Ухвала суду № 71456637, 04.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 січня 2018 року м. Чернівці

справа №720/690/16-ц

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.

секретар Конецька Д.Г.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника

Хотинського районного відділу ДВС - Гуцула І.І.,

розглянувши справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб Хотинського районного відділу державної виконавчої служби, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року та ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2016 року, головуючий у І-й інстанції - суддя Ляху Г.О.,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності посадових осіб Хотинського районного відділу державної виконавчої служби (далі - Хотинський районний відділ ДВС) задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І.І. та заступника начальника цього відділу Лобчук Г.О. з 20 жовтня 2015 року по 3 листопада 2015 року в частині прострочення належного строку для винесення постанов про приєднання виконавчих проваджень № 34028055, № 36247553, № 36248056, № 36247792, № 38689567, № 40605790, № 42725300, № 45766055 до зведеного виконавчого провадження № 46026781; визнано неправомірними діїстаршого державного виконавця Хотинського районного відділу

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

провадження №22-ц/794/99/18 категорія: 81

ДВС Гуцула І.І. та заступника начальника цього відділу Лобчук Г.О. з 19 листопада 2015 року щодо одночасного виконання судового наказу № 2-н-213/12 у виконавчих провадженнях № 36247553 та № 48051721 та судового наказу № 2-н-295/12 у виконавчих провадженнях № 34028055 та № 48053590; визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І.І. при винесенні постанов від 30 грудня 2015 року про зупинення виконавчих проваджень № 34028055, № 36247553, № 36248056, № 36247792, № 38689567, № 40605790, № 42725300, № 45766055, № 48493285 на підставі п.4 ч.1 ст. 38 Закону України ,,Про виконавче провадження". В решті заявлених вимог відмовлено.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2016 року заяву заступника начальника Хотинського районного відділу ДВС Лобчук Г.О. про відвід головуючого судді Руснака А.І. задоволено: відведено суддю Руснака А.І. і справу направлено для розгляду до Новоселицького районного суду Чернівецької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання неправомірною бездіяльність протягом тривалого часу (з 14 липня 2014 року) старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І.І. та заступника начальника цього відділу Лобчук Г.О. внаслідок відсутності звернення стягнення на майно боржника, порушення права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд і мирне володіння своїм майном внаслідок неправомірних дій та бездіяльності державних виконавців; визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І. І. при виконанні ВП №36247553, №36248056, №36247792, №38689567, №40605790, №42725300, №45766055, оскільки з 29 січня 2013 року до 30 грудня 2015 року не проводився розшук майна боржника, а строк здійснення цих виконавчих проваджень сплинув.

Також просила внести зміни в наступних абзацах мотивувальної частини ухвали Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року:

„За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованим посилання представника Хотинського ВДВС на неможливість арешту майна боржника з тих підстав, що на все майно боржника звернуто стягнення як на предмет іпотеки, в тому числі на майно, яке було арештовано слідчими органами, та відхиляє доводи заявника про те, що з липня 2014 року представником Хотинського ВДВС Гуцулом І. І. була допущена бездіяльність, яка полягає у невчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення на майно боржника, яке було арештовано слідчими органами."

„Із урахуванням того, що на все майно ТзОВ „Арго" судовим рішенням звернуто стягнення як на предмет іпотеки та проведених державним виконавцем розшукових дій щодо виявлення майна боржника, суд не вбачає його бездіяльності у проведенні такого розшуку з 29 січня 2013 року по 30 грудня 2015 року."

Вказати в цих абзацах, що звернення господарським судом стягнення на майно боржника в 2011 році не робить ПАТ „Укрексімбанк" автоматично власником майна ТзОВ ВКТ „Арго", в тому числі арештованого правоохоронними органами у вересні 2012 року.

Скасувати ухвалу Хотинського районного суду від 24 березня 2016 року про задоволення заяви про відвід судді Руснака А.і. та відмовити Хотинському районному відділу ДВС у задоволенні цієї заяви.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом, протягом 2012-2015 років Хотинським районним відділом ДВС було відкрито виконавчі провадження щодо стягнення заробітної плати з ТОВ ВКТ ,,Арго" на користь ОСОБА_1, що підтверджується постановами: № 34028055 від 29 серпня 2012 року; №36247553, №36248056, №36247792 від 29 січня 2013 року; №38689567 від 5 липня 2013 року; №40605790 від 6 листопада 2013 року; № 42725300 від 27 березня 2014 року; №45766055 від 11 грудня 214 року;№ 48493285 від 19 серпня 2015 року.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження", яка була чинною на час здійснення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У своїй скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що старший державний виконавець Хотинського районного відділу ДВС Гуцул І.І. та заступник начальника цього відділу Лобчук Г.О. з 14 липня 2014 року не вживали заходів щодо розшуку майна боржника та звернення на нього стягнення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Чернівецької області від 17 лютого 2010 року, частково зміненим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 березня 2011 року, стягнуто з ТОВ ВКТ ,,Арго" на користь ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України"767577927 грн 21 коп боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі майно, призначене для діяльності ТОВ ВКТ ,,Арго", включаючи земельні ділянки, а також всі об'єкти, розташовані на земельних ділянках, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, що відображені у самостійному балансі або з будь-якої причини не відображені в його балансі, але є його власністю згідно виписки з балансу за початковою ціною 751292106 грн.

Актом державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 28 квітня 20112 року № 720/9 передано іпотекодержателю - ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" як переможцю прилюдних торгів єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ „Арго", до якого входить все нерухоме та рухоме майно, а також інше майно, призначене для його діяльності (т.1 а.с.102-104).

У зв'язку з цим ухвалами господарського суду Чернівецької області від 2 жовтня 2014 року та 26 січня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотань Хотинського районного відділу ДВС про звернення стягнення на майно боржника, а саме на арештований виконавчою службою транспортний засіб марки ,,ЗІЛ-130", реєстраційний номер НОМЕР_1, на об'єкт нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1, з тих підстав, що все майно ТОВ ВКТ ,,Арго" входить до єдиного майнового комплексу боржника, на яке рішенням суду звернуто стягнення як на предмет іпотеки (т.1, а.с.123-124, 130-131).

Також безпідставними є доводи ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Хотинського відділу ДВС при виконанні виконавчих проваджень № 36247553, № 36248056, № 36247792, № 38689567, № 40605790, № 42725300, № 45766055 в період з 29 січня 2013 року по 30 грудня 2015 року з підстав непроведення розшуку майна боржника.

Відповідно до ст. 40 Закону України ,,Про виконавче провадження", яка була чинною на час здійснення виконавчого провадження, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обовязковою для виконання органами внутрішніх справ. Законодавець встановлює, що розшук майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової інспекції тощо). Головною метою проведення розшуку майна є забезпечення виконання рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 29 січня 2013 року до 30 грудня 2015 року Хотинським районним відділом ДВС вживалися розшукові заходи майна боржника, а саме було направлено відповідні запити в державні установи (органи місцевого самоврядування та податкові органи) щодо майнового стану боржника, на які отримано відповідь про відсутність майна у боржника.

При цьому, судом першої інстанції враховано намагання державного виконавця звернути стягнення на автомобіль ,,ЗІЛ-130", реєстраційний номер НОМЕР_1, та об'єкт нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1, однак у задоволенні клопотання державного виконавця було відмовлено ухвалами господарського суду Чернівецької області від 2 жовтня 2014 року та 27 січня 2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині неправомірної бездіяльності протягом тривалого часу старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І.І. та заступника начальника цього відділу Лобчук Г.О. щодо розшуку майна боржника та звернення на нього стягнення.

З огляду на викладене відсутні підстави і для зміни мотивувальної частини ухвали Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року.

Посилання апелянта на те, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця було порушено її права на справедливий судовий розгляд та мирне володіння своїм майном є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.383 ЦПК України, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як роз'яснено в п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року ,,Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

У п.20 цієї постанови зазначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Суди розглядають справи за такими скаргами в передбаченому розділом VII ЦПК порядку незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.

У разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) в їх прийнятті має бути відмовлено на підставі п. 1 ч.2 ст.122 ЦПК, ст. 383 ЦПК.

Отже, визнання порушеними стосовно ОСОБА_1 ст.ст.6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколу № 1 до Конвенції не може бути предметом судового розгляду за даною скаргою, оскільки суд лише вирішує питання про правомірність рішення, дії або бездіяльності старшого державного виконавця Хотинського районного відділу ДВС Гуцула І.І. та заступника начальника цього відділу Лобчук Г.О.

Необгрунтваними є доводи апелянта про незаконність ухвали Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2016 року про відвід судді Руснаку А.І.

Згідно з п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України, яка була чинною на час постановлення оскаржуваної ухвали, суддя не може брати участь в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Задовольняючи заяву заступника начальника Хотинського районного відділу ДВС про відвід судді Руснаку А.І., суд в оскаржуваній ухвалі навів підстави для відводу судді з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України, в якому зазначено, що наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Отже, суд першої інстанції з метою уникнення будь-яких сумнівів, які можуть виникнути у сторін щодо упередженості чи безсторонності судді при розгляді даної скарги, дійшов правильного висновку про задоволення заяви щодо відводу судді Руснака А.І.

З огляду на викладене колегія вважає, що ухвала Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року та ухвала Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2016 року постановлені з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 червня 2016 року та ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 5 січня 2018 року.

Головуючий В.Ф. Міцней

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак