Постанова № 71456569, 14.12.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10352/16-а

Провадження № 2-а/727/32/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань Ткачук С.П., Ільчук М.В.

за участю сторін: позивача ОСОБА_3

представників відповідача Бойко О.В., Миронюк Р., Кауля - Негрич О.І. Романюк Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним розпорядження відповідача щодо відмови у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача здійснити призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним розпорядження відповідача щодо відмови у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача здійснити призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Мотивує заявлені позовні вимоги тим, що 15.04.2014 року у зв'язку з виходом на пенсію вона звільнилася з державної служби - з посади помічника-консультанта народного депутата України, на якій їй було присвоєно VII ранг державного службовця, а посада була віднесена до 4-ї категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що 22.04.2014 року вона звернулася до Управління ПФУ в Дарницькому районі м. Києва із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» та п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки їй виповнилося 55 років і стаж державної служби складав 22 роки 9 місяців 23 дні; вона мала на той час понад 35 років страхового стажу, вона звільнилася з роботи у зв'язку із виходом на пенсію та вважала, що право дострокового виходу на пенсію у 55 років до 1 січня 2015 року мали і жінки -державні службовці, оскільки, відповідно до ст.5 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається пенсійний вік чоловіків та жінок при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів на її думку може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону та Закон України «Про державну службу» щодо віку виходу на пенсію містить відсилочну норму до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» і не містив заборони виходу державних службовців на пенсію до 01.01.2015 року у віці 55 років, згідно п.7-2 Прикінцевих положень, однак, Управління ПФУ в Дарницькому районі м. Києва, рішенням №54 від 28.04.2014 року відмовили їй в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу», посилаючись на те, що Закон України «Про державну службу» є спеціальним законом і вказано було, що вона не досягла віку для виходу на пенсію для жінок - державних службовців - 57 років 6 місяців, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що всупереч її волі, пенсія з 22.04.2014 року була призначена їй згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 10.09.2016 року їй виповнилося 57 років і 6 місяців, тобто наступив пенсійний вік для жінок - державних службовців, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та 09.09.2016 року до ГУ ПФУ в Чернівецькій області, вона знову звернулася з заявою про призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», але до 18.10.2016 року вона не отримала жодної відповіді і лише, 18.10.2016 року на особистому прийомі начальника Управління, її було ознайомлено з розпорядженням №810182 від 23.09.2016 року про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, оскільки зарахований стаж державної служби - 6 років 4 місяці 16 днів, загальний стаж 36 років 7 місяців 13 днів та повідомлено, що в стаж державної служби їй не зараховано період роботи 16 років 5 місяців 9 днів як посадової особи в органах державної митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися персональні звання, а саме: у Вадул - Сіретській митниці з 02.09.1982 року по 10.02.1999 року на посадах інспектора, старшого інспектора, начальника транзитно-вантажного відділу, на яких їй присвоювалися персональні звання. Вважає, що до стажу державної служби було зараховано лише час роботи в Чернівецькому обласному управлінні юстиції з 11.02.1999 року по 25.09.2003 року та помічником-консультантом народного депутата України в Апараті Верховної Ради України з 03.07.2006 по 20.07.2007 року, з 14.12.2007 по 30.06.2008 року та з 20.02.2014 по 15.04.2014 року. У листі від 06.10.2016 року №10737/16 відповідач посилається на те, що за нормами Митного кодексу України посадовим особам митної служби присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, а тому відповідно такі посади не належать до посад, віднесених до категорій державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів, і її стаж державної служби складає всього 6 років 4 місяці 16 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком по Закону України «Про державну службу». Відмову в призначенні пенсії згідно Закону України «Про державну службу» вважає протиправною, не зарахування в стаж державної служби періоду роботи на митниці 16 років 5 місяців 9 днів вважає незаконним, а своє право на отримання пенсії згідно Закону України «Про державну службу» порушеним; просить позовні вимоги задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, в поданій заяві просить визнати протиправними розпорядження ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №810182 від 23.09.2016 року про відмову їй у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити їй пенсію відповідно Закону України «Про державну службу» з дня звернення, здійснивши з 11 вересня 2016 року переведення її пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», провести перерахунок виплаченої пенсії без зменшення її розміру на 14,5% та здійснити її виплату. Стягнути з Головного управління ПФУ в Чернівецькій області на її користь понесені витрати по сплаті судового збору та покласти всі судові витрати на відповідача. Оскільки залишається не виконана ухвала Шевченківського районного суду від 21 вересня 2017 року та протокольна ухвала суду від 20 жовтня 2017 року про витребування з Міністерства соціальної політики України довідки встановленої форми про заробітну плату для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» з метою проведення відповідачем попереднього розрахунку розміру її пенсії, просить вжити заходів для виконання ухвали суду.

12.12.2017 року позивач повторно подала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно в заяві просить, визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №810182 від 23.09.2016 року про відмову їй у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити їй пенсію за віком, відповідно Закону України «Про державну службу» з 11.09.2016 року (з дня звернення) у розмірі 60 % від суми заробітку, зазначеного у двох довідках Міністерства соціальної політики України від 23 листопада 2017 року №1378/0/51-17 про складові її заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років в сумі 6344,5 гривень) та №2283/0/2-17/21 про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за серпень 2016 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсій (сума 958,03 гривень), здійснивши з 11 вересня 2016 року переведення обчислення її пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на обчислення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу», провівши з 11 вересня 2016 року перерахунок призначеної їй пенсії з врахуванням попередніх виплат за минулий час, та провести її виплату. Стягнути на її користь з відповідача Головного управління ПФУ в Чернівецькій області за рахунок коштів, передбачених на його утримання, понесені нею витрати по сплаті судового збору, зобов'язавши відповідача передбачити зазначений вид витрат у кошторисі на 2018 рік. Передати оригінали отриманих судом двох довідок Міністерства соціальної політики України від 23 листопада 2017 року №1378/0/51-17 про складові заробітної плати ОСОБА_3 для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років в сумі 6344,5 гривень) та №2283/0/2-17/21 про середні розміри надбавок, премій та інших виплат за серпень 2016 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсій (в сумі 958,03 гривень) та нарахування пенсії. Просить позовні вимоги в останній редакції, задовольнити.

Представники відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за довіреністю, відповідно - Бойко О.В., Миронюк Р., Кауля - Негрич О.І. Романюк Л. в судовому засіданні проти позову заперечували, надали суду заперечення на адміністративний позов та додаткове заперечення на адміністративний позов, доводи яких підтримали в судовому засіданні, посилаючись на те, що позивач з 22.04.2014 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Мотивують крім наведеного тим, що 09.09.2016 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та листом №10737/16 від 06.10.2016 року вони повідомили позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», просили відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, представників відповідача, відповідно - Бойко О.В., Миронюк Р., Кауля - Негрич О.І. Романюк Л., вивчивши і розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, відповідно заперечення, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази надані сторонами в їх сукупності, у межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 КАС України встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до ст.11 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом стосовно заявлених позовних вимог встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Зокрема, позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженка с. Кашпури Роменського району Сумської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, відповідно до паспорта громадянина України (том 1 а.с.15-19).

З 22.04.2014 року отримувала пенсію згідно п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( том 1 а.с.21), а у вересні 2016 року, досягнувши пенсійного віку (57 років 6 місяців), визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який дає право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» №889 (відповідно до положень п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889 право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723 мають особи, які на день набрання чинності Законом №889 (01.05.2016) мали не менше ніж 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України) та маючи станом на 1 травня 2016 року відповідно до трудової книжки (т.1 а.с.26-35) загальний трудовий стаж 36 років 7 місяців 13 днів, з яких стаж державної служби 22 роки 9 місяців 23 дні, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення їй пенсії державного службовця.

Відповідно до запиту поданого позивачем на адресу відповідача, посилаючись на те, що їй виповнюється 57,5 років і наступає пенсійний вік на підставі наявних у її пенсійній справі документів просила провести попередній розрахунок розміру її пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та відповідно до інших нормативних документів та повідомити її, які ще документи їй необхідно подати до 10.09.2016 року (а.с.85).

Розпорядженням відповідача №810182 від 23.09.2016 року (т.1 а.с.37) та листом №10737/16 від 06.10.16 року (т.1 а.с.38) у призначенні такого виду пенсії їй було відмовлено з посиланням на відсутність необхідного стажу державної служби (зарахований стаж: державні службовці - 6 років 4 місяці 16 днів, загальний стаж - 36 років 7 місяців 13 днів) та повідомлено, що в стаж державної служби їй не зараховано період роботи 16 років 5 місяців 9 днів як посадової особи в органах державної митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися персональні звання, а саме: у Вадул - Сіретській митниці, з 02.09.1982 року по 10.02.1999 року на посадах інспектора, старшого інспектора, начальника транзитно-вантажного відділу, на яких позивачу присвоювалися персональні звання у відповідності до довідки Чернівецької митниці ДФС від 05.09.2016 року та від 21.09.2016 року (т.1 а.с. 41-42) та під час роботи вона прийняла Присягу державного службовця 08.06.1995 року, останнє присвоєне персональне звання - радник митної служби ІІІ рангу.

До стажу державної служби позивачу зараховано 6 років 4 місяці 16 днів - лише час роботи в Чернівецькому обласному управлінні юстиції з 11.02.1999 року по 25.09.2003 року та помічником-консультантом народного депутата України в Апараті Верховної Ради України з 03.07.2006 року по 20.07.2007 року, з 14.12.2007 року по 30.06.2008 року та з 20.02.2014 року по 15.04.2014 року.

У листі від 06.10.2016 року №10737/16 (т.1.а.с.38) відповідач посилається на те, що за нормами Митного кодексу України посадовим особам митної служби присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, а тому відповідно такі посади не належать до посад, віднесених до категорій державних службовців, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів, стаж державної служби позивача складає 6 років 4 місяці 16 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком по Закону «Про державну службу».

Згідно записів трудової книжки, позивач працювала на посадах в органах митної служби 16 років 5 місяців 9 днів, як посадова особа в органах державної митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися персональні звання, а саме: у Вадул - Сіретській митниці з 02.09.1982 року по 10.02.1999 року на посадах інспектора, старшого інспектора, начальника транзитно-вантажного відділу, на яких їй присвоювалися персональні звання.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про державну службу», регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до ст. 573 Митного кодексу України, посадовим особам органів доходів і зборів присвоюються такі спеціальні звання, як дійсний державний радник податкової та митної справи, державний радник податкової та митної справи І рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи І рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи І рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Спеціальні звання податкової та митної справи присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Згідно зі ст. 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії державного службовця, всупереч ст.19 Конституції України безпідставно не застосував Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року № 405-VII, який є чинним на сьогоднішній день і на день звернення позивача за призначенням пенсії, та прямо встановлює, що період роботи (служби) посадових осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у митних органах та організаціях зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

За змістом статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 червня 2004 року, пункт 184 у справі «Броньовський проти Польщі» заява № 31443/96, зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Крім того, відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію державного службовця листом від 06.10.2016 року №10737/16 (т.1 а.с.38) відповідач не врахував, що пунктом ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 4 липня 2013 року № 405-VII було встановлено співвідношення між спеціальними званнями працівників митниць та органів доходів і зборів. Присвоєне позивачу звання «Радник митної служби ІІІ рангу» відповідає званню «Радник податкової та митної справи III рангу», що відповідає 6 рангу державного службовця згідно додатку №6 Порядку про співвідношення мiж рангами державних службовцiв i спецiальними званнями працiвникiв посадових осiб органiв доходiв i зборiв, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20 квiтня 2016 р. № 306.

Крім наведеного встановлено, що позивач працюючи в митних органах, мала допуск до державної таємниці, сплачувала підвищені ставки внесків до Пенсійного фонду України, на неї поширювалися обмеження, передбачені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та надала докази, що з 11 лютого 1999 року була прийнята в штат Чернівецького обласного управління юстиції на посаду заступника начальника Садгірського районного управління юстиції - начальника районного відділу Державної виконавчої служби по переведенню з посади начальника транзитно-вантажного відділу митного поста «Чернівці» Вадул - Сіретської митниці (п.5 ст.36 КЗпП України) без конкурсного відбору та без проходження стажування (відповідно до п.1 «б» Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року №423) з врахуванням попереднього стажу державної служби 16 років 5 місяців 9 днів та досвіду роботи на митниці з 1982 року, що підтверджується довідкою Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 14.07.2017 року №ЗПУ 28-01-20/41 (т.2 а.с.143).

Таким чином, з врахуванням викладеного та періоду роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України (7 ранг четверта категорія) загальний стаж державної служби позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить 22 роки 9 місяців 23 дні, що також підтверджується довідкою Апарату Верховної Ради України від 01.04.2014 року (т.1 а.с.22) та відповідно до п.12 Прикінцевих положень розділу ХІ Закону «Про державну службу» №889 дає право позивачу на призначення пенсії державного службовця.

Факт наявності у позивача 22 років стажу державної служби та визнання того, що стаж роботи в митних органах зараховувався в стаж державної служби, додатково підтверджується наявними в матеріалах справи довідками трьох установ державних органів влади, а саме: Чернівецької митниці ДФС від 13.07.2017 року №5402/24-70-05-16/01 про складові заробітної плати позивача на посаді начальника відділу Вадул -Сіретської митниці станом на 01.01.1999 року (т.2 а.с.145), серед яких є надбавка за вислугу років (25%) за стаж державної служби понад 15 років; Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 24.07.2017 року №502 про складові заробітної плати на посаді заступника начальника Садгірського районного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби станом на 01.07.1999 року (т.2 а.с.144), серед яких є надбавка за вислугу років (25%) за стаж державної служби понад 15 років та довідкою від 13.07.2017 року №494 про складові заробітної плати на посаді заступника начальника Першотравневого районного управління юстиції - начальника відділу державної виконавчої служби станом з січня 2003 року по червень 2003 року (т.2 а.с.142), серед яких є надбавка за вислугу років (30%) за стаж державної служби понад 20 років; Управління справами Верховної Ради України від 11.05.2017 року №9-1-15/579 про складові заробітної плати позивача на посаді помічника-консультанта народного депутата України (т.1 а.с.187), серед яких є надбавка за вислугу років (30%) за стаж державної служби понад 20 років та довідкою Апарату Верховної Ради України від 01 квітня 2014 року №20-26/812 (т.1 а.с. 22) про те, що стаж державної служби станом на 01 квітня у позивача становить 22 роки 09 місяців 08 днів.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та Перехідних положень чинного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством», що також підтверджується роз'ясненням Національного агентства України з питань державної служби від 26 липня 2016 року №14-р/з (а.с.39).

Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах митного контролю.

Згідно зі ст. 9 Митного кодексу України у редакції, що діяла у період роботи позивача в митних органах, безпосереднє здійснення митної справи покладалося на митні органи України.

Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. На усі ці органи згідно з ч. 2 ст. 9 Митного кодексу покладалися функції митного контролю. Усі перелічені посади в митних органах, на яких працювала позивач, підпадають під дію Порядку № 283 і зараховуються до стажу державної служби. Відповідно до п. 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

У відповідності до ст.244-2 КАС України, правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для всіх судів України. Колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Постановою від 8 жовтня 2013 року (т.1 а.с.50-51) дійшла висновку, що «посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ». Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13 (а.с.50-56), яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Крім цього, Вищий адміністративний суд України, також визначив, що період роботи посадових осіб, яким присвоювалися персональні звання у митних органах, має бути зарахованим до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ», згідно ухвал ВАСУ від 17 серпня 2016 року №К/800/59373/13, від 31 жовтня 2013 року №К/800/25754/13, від 22 листопада 2012 року №К/9991/64060/11 додані органам ПФУ. Однак, положеннями ст. ст. 1, 2 Закону № 3723 передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно абз. 1-3 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, а саме згідно абзаців 1-3 пункту 2, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

23 вересня 2016 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 01.05.2016 року.

За останнім місцем роботи на державній службі позивач працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України (7 ранг, ІV категорія), яка з 1 травня 2016 року віднесена до посад патронатної служби, тобто на час призначення пенсії з 11 вересня 2016 року посада помічника-консультанта на державній службі відсутня.

Згідно п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», пенсія призначається особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Постановою Кабміну України №622 передбачено, що у разі відсутності посад державної служби в органі, де працювала особа (до таких посад належить посада помічника-консультанта), довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики, за погодженням із Національної державною службою та при цьому, звертається увага, що 21.07.2017 року, набув чинності порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017р. № 750, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017р. за № 766/30634, відповідно до якого довідка про заробітну плату для призначення пенсії видається Міністерством соціальної політики.

Судом установлено, що позивач неодноразово зверталася до Апарату Верховної Ради України за останнім місцем роботи на державній службі про видачу довідки для призначення пенсії. Довідки видавалися позивачу і ОСОБА_3 надавала відповідачу дані довідки, однак, відповідач не визнавав вказані довідки і наполягав на поданні довідки відповідно до вимог Постанови КМУ №622.

Відповідно до ст.ст.1, 8 Конституції України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Згідно зі ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Ч. 1 ст. 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до листа Міністерства соціальної політики від 23.11.2017 року, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.04.2017 року, надали довідку №2284/0/2 -17/21 від 23.11.2017 року, №1378/0/51-17 від 23.11.2017 року (том 3 а.с.21-23), у відповідності до яких посадовий оклад ОСОБА_3, яка працювала в Апараті Верховної Ради України на посаді помічника-консультанта народного депутата України заробітна плата складалася з посадового окладу, надбавки за ранг (7 ранг) надбавки за вислугу років (50%) за стаж державної служби 22 роки). На усі види оплати праці, включені в довідку, нараховувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність необхідного стажу державної служби, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні в стаж державної служби період роботи 16 років 5 місяців 9 днів як посадової особи в органах державної митної служби на посадах є безпідставними, а відмова Головного Управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправною.

Законодавцем визначено, що судові рішення повинні відповідати вимогам чинного законодавства і Конституції, вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, та є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. І ці конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, крім наведеного, передбачають, що за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене; а тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно до частини третьої ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень та не обгрунтованості позовних вимог позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмету спору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача грунтуються на законі і підлягають задоволенню частково, зокрема слід визнати протиправною відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області за розпорядженням № 810182 від 23.09.2016 року та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити і виплатити позивачу ОСОБА_3 пенсію за віком, відповідно Закону України «Про державну службу», здійснивши переведення обчислення пенсії за віком, призначеної останній у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на обчислення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу», провівши з 11 вересня 2016 року перерахунок призначеної пенсії, у розмірі 60% від суми складових заробітної плати, відповідно до довідки Міністерства соціальної політики України від 23 листопада 2017 року за №1378/0/51-17 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця» та довідки Міністерства соціальної політики України від 23.11.2017 року за №2283/0/2-17/21 «Про середній розмір надбавок, премій та інших виплат за серпень 2016 року», що передує місяцю звернення за призначенням пенсій, з врахуванням попередніх виплат. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Частина перша ст. 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позову, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн., а тому судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 46, 55, 64 Конституції України; ст.ст.2, 4, 6, 8-11, 17, 18, 71, 72, 86, 94, 158-163,183-2, 185, 186 267 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного Управління пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправним розпорядження відповідача щодо відмови у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання відповідача здійснити призначення (перерахунок) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області за розпорядженням № 810182 від 23.09.2016 року та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити і виплатити ОСОБА_3 пенсію за віком, відповідно Закону України «Про державну службу», здійснивши переведення обчислення пенсії за віком, призначеної останній у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на обчислення пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу», провівши з 11 вересня 2016 року перерахунок призначеної пенсії, у розмірі 60% від суми складових заробітної плати, відповідно до довідки Міністерства соціальної політики України від 23 листопада 2017 року за №1378/0/51-17 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця» та довідки Міністерства соціальної політики України від 23 листопада 2017 року за №2283/0/2-17/21 «Про середній розмір надбавок, премій та інших виплат за серпень 2016 року», що передує місяцю звернення за призначенням пенсій, з врахуванням попередніх виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати документально підтверджені квитанцією № 150 від 20.12.2016 року в розмірі 551,20 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці, шляхом подачі сторонами апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя Слободян Г.М.