Ухвала суду № 71456263, 27.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/16/17 Справа № 711/6413/13-к Категорія: ч. 1,ч. 2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Кучеренко В.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях Дмитренка М. І. Єльцова В. О., Биби Ю. В. Чуйко А. В., Овчаренко І.С., Єгоровій С.А. з участю прокурораОчеретяного М.С.

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника Манзар Т.В.

потерпілого ОСОБА_11

представника потерпілого - адвоката Вакуленка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні Скалозуб Т.В. з доповненнями на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 січня 2016 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, уродженця с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_3, раніше не судимого,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн. На підставі ст. 49 КК України звільнений від кримінальної відповідальності;

- ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цивільні позови задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Черкаської міської ради 221,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_11 4 223,85 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що він 2 березня 2013 року близько 15.00 год., перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_1 за місцем спільного проживання, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_11, під час конфлікту, який виник в ході словесної сварки та взаємних образ між ним, потерпілим та його дочкою ОСОБА_11, з мотивів особистих неприязних стосунків, які склались між ними, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_11 один удар кулаком лівої руки в область лівого ока, два удари ногою по його лівій нозі в область гомілки та стегна, один удар ногою в область попереку з лівої сторони, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 229/130 від 19 квітня 2013 року та додаткової судово-медичної експертизи № 229/170 від 03 червня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а травма голови зі струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Він же, 7 травня 2013 року близько 21.00 год., перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_2 за місцем спільного проживання, разом із своєю співмешканкою ОСОБА_11, під час конфлікту, який виник в ході словесної сварки та взаємних образ між ним, потерпілим та його дочкою ОСОБА_11, з мотивів особистих неприязних стосунків, які склались між ними, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_11 один удар кулаком руки в спину, умисно штовхнув потерпілого обома руками в область грудної клітки спереду, від чого той упав назад та вдарився потиличною частиною голови, задньою частиною грудної клітки і правим передпліччям об стіну та короткочасно втратив свідомість, упавши на підлогу обличчям догори, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: травматичного набряку, забою м'яких тканин потиличної ділянки голови та шийного відділу хребта, саден лівої верхньої кінцівки, крововиливу правого передпліччя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 472/155 від 24 травня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення та відмовити ОСОБА_11 у задоволенні цивільного позову, мотивуючи, що суд недостатньо дослідив і невірно оцінив наявні докази, зокрема вказує, що під час судового слідства було допитано свідка захисту ОСОБА_11, однак у вироку суду покази вказаного свідка не відображено та не надано їм належної правової оцінки, також суд не вірно дослідив висновок судово-медичної експертизи та залишив невмотивованими ряд обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення кримінального провадження, що стало на заваді ухваленню законного та обґрунтованого вироку;

- прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_9, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого в наслідок м'якості, просить ухвалити новий вирок, яким призначити останньому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за ч. 2 ст. 125 КК України призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Зазначає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_9 не в повній мірі враховано ступінь небезпечності вчинених засудженим злочинів та особу обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінальних правопорушень як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду не визнав. Крім того, призначаючи ОСОБА_9 мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, судом не враховано відсутність обставин, що пом'якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України.

27.02.2017 року за №2447/17Вх. до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні Скалозуб Т.В. на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.01.2016 року відносно ОСОБА_9, в яких прокурор просить зазначений вирок відносно ОСОБА_9 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; дослідити документи, що характеризують особу обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 та призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_9 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за ч.2 ст.125 КК України призначити покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_9 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно матеріалів кримінального провадження дана кримінальна справа розглядалась судами першої та апеляційної інстанції. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.04.2015 року скасовано вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.04.2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24.06.2014 року, згідно якої вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_11 до ОСОБА_9 було скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства до суду першої інстанції.

Скасовуючи вирок Придніпровського районного суду м.Черкаcи від 10.04.2014 року та ухвалу апеляційного суду від 24.06.2014 року (з урахуванням змін, внесених ухвалою від 27.06.2014 року), колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що суд першої інстанції постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_9 не зазначив у мотивувальній частині вироку мотиву та мети побиття засудженим потерпілого, що має підтверджуватися дослідженими доказами, зміст яких викладається у вироку. Такий недолік вироку свідчить про істотне порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону та порушення права засудженого на захист, адже останній в силу ст.42 КПК має право знати в чому його обвинувачують. Також суд не спростував у вироку показань засудженого про те, що він кожен раз виходив з кімнати на крик своєї співмешканки ОСОБА_11, яку бив потерпілий ОСОБА_11, тобто про те, що ОСОБА_9 йшов захищати співмешканку. Однак, про небезпідставність цих доводів засудженого свідчать наявність у матеріалах кримінального провадження копії висновків судово-медичних експертиз про виявлення у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, виникнення яких вона пов'язує з ударами отриманими 02 березня та 07 травня 2013 року від свого батька ОСОБА_11, і з приводу цього за її заявами відкриті кримінальні провадження. Судом також у вироку не викладено і не дано ніякої оцінки показанням ОСОБА_11, яка була безпосереднім учасником подій. Отже, у вироку не визначено того, які остаточні обставини злочинів, за які засуджено ОСОБА_9, встановлено місцевим судом, і не наведено доказів, якими спростовуються доводи засудженого про те, що він виходив з кімнати на крик про допомогу від своєї співмешканки, яку бив ОСОБА_11

14.05.2015 року, у підготовчому судовому засіданні Придніпровський районний суд м.Черкаси, на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, ухвалив рішення про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 прокурору м.Черкаси, мотивуючи тим, що він не відповідає вимогам, встановленим п.5 ч.2 ст.291 КПК України щодо викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення. Мотивуючи тим, що в обвинувальному акті фактично не сформульоване обвинувачення, а зазначено тільки в чому підозрюється ОСОБА_9, не зазначено мотиву та мети скоєння ОСОБА_9 дій, які попередньо кваліфіковані як злочин. У формулюванні обвинувачення не вказано причини конфлікту, який виник між обвинуваченим і потерпілим, чим порушені гарантовані законом процесуальні права ОСОБА_9 на справедливий суд.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18.06.2015 року, ухвала суду Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14.05.2015 року залишена без змін.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було проведено часткове судове слідство, проведено повторне дослідження доказів в частині допиту свідків, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та вивчення окремих матеріалів кримінального провадження в порядку ст.404 КПК України.

В ході розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_9 було допитано свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які давали послідовні покази.

Також під час апеляційного розгляду було досліджено матеріали кримінального провадження:

- вимога щодо судимості на ім'я ОСОБА_9 (т.1 а.с.151, 152);

- довідка з Черкаського обласного наркологічного диспансеру №8926 від 10.07.2013 року та довідка з Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру від 12.07.2013 відносно ОСОБА_9 (т.1 а.с.153-154);

- характеристика від 15.07.2013 року на ОСОБА_9 (т.1 а.с.155);

- паспорт громадянина ОСОБА_9 (т.1 а.с.156);

- довідка видана на ім'я ОСОБА_15 ОСОБА_14 другою поліклінікою №611 від 03.07.2014 року (т.1 а.с.66);

- виписка з історії хвороби №3678 та №718 відносно ОСОБА_11 (т.1 а.с.29,30);

- фіскальні чеки на придбання медичних ліків (т.1 а.с.32-35);

- висновок експерта №229/130 (т.1 а.с.146)

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Очеретяного М.С., який підтримав апеляційну скаргу прокурора з доповненням та заперечив проти апеляційної скарги ОСОБА_9, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9, який заперечив проти апеляційної скарги з доповненнями прокурора та підтримав свою апеляційну скаргу, просив кримінальне провадження закрити за відсутністю складу злочину, оскільки тілесних ушкоджень ОСОБА_11 він не наносив, а лише був присутній при цьому, їх наносила його цивільна дружина ОСОБА_11, яка є дочкою ОСОБА_11 про що вона зізналася і за це понесла покарання, захисника ОСОБА_9 - адвоката Манзар Т.В., яка заперечила апеляційну скаргу прокурора з доповненнями та підтримала апеляційну скаргу свого підзахисного та наголосила, що цивільний позов вони також не визнають оскільки він не підтверджений документально, а ОСОБА_11 вже відшкодувала кошти витрачені її батьком на лікування, думку потерпілого ОСОБА_11 та його представника Вакуленка О.П., які підтримали апеляційну скаргу прокурора з доповненнями та заперечили проти апеляційної скарги ОСОБА_9, провівши за клопотанням прокурора та захисника ОСОБА_9 - адвоката Манзар Т.В. повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження відповідно до ст. 404 КПК України, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями та апеляційна скарга ОСОБА_9 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону Придніпровським районним судом м.Черкаси при постановленні вироку щодо ОСОБА_9 виконані не в повному обсязі.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив докази, якими орган досудового розслідування обґрунтовував винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.125 КК України, і дав їм належну правову оцінку.

Допитана свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, апеляційної інстанції пояснила, що 02.03.2013 року вона зайшла на кухню, за нею зайшли батько ОСОБА_11 та брат ОСОБА_15, який став біля вікна та спостерігав, а батько почав сваритися та ображати її нецензурною лайкою, вона хотіла вийти з кімнати, щоб уникнути конфлікту, однак батько загородив їй двері і коли вона проходила повз нього він її притиснув до стіни, ударив її кулаком в ліве плече, а ліктем в вухо, при цьому він її так придавив, що вона нічого не могла зробити руками, почала кричати, кликати на допомогу, в неї були вільні ноги і вона нанесла йому удари правим коліном в ліве стегно, при цьому батько її бив у відповідь, а коли він її відпустив то вона нанесла йому удари кулаками в лобно-скроневу ділянку голови, почувши конфлікт, її чоловік ОСОБА_9 вийшов і забрав її до кімнати. В цей же день через деякий час батько її знову не пускав до кімнати, притиснув до дзеркала та наносив їй удари в голову і в неї впали окуляри. Потім вона почала наносити батькові кулаками рук удари в ліве стегно, плече, лобно-скроневу ділянку голови, била куди попало, в цей час підбіг її чоловік ОСОБА_9 і забрав її в кімнату.

Пояснила, що всі ці конфлікти з батьком розпочалися після смерті матері. Так, батько почав вимагати у неї щоб вона відмовилася від спадщини, на що вона йому сказала, що буде приймати спадщину, а він у відповідь повідомив, що зробить все аби її посадити. Вказала, що коли відбувався конфлікт з батьком то сусідка ОСОБА_16 бачила, як вона наносила йому удари, а ОСОБА_9 не наніс потерпілому ОСОБА_11 жодного удару і про це ОСОБА_16 підтвердила в суді. З ОСОБА_16 вона не перебуває в конфліктних відносинах, а з братом своїм, на сьогоднішній день, у неї ніяких стосунків не має, під час конфлікту 02.03.2013 р. та 07.05.2013 року він був присутній. Зауважила, що її батько та брат вороже ставилися до ОСОБА_9, вони всіляко їх хотіли вижити та вимагали у неї продати квартиру та відмовитися від спадщини.

Щодо конфлікту, який відбувся між нею та батьком 07.05.2013 р., пояснила, що вона хотіла з дочкою полити клумбу і почала набирати у ванній кімнаті воду, однак прибіг батько і почав кричати та ображати її нецензурною лайкою та перекривав кран, не давав воду. Коли вона вийшла з ванної кімнати та поставила відро з водою в коридорі, то в цей час батько пішов на неї з кулаками битися, при цьому вона закривалася руками. У неї в руках був черпак і вона ним нанесла батькові удари по голові, він її кинув на одвірку і вилив на неї воду. В цей час підбіг її чоловік ОСОБА_9, батько розвернувся і вилив воду на чоловіка, а сам підсковзнувся на воді і впав на спину в коридорі вдарившись при цьому об плінтус ванни, а коли встав то побіг викликати міліцію. Зазначила, що на час конфлікту який відбувся 02.03.2013 року вона проживала у квартирі з батьком і на другий день вона не бачила, щоб у нього був синець під лівим оком. Вказала, що ОСОБА_9 не наносив ніяких тілесних ушкоджень її батькові - потерпілому ОСОБА_11, а всі тілесні ушкодження були нанесені нею і вона за це понесла відповідальність і сплатила батькові за нанесену йому шкоду кошти у розмірі 5000 грн., однак зазначила що під час конфлікту ОСОБА_9 прикривав її собою і при цьому трохи тримав руки ОСОБА_11

Щодо позиції батька, про те що він стверджує, що його бив ОСОБА_9 то вона вважає, що батькові підказали - якщо він скаже, що і ОСОБА_9 його бив то за це їй та ОСОБА_9 більше дадуть, а також батько хоче ще й з ОСОБА_9 стягнути грошові кошти.

Пояснила, що дійсно 07.02.2014 року відносно неї була винесена постанова про закриття кримінальної справи, однак вважає, що зміст цієї постанови викладено неправильно, зокрема в частині нанесення ударів ОСОБА_11 за участю і іншої особи, вважає що вказана постанова стосувалася лише її, цю постанову не оскаржувала.

Свідок ОСОБА_15, який є сином потерпілого ОСОБА_11 був допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції та пояснив, що 02.03.2013 року о 15 год. 00 хв. коли його батько перебував на кухні, між ним та сестрою ОСОБА_11 розпочалася сварка. Коли батько виходив з кухні ОСОБА_11 перегородила йому коридор і почала його дряпати. Він підійшов до них і почав їх розводити, в цей час з кімнати вийшов ОСОБА_9 і вдарив батька два рази ногою в область лівої ноги-гомілки та лівої сторони спини, лівою рукою - прямим ударом, вдарив батькові під око і в нього впали окуляри. Він не очікував, що таке може статися і почав кричати ОСОБА_11 та ОСОБА_9 стояти, вони відскочили від батька і пішли до кімнати. Батько пішов до телефону, а він вискочив із квартири, не прикривши двері, побіг до сусідки ОСОБА_16 Сусідка відчинила двері і він їй сказав допоможіть - батька б'ють. Однак почув, що з квартири доносилися крики батька про те щоб його не били та не чіпали. Коли він забіг до квартири то побачив, що батько стоїть біля телефону і намагається додзвонитися до міліції, в цей час ОСОБА_9 тримав його за руку, за яку саме точно сказати не може, так як не пам'ятає, а ОСОБА_11 в цей час била батька по всій правій стороні його тіла. Побачивши його та ОСОБА_16, ОСОБА_9 відпустив руку батька, а сестра стояла до них спиною і продовжувала бити батька, потім ОСОБА_9 їй щось сказав і відсторонив, вона розвернулася побачила їх, та перестала бити батька і вони пішли в кімнату. Конфлікт цей відбувався в коридорі, 2-3 хвилини.

ОСОБА_15 пояснив, що у батька з дочкою ОСОБА_17 та ОСОБА_9 склалися неприязні стосунки, після смерті матері. Так, через два дні після смерті матері, ОСОБА_11 прийшла до батька і попросила його приписати ОСОБА_9 в квартирі, однак батько сказав що подивимось, на що ОСОБА_11 відповіла, що якщо він не хоче приписати ОСОБА_9 в квартирі, то вони його доведуть. Після цього на дев'ятий поминальний день смерті матері була велика сварка, а з січня місяця почалося рукоприкладство.

Свідок ОСОБА_15 також пояснив, що між ним, його сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_9 немає ніяких стосунків. Сварка між його батьком, ОСОБА_3 і ОСОБА_9 відбувалася в коридорі, і коли батька били то він його прикривав і бачив куди саме ОСОБА_9, ногою та рукою тричі вдарив батька. На наступний день, 03.03.2013 р. він бачив батька і в нього під лівим оком був синяк та набряк, а кликати на допомогу побіг саме до сусідки ОСОБА_16, тому що вони товаришували сім'ями.

Свідок ОСОБА_16, яка була допитана в судовому засідання апеляційної інстанції пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_11, проживають в одному під'їзді та на одній площадці. 02.03.2013 р. до неї в квартиру подзвонив ОСОБА_15 коли вона відчинила двері то побачила, що він був переляканий та попросив її зайти до них в квартиру бо б'ють батька. Коли вона вийшла в коридор, то почула, що ОСОБА_11 кричав щоб його не били та не чіпали, що він викличе міліцію та кликав на допомогу. Вона підійшла до квартири стала на порозі і побачила, що ОСОБА_11 стояв в коридорі біля телефону, в лівій руці він тримав слухавку телефону, а праву його руку тримав двома руками ОСОБА_9, а в цей час дочка ОСОБА_11, ОСОБА_11 била його руками по правому плечу, це все відбувалося 20-30 секунд. Коли ОСОБА_9 її побачив то відпустив руку ОСОБА_11, нахилився до ОСОБА_11 і сказав припинити, вона відпустила батька і побігла в кімнату. Оскільки вона стояла на порозі, то ОСОБА_9 запропонував їй зайти в квартиру поговорити, однак вона відмовилася і пішла до себе додому. Через декілька секунд до неї подзвонили, відкривши двері, побачила, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які почали запитували її, що вона бачила, на що вона відповіла, що про те що вона бачила розмовляти з ними не хоче, про це треба казати міліції, після цього ОСОБА_11 розвернулася і побігла до себе в кімнату, а ОСОБА_9 з погрозою в голосі тричі сказав їй, що про те, що вона бачила - пошкодує.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона не бачила, як ОСОБА_9 наносив удари ОСОБА_11, тільки бачила, як ОСОБА_9 тримав двома руками праву руку ОСОБА_11, а ОСОБА_11 його била, а щоб батько бив дочку ОСОБА_17 вона не бачила. Їй відомо, що 13.01.2013 року ОСОБА_11 побила свого батька, коли ОСОБА_15 покликав її на допомогу, прийшовши до їх квартири бачила, що ОСОБА_11 сидів і тримався за пах та кричав від болю на що вона порадила викликати швидку допомогу, самого конфлікту вона не бачила. Щодо обставин конфлікту від 07.05.2013 р., то вони їй не відомі, і при них вона присутньою не була. Причини конфлікту між батьком та дочкою їй не відомі, за тридцять три роки які вона знає цю сім'ю ніяких конфліктів в ній вона не бачила. А ОСОБА_15 прибіг саме до неї за допомогою, тому що вони товаришували сім'ями і вона не могла не прийти йому на допомогу.

Крім вище наведених пояснень свідків, які підтверджують винність ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, за яких його засуджено, його вина в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях підтверджується і показами потерпілого ОСОБА_11, даними ним в суді першої інстанції, з яких вбачається, що 02.03.2013 р. між ним, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 стався конфлікт, вони його ображали нецензурною лайкою, а коли він вийшов з кухні в коридор ОСОБА_11 нанесла йому більше п'яти ударів кулаками обох рук в область лобно-скроневої ділянки голови, від чого у нього запаморочилось в голові та нудило. Він почав прикривати голову руками та почав кричати. Після чого донька покликала свого співмешканця ОСОБА_9, який підійшов до нього та наніс йому один удар кулаком лівої руки в область лівого ока, від чого у нього в області лівого ока утворився крововилив, при цьому на ньому були окуляри, які впали та він нахилився за ними. В цей час ОСОБА_9 наніс йому два удари ногою по його лівій нозі, в область гомілки та стегна, від чого в місцях ударів були синці, та один удар ногою в область попереку з лівої сторони. 07 травня 2013 року близько 21.00 год. за місцем проживання він зробив зауваження ОСОБА_11 з приводу того, що вона набирала воду на яку стоїть лічильник, та за яку вона не платить комунальні послуги, для того, щоб поливати клумбу. Не звертаючи увагу на його зауваження, донька продовжувала набирати воду, та він перекрив воду в туалеті, після чого донька вийшла з ванної кімнати в коридор та утримуючи пластмасовий кошик з водою за руків'я в руці, вилила йому воду з ковша в обличчя, та нанесла ковшем два удари в область потиличної частини голови зверху-вниз. Потім вона покликала ОСОБА_9, який підійшов до нього ззаду та наніс йому один удар кулаком руки в спину. А донька, перебуваючи позаду нього, нанесла йому ще один удар ковшем, який прийшовся в область нижньої частини шиї. ОСОБА_9 в цей час штовхнув його обома руками в область грудної клітки спереду, від чого він упав назад, та вдарився потиличною частиною голови та спиною об стіну в коридорі та короткочасно втратив свідомість. Він самостійно піднявся та викликав працівників міліції.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_18 своєї вини, його вина в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується і письмовими матеріалами кримінального провадження:

- даними висновку судово-медичної експертизи №229/130 від 19.04.2013 р., з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_11 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: саден правого передпліччя, травматичного набряку м'яких тканин лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи № 229/170 від 03.06.2013 р., з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_11 мали місце тілесні ушкодження у вигляді травми голови зі струсом головного мозку, забоєм м'яких тканин голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ;

- даними висновку судово-медичної експертизи №472/155 від 24.05.2013 р., з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_11 мали місце тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку, забою мяких тканин потиличної ділянки голови та шийного відділу хребта, саден лівої верхньої кінцівки, крововиливу правого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

- ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 07.02.2014 р., з якої вбачається, що ОСОБА_11 звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.125 КК України за спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11 02.03.2013 р. та 07.05.2013 р. разом з обвинуваченим ОСОБА_9;

Окрім того, колегія суддів критично відноситься до показів свідка ОСОБА_11, оскільки вона є зацікавленою у результатах розгляду кримінального провадження, а саме, виправдання свого громадянського чоловіка ОСОБА_9, та враховує покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які є послідовними та узгоджуються між собою, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_9, про те що він 02 березня та 07 травня 2013 року не наносив удари потерпілому, а лише намагався припинити конфлікт між своєю громадянською дружиною ОСОБА_11 та її батьком ОСОБА_11 є не обґрунтованими та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_9 призначено судом першої інстанції відповідно до положень Загальної частини КК України, з додержанням вимог ст.65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень, даних про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно. А тому доводи прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_9 надто м'якого покарання є безпідставними.

Перевіривши матеріали цивільних позовів, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно прийняв рішення про часткове задоволення цивільного позову прокурора прокуратури м.Черкаси в інтересах Комунального закладу «Третя ОСОБА_14 міська лікарня швидкої медичної допомоги» Черкаської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_11, 221,20 грн.; повного задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 2 223,85 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн., так як в цих частинах позови є обґрунтованими, документально підтвердженими та доведеними матеріалами кримінального провадження.

Аналізуючи та оцінюючи докази кримінального провадження, показання обвинуваченого, потерпілого, свідків та всі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що винуватість ОСОБА_9 знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 у інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є способом уникнути відповідальності за вчинене, та відшкодування шкоди потерпілому, а його винуватість підтверджується ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, як в суді першої інстанції так і апеляційної, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Однак, як вбачає з матеріалів кримінального провадження, розглядаючи справу в суді першої інстанції суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставами для зміни або скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну або скасування судового рішення, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Виходячи з положень ч.5 ст.74 КК України, за вироком суду особа може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, таке звільнення є обов'язковим.

Цих вимог закону суд першої інстанції не врахував і не застосував до ОСОБА_9 в частині засудження його за ч.2 ст.125 КК України, вимог ст. 49,ч.5 ст. 74 КК України, що є підставою для зміни вироку в частині призначення покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 визнано винним та призначено йому покарання за:

- ч.1 ст.125 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 грн. та на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, звільнив ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України;

- ч.2 ст.125 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн.

Злочин вчинений ОСОБА_9 за ч.2 ст.125 КК України, згідно ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості.

Зазначені кримінальні правопорушення ОСОБА_9 вчинив на початку березня 2013 року та на початку травня 2013 року і на час постановлення вироку суду - 12 січня 2016 року, минуло понад два роки, тому суд повинен був звільнити ОСОБА_9 від покарання за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Строки давності, на час розгляду кримінального провадження, відносно ОСОБА_9, апеляційним судом, становлять понад три роки.

З огляду на викладене, у зв'язку з необхідністю виправлення вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання, що не погіршує становище обвинуваченого і не тягне за собою необхідність призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання за ч.2 ст.125 КК України не можна визнати законним, тому він підлягає зміні зі звільненням ОСОБА_9 від покарання за ч.2 ст. 125 КК України на підставі п.2 ч.1ст. 49,ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, що не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні Скалозуб Т.В. з доповненнями, залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12 січня 2016 року стосовно ОСОБА_9, змінити в частині призначеного покарання за ч.2 ст.125 КК України, звільнивши останнього від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74 та п.2 ч.1 ст.49 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до такого суду.

Головуючий :

Судді :