Ухвала суду № 71455129, 26.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 635/5852/13-к Головуючий суддя І інстанції Полєхін А. Ю.

Провадження № 11-кп/790/1513/17 Суддя доповідач Грошева О. Ю.

Категорія: Порушення правил безпеки

дорожнього руху або експлуатації транспорту

особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - Грошевої О.Ю.,

суддів - Савенка М.Є., Гришина П.В.

при секретарі - Григорян І.І.

за участю прокурора - Іванова І.С.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року у відношення ОСОБА_4, –

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Міас Челябінської області РФ, громадянка України, працює на посаді начальника юридичного відділу фірми «СЕНС Консалтінг», одружена, мешкає за адресою: м. Харків, вул. Мало – М’ясницька, 6, кв. 58, раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст.286 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст.12, п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнена від кримінального покарання за спливом строків давності.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково, стягнено з ПрАТ«СК «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, розрахунковий рахунок 03000062827 в ОСОБА_5 Банк МФО 30859524) на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування матеріального збитку від пошкодження здоров'я витрати, понесені на лікування в сумі 8105 гривень, моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень, а всього на суму 13 105 гривень; стягнено з ОСОБА_4 матеріальний збиток від знецінення витраченої на лікування грошової суми в розмірі 7876 гривень 26 копійок, моральну шкоду в розмірі 70 000 гривень, а всього на загальну суму 77 876 гривень 26 копійок, в іншій частині позову відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, стягнено з ПрАТ «СК «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, розрахунковий рахунок 03000062827 в ОСОБА_5 Банк МФО 30859524) на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріального збитку від пошкодження належного йому автомобіля ВАЗ-21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 суму 17569 гривень 34 копійки; стягнено з ОСОБА_4 суму індексації матеріальні збитку - 17536 гривень 96 копійок, витрати на найм транспортного засобу в розмірі - 3 940 гривень, франшизу - 510 гривень, моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області витрат на лікування ОСОБА_2 у сумі 4049 гривень 64 копійки - задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 зазначену суму на користь Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області.

Судові витрати за проведення автотехнічної експертизи № 452/11 від 22.09.2011 року в розмірі 911,74 гривень, транспортно-трасологічної експертизи № 409/11 в розмірі 3419,92 гривни, експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року в розмірі 1139,09 гривень, судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 року в розмірі 4787,70 гривень, а всього на загальну суму 10 258,45 гривень задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 зазначену суму на користь Держави Україна в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області на користь Держави Україна.

Згідно вироку, 30 липня 2011 року, приблизно 07 години 40 хвилин, ОСОБА_4 керувала належним ОСОБА_6 технічно справним автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», реєстраційний номер НОМЕР_2, на якому слідувала по автодорозі «Харків-Вовчанськ» з міста Вовчанськ у напрямку міста Харкова.

На шляху прямування в районі 13 км. + 500 м. вищевказаної автодороги, поряд з автозаправною станцією, в Харківському районі Харківської області, водій ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п. 10.1, 14.2(в) Правил дорожнього руху України, згідно з якими;

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій повинен переконатися в тому, що це буду безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.14.2(в) - «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», та при здійсненні обгону вантажного автомобіля який слідував попереду неї в попутному напрямку, на узбіччі полоси для руху, яка веде у бік у м. Вовчанськ Харківської області, допустила зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21103», реєстраційний номер 32292 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному їй напрямку. В результаті події пасажиру «ВАЗ 21103» ОСОБА_2, згідно висновку комісійних судово-медичних експертиз № 128-КЭ/2013 від 07.06.2013 та 3898-ая/14 від 23.03.2015, заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що викликали стійку втрату загальної працездатності не менше ніж на одну третину, у вигляді зачиненого поперекового перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням кістяних відламків, які ускладнились за своєю течією обмеженням рухів правого променевого суглобу.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України виразилося в тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-ТF 699Р», перед зміною напрямку свого руху, для здійснення обгону вантажного автомобіля, який слідував попереду неї в попутному напрямку, не переконалася в безпеці, а також у тому, що смуга зустрічного руху, на яку вона буде виїжджати, вільна на достатній для обгону відстані, почала обгін вищевказаного вантажного автомобіля, виїхала на смугу, призначену для руху зустрічного транспорту, створивши небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, де на узбіччі полоси для руху, яка веде у бік м. Вовчанськ Харківської області, допустила зіткнення з автомобілем ВАЗ 21103 під керуванням водія ОСОБА_1, що рухався в зустрічному автомобілю «ЗАЗ-ТF 699Р» напрямку, в результаті чого пасажиру автомобіля «ВАЗ 21103» ОСОБА_2 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 згідно висновку комплексної судово транспорптно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 9955/11722 від 09.01.2013 перебувають у прямому причинному зв’язку з подією та наслідками, що наступили.

Обвинувачена ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження закритина підставі не встановлення достатніх доказів її винуватості.

Вважає, що досудове розслідування та судове провадження щодо неї проводилися з порушенням її права на захист та загальних засад кримінального провадження, а також вимог ст. 62 Конституції України, КПК України, КК України та ЦК України.

Суд першої інстанції визнав її винною на підставі недопустимих доказів, неправдивих та неперевірених свідчень потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо швидкості руху автомобіля ЗАЗ до ДТП, щодо лінії розмітки на дорозі, щодо траєкторії руху ЗАЗ, щодо місця зіткнення автомобілів, щодо даних про відстань, на якій знаходилися автомобіль ВАЗ-21103 від місця зіткнення транспортних засобів в момент виникнення небезпеки для руху водія ОСОБА_1

Крім того у висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №409/11 від 20.09.2011 року , висновку судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №9955/11722 від 09.01.2013 року та фото таблиці до неї, протоколі відтворення обстановки та обставин водії від 06.09.2011 року та план-схемі до нього дані про швидкість викликають обґрунтований сумнів, оскільки зроблені з порушенням порядку їх відображення в протоколах, а саме містять не застережені виправлення, що робить дані очевидно недопустимим доказом.

Також суд першої інстанції безпідставно відхиляв її клопотання та клопотання її захисників, посилаючись на відсутність підстав для їх задоволення.

За наявності підстав, передбачених законом не звільнив її від кримінальної відповідальності та не закрив кримінальне провадження.

Судом не враховані обставини, які пом’якшують покарання. Протягом чотирьох років вона неодноразово вибачалась перед потерпілими та благала їх примиритися.

Просить суд врахувати небажання позивачів отримувати від неї допомогу в тому розмірі, в якому вона могла дати, та просить врахувати її реальну неспроможність заплатити загальну суму моральної шкоди, що стягнута з неї районним судом.

Крім того вимоги позивачів про стягнення матеріального збитку від знецінення витраченої на лікування грошової суми в розмірі 7876 грн. 26 коп., суми індексації матеріального збитку в розмірі 17536,00 грн. вважає незаконними.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок відносно неї - без змін, як законний та обґрунтований.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема, свідченням потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно обставин подій, безпосередніми очевидцями яких вони були.

Крім того, винуватість ОСОБА_4 підтверджується і письмовими доказами, які як окремо так і в сукупності один з одним вказують на винуватість ОСОБА_4, зокрема:

протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2011 року та план-схемою до нього;

висновком судово-медичної експертизи №1480-А/11 від 22.08.2011 року;

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1209 ая/12 від 23.03.2012 року;

висновком судово-медичної експертизи № 1578-А/ від 06.09.2011 року, ;

довідкою Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_7» від 03.08.2011 року № 061018.

-висновком комісійної судово-медичної експертизи № 128-КЕ/2013 від 07.06.2013 року;

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 409/11 від 20.09.2011 року;

висновком судово-автотехнічної експертизи № 452 від 22.09.2011 року;

висновком судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи 9955/11722 від 09.01.2013 року та фототаблицею до неї;

висновком експертного дослідження № 348 від 12.09.2011 року;

протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06.09.2011 року та план-схемою до нього, в ході якого ОСОБА_1 розповів і показав на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 липня 2011 року на 13 кілометрі + 500 метрів автодороги «Харків-Вовчанськ»

протоколом відтворення обстановки та обставин події від 16.09.2011 року та план-схемою до нього, в ході якого ОСОБА_8 (ОСОБА_4А.) розповіла і показала на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 липня 2011 року на 13 кілометрі + 500 метрів автодороги «Харків-Вовчанськ»;

нотаріально завіреною заявою потерпілого ОСОБА_1 від 31 липня 2011 року про те, що він отримав для себе особисто та для своєї дружини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у якості задоволення матеріальної та моральної шкоди суму грошей в розмірі 6500 (шість тисяч п’ятсот) гривень від ОСОБА_8 за спричинену шкоду в результаті дорожньо- транспортної пригоди, яка сталася 30.07.2011 року в 07 годин 30 хвилин на трасі Харків-Вовчанськ за участю машин ЗАЗ ТГ 699 Р легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 та ВАЗ 2010, реєстраційний номер НОМЕР_4;

-нотаріально завіреною заявою потерпілого ОСОБА_1 03 серпня 2011 року про скасування заяви від 31 липня 2011 року в зв’язку з підписанням її помилково;

-калькуляцією вартості лікування, виданої заступником головного лікаря Комунального закладу охорони здоров’я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_7», ОСОБА_2 проходила лікування в період з 30.07.2011 року по 20.08.2011 року з діагнозом закрита черепно-мозкова травма. СГМ торокальний травма перелом середньої третини тіла грудини зі зміщенням, закритий осколковий перелом дистального матеепіфіза правої променевої кістки зі зміщенням. Вартість лікування складає 4049, 64 гривни.

В той же час судом обґрунтовано визнано недопустимим доказом висновок експертизи № 02/13, складений 31 травня 2013 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 (т.3 а.с. 88-114), відповідно до якого, в діях водія ОСОБА_8 (нині ОСОБА_4) О.А. не вбачається невідповідність до вимог п.п. 14.2 і 10.1 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням події даної події, оскільки вона не створювала небезпеки для руху автомобіля "ВАЗ" під керуванням водія ОСОБА_1, оскільки в момент зіткнення знаходилася на узбіччі від смуги руху автомобіля "ВАЗ", а в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність з вимогою п.10.1 ПДР України, так як він шляхом фізичного впливу на рульове колесо змінив напрямок руху керованого ним автомобіля вправо, що згодом призвело до зіткнення з автомобілем «ЗАЗ-TF 699Р», на узбіччі. Дії водія Греля перебували в причинному зв'язку з виникненням даної події.

Такі висновки ґрунтуються на поясненнях самих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які пояснили суду, що вони не є атестованими судовими експертами, а оригінали матеріалів кримінального провадження їм не надавались.

З цих же підстав судом критично оцінені їх покази у якості свідків.Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1, надані в судовому засіданні, є логічними, послідовними, і такими, що повністю узгоджуються зі добутими в суді доказами на підтвердження події та обставин кримінального правопорушення, та в свою чергу спростовують свідчення обвинуваченої ОСОБА_4

Погоджуючись із такими висновками, колегія суддів також звертає увагу, на те, що викладені в апеляційній скарзі міркування обвинуваченої ОСОБА_4 стосовно того, що вона визнавала, що порушила вимоги п.10, п. 14.2 «В» Правил дорожнього руху України, проте визнати винною себе за ст. 286 КК України не могла через порушення її права на захист, загальних засад кримінального провадження, а також вимог Конституціїї України, КПК України, КК України, ЦК України є суперечливими в контексті вимог апеляційної скарги про закриття кримінального провадження через не встановлення достатніх доказів її винуватості.

В той же час нею правил Правил дорожнього руху України знаходяться прямому причинному зв’язку з подією та наслідками, що наступили.

Що стосується доводів автора апеляційної скарги стосовно необхідності звільнення її судом першої інстанції від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до ч.8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачена ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення себе не визнавала, наполягала на виправданні за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, та заперечувала проти закриття провадження щодо неї за нереабілітуючими обставинами у звязку зі сплином строків давності.

Відтак, розгляд зазначеного кримінального провадження був продовжений в загальному порядку, та закінчився ухваленням вироку про визнання ОСОБА_4 винуватою.

Згідно цього ж вироку ОСОБА_4 звільнена від відбування покарання на підставі ст.49 КК України, вказівка на можливість застосування якої міститься у п.5 ст. 74 КК України.

Таким чином, зазначення у вироку про застосування саме інституту звільнення від відбування покарання, а не звільнення від кримінальної відповідальності відповідає вимогам п. 2 ч.4 ст. 374 КПК України щодо змісту вироку.

Доводи про неврахування судом першої інстанції у якості обставин, що пом’якшують покарання, всіх тих, що наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки встановлені обставини кримінального правопорушення у взаємозв’язку із позицією обвинуваченої про невизнання своєї винуватості, на переконання колегії суддів свідчать про те, що судом зроблено обґрунтований висновок, що обставиною, що пом’якшує покарання є лише часткове відшкодування завданого збитку.

Стосовно недоведеності стійкої втрати працездатності потерпілою ОСОБА_2, внаслідок дій обвинуваченої, а також стягнення з неї занадто великої суми на відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди та суми індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновку комісійних судово-медичних експертиз № 128-КЭ/2013 від 07.06.2013 та 3898-ая/14 від 23.03.2015, в результаті події (ДТП) пасажиру «ВАЗ 21103» ОСОБА_2, заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що викликали стійку втрату загальної працездатності не менше ніж на одну третину, у вигляді зачиненого поперекового перелому нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням кістяних відламків, які ускладнились за своєю течією обмеженням рухів правого променевого суглобу.

Таким чином, висновок суду щодо причинно-наслідкового зв’язку між діями обвинуваченої ОСОБА_4 та тими тілесними ушкодженнями, які викликали стійку втрату загальної працездатності потерпілої ОСОБА_2 ґрунтується на допустимих та належно оцінених доказах.

В той же час колегія суддів звертає увагу, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 був задоволений частково.

При цьому, суд першої інстанціїї виходив з характеру та тривалості фізичних і моральних страждань потерпілої ОСОБА_2, її стану здоров'я на момент розгляду кримінального провадження, що потерпіла стала тимчасово непридатною для регулярної праці, морально-психологічного стану після ДТП та отриманих пошкоджень і їх наслідків. Так, наслідком завдання моральних травм є порушення актуальних життєвих планів ОСОБА_2, вона постійно переносить душевну і фізичну біль, обмеження фізичної активності на невизначений строк та стаціонарне лікування, повністю позбавили її душевного спокою.

Відтак, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову є обґрунтованим та вмотивованим.

В той же час, посилання обвинуваченої ОСОБА_4 на неспроможність виплатити потерпілим суму відшкодування у зв’язку з її великим розміром, а також матеріальним станом самої обвинуваченої також є необґрунтованими, оскільки жодним чином не підтверджені.

Крім того, висновки суду щодо доведеності позову прокурора про стягнення з ОСОБА_4 коштів на користь держави відповідають даним які містяться у матеріалах провадження та не спростовані доводами апеляційної скарги.

Стосовно необґрунтованого стягнення з обвинуваченої ОСОБА_4 судових витрат за проведення авто технічної експертизи № 452/11 від 22.09.2011 року та транспортно-трасологічної експертизи №409/11.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, оскільки у відношенні ОСОБА_4 ухвалено обвинувальний вирок, то стягнення з неї витрат на проведення експертиз з урахуванням визнання їх судом допустимими доказами відповідає вимогам закону.

Щодо необхідності розгляду в окремому провадженні цивільних позовів позивачів та прокурора через сплив строків давності.

Розгляд зазначеного кримінального провадження відбувався в загальному порядку, про що йшлося вище та закінчився ухваленням обвинувального вироку.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, судом першої інстанції були виконані вимоги ст. 368 КПК України та вирішені всі питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку.

Таким чином, судом першої інстанції встановлені достатні докази винуватості ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення за яке її було засуджено, з чим погоджується колегія суддів, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарг відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Харківського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2017 року у відношенні ОСОБА_4 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді -