виданої КУП «Наш дім» № 1734 від 25.09.2017 року, на момент смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована з 29.07.1984 року по день смерті 11.04.2017 року за адресою: АДРЕСА_4. За даною адресою разом з ОСОБА_3 ніхто не проживав (а.с. 15)

Відповідно до довідки, виданої КУП «Наш дім» № 1734 від 25.09.2017 року, вбачається, що ОСОБА_5, який помер 20.12.1997 року на час смерті проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 29.07.1984 року по день смерті 20.12.1997 року. Разом з ним за даною адресою проживала та була зареєстрована дружина - ОСОБА_3, яка померла 11.04.2017 року (а.с. 16).

Постановою Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області за № 524/02-31 від 22.09.2017 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю документів, які б підтверджували право власності на спадкове майно (а.с.18).

Відповідно до ст.100 цього Кодексу в особистій власності громадян міг бути жилий будинок.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 року зі змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» - право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Згідно технічного паспорту на квартиру № 36 в будинку № 12”Г” по вулиці Центральній в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, виготовленого РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» станом на 25 вересня 2017 року та Звіту про оцінку майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_5 “Г” в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, складеного суб”єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8, вчабається, що станом на 29 вересня 2017 року вартість вищевказаного об”єкту нерухомого майна становить 192 457,00 грн. (а.с. 13, 14, 17).

Згідно матеріалів спадкової справи № 95/2017, заведеної 12 вересня 2017 року ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті

ОСОБА_3, яка померла 11 квітня 2017 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 звертався 12.09.2017 року її син - ОСОБА_1, позивач по справі. У поданій заяві також посилався на наявність спадкового мйна у вигляді: квартири № 36 в будинку № 12 “Г” по вул.Центральній в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (а.с.33-37).

Відповідно до інформаційної довідки № 49691751 від 01 листопада 2017 року, виданої Василівською державною нотаріальною конторою, заведена 12 вересня 2017 року спадкова справа № 95/2017 після смерті 11.04.2017 року ОСОБА_3, є чинною (а.с.31, 32).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_9 від 26 червня 1998 року, позивачем у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримано Свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 отримено ? частину за законом наступне майно, яке є у рівних частках, а саме: на спадкове майно у вигляді автомобіля марки ВАЗ - 2102, 1974 року випуску двигун № НОМЕР_1, який перебуває на обліку МРЕВ ДАІ м. Василівка (а.с.35 зворот).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_1, будучи зареєстрованою за місцем його проживання (перебування), але своїх спадкових прав не оформила.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1218 чинного Цивільного кодексу Україна до складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Згідно ст.1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов’язковим, коли об’єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що позивач не має можливості оформити спадкове майно відповідно до вимог законодавства, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_6 “Г” в м.Дніпрорудне, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач своєчасно звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3, але у зв’язку з відсутністю передбачених Положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 року, йому було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_6 “Г” в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у вигляді вищевказаного об”єкту нерухомості.

Таким чином, враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3 на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_6 “Г” в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5Г, але своїх спадкових прав не оформила, та крім того, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, первинна реєстрація об’єкту нерухомого майна за померлим ОСОБА_10 не проводилася та оргинінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_7 “Г” в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області відсутні, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_7 “Г” в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищевикладеними підставами.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.100 ЦК України (в ред.1963 року), п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст.11,15,16,182,328,331,373-374,381,392,1216-1223,1225,1233-1236,1268-1270,1299 ЦК України (в ред.2003 року), ст.ст. 9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області, третя особа Василівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 36 в будинку № 12 «Г» по вул. Центральна в місті Дніпрорудне

Василівського району Запорізької області - в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 11 квітня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_11