Постанова № 71457987, 28.12.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2-а/235/258/17

Справа № 235/5967/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

при секретарі Муханової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з адміністративною позовною заявою до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером.

У зв'язку з проведенням АТО та з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де вона мешкала, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього вона, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушена була звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. У листопаді 2014 року її поставлено на облік до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Розмір щомісячної пенсії складав 1290,39 грн. і відповідно, зазначена сума перераховувалась на її картковий рахунок. Однак, з лютого 2015 року відповідач перестав нараховувати і виплачувати їй пенсію.

Таку бездіяльність позивачка вважає протиправною і просить зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утримуватись від подальшого призупинення її виплати, та визнати противоправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплату їй пенсії.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечувала проти позову.

Суду надані письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа. В січні 2015 року отримала пенсію у розмірі 1290,39 грн.

Виплату пенсії зупинено з лютого 2015 року, оскільки за результатами синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УПСЗН (база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. № 509), відсутня можливість поновити виплату пенсії.

З урахуванням викладеного вважає, що оскільки відсутній факт реєстрації позивачки як внутрішньо переміщеної особи то Управлінням правомірне було припинено виплату пенсії позивачці.

У зв'язку з вищевикладеним відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_2, виданого Кіровським УПСЗН Донецької області (а.с.6).

Зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_1 (а.с.5).

ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання якої є місто Покровськ Донецької області.

Згідно відповіді на запит, адресованого представнику позивачки від 31 жовтня 2017 року, зазначено що виплату пенсії призупинено з лютого 2015 року на підставі інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо перемішених осіб, отриманої від Управління соціального захисту населення Покровської міської ради (а.с.7).

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Відповідно до ст.6Кодексу адміністративного судочинства України кожна особамає право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, тобто особа має довести наявність прав, свобод чи інтересів, які порушені відповідачем.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В якості підстави для припинення виплати пенсії позивачці відповідач посилається на ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в якій зазначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, суд зазначає, що вказаним законом не встановлено підстав для припинення виплати пенсії, а також не встановлений обов'язок органів Пенсійного фонду України припинити виплати пенсій через відсутність довідки, виданої згідно з Порядком № 509.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове деревне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Між тим відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачці виплати пенсії. Також відповідачем не вказано й будь-якої іншої норми закону, яка б визначала такі підставу припинення виплати пенсії, як відсутністю факту реєстрації позивачки як внутрішньо переміщеної особи.

Також суд зазначає, що припинення виплати позивачці пенсії суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009р. в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачці пенсію з лютого 2015 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1 шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачці пенсію за весь час затримки.

За наслідками розгляду справи судом встановлено, що права позивача були порушені відповідачем шляхом бездіяльності, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті їй пенсії з лютого 2015 року. Рішення про припинення (зупинення) виплати позивачу пенсії відповідачем не приймалось. Отже, в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати позивачу пенсії необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, і просити про їх захист.

Позивач просить зобов'язати відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати їй пенсії, тобто просить про захист своїх прав на майбутнє, що діючим адміністративним процесуальним законодавством України не передбачено, тому в цій частині в задоволенні позову необхідно також відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст.4, 5, 8, 47, 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,керуючись ст.ст.2,77, 242-246, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком з лютого 2015 року.

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з лютого 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 КАС України.

Встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови один місяць, перебіг якого починається з дня набрання постановою законної сили.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, м. Покровськ Донецької області, вулиця Центральна, будинок 154, ЄДРПОУ 37869345.

Дата складання повного судового рішення - 5 січня 2018 року.

Суддя Г.В. Назаренко