Ухвала суду № 71452785, 12.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 428/8365/17

Провадження № 22ц/782/856/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах

головуючого: Стахової Н.В.,

суддів: Авалян Н.М., Орлова І.В.,

за участю секретаря : Подрябінкіна Я.Г.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 ОСОБА_2 (далі позивачка) звернулася до Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі відповідач) з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 травня 2017 року по день фактичного розрахунку.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року позов задоволено. З ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 травня 2017 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 41227,04 гривень без утримання податків й інших обов'язкових платежів, а також судові витрати в сумі 640,00 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив: рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» посилався на те, що місцевий суд не взяв до належної уваги докази, які підтверджують відсутність вини відповідача у невиплаті всіх сум, що належали ОСОБА_2 на час її звільнення з роботи. Такими доказами, зокрема, є Сертифікат НОМЕР_1 від 02.09.2015 року про форс-мажорні обставини, лист Державної інспекції з енергетичного нагляду від 14.11.2014 року, Акти Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року та від 07.03.2017 року, адресовані міністрам уряду України звернення керівника ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» від 23.12.2014 року та від 05.10.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України, перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що затримка з виплати позивачці належних їй при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки сталася з вини ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». При цьому, представленими письмовими доказами відповідач не довів відсутність своєї вини у невиплаті позивачці таких сум. Місцевий суд не прийняв до уваги посилання представника ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на постанови Верховного Суду України від 23.03.2016 року по справам № 6-365цс16, № 6-364цс16, від 25 травня 2016 року по справі № 6-948цс16 зазначивши, що обставини цих справ суттєво відрізняються від обставин справи за позовом ОСОБА_2

Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, яким суд надав правильну правову оцінку.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначає, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 з 12 січня 2011 року працювала у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» начальником бюро цеху централізованого ремонту технологічного обладнання та звільнена 04 травня 2017 року з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю (КЗпП) України за власним бажанням (а. с. 8-9).

У зазначені статтею 116 КЗпП України строки, розрахунок з позивачкою відповідач не провів, належні позивачці на день її звільнення суми не виплатив. Безспірна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 15424,51 гривень, яка належала до виплати ОСОБА_2 на час її звільнення, була стягнута з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь позивачки лише за судовим наказом від 11 липня 2017 року (а.с.61).

Статтею 617 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відповідно до абзацу третього частини 3 статті 14 Закону України № 671/97-вр «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі ЗУ № 671/97-вр), Торгово-промислова палата (далі ТПП) України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 14-1 ЗУ № 671/97-вр, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до статті 10 Закону України ЗУ № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що був затверджений рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року N 44 (5) (далі Регламент), з 18 грудня 2014 року встановлений порядок засвідчення форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Відповідно до пункту 6.1 зазначеного Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 6.2. Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Сертифікатом НОМЕР_1 від 02.09.2015 року Торгова-промислова палата України засвідчила настання з 16 квітня 2014 року форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили), а саме: акти тероризму, військові дії на території Луганської області, Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» щодо зобов'язань за поставлений позичальником природний газ за Договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України (а.с.59).

14 листопаду 2014 року Державна інспекція з енергетичного нагляду надіслала відповідачу лист у якому зазначалося, що забезпечення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» електричною потужністю в обсягах передбачених договором про постачання електричної енергії можливе лише після повного відновлення магістральних та локальних електричних мереж у Луганській області та припинення бойових дій та терористичних актів (а. с. 36).

18 січня 2016 року був складений Акт № 02/23/0-02-003 здійснення заходу з державного енергетичного нагляду. Текст зазначеного Акту містить інформацію про те, що на момент інспектування фактична схема зовнішнього електропостачання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не відповідає вимогам 1-ї категорії по надійності електропостачання струмоприймачів, так як роботі знаходиться тільки лінія 220 кВ (а.с.56-58).

07 березня 2017 року за результатами проведення моніторингу схеми електропостачання Цеху 1-А ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було складено довідку № 02/23-02-005 (а. с. 50-52).

23 грудня 2014 року та від 05 жовтня 2015 року голова правління ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звертався з листами до міністрів енергетики та економічного розвитку України з питань забезпечення підприємства необхідною електричною потужністю (а.с.41,42).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив законний висновок про недоведеність відповідачем відсутності своєї вини у невиплаті всіх сум, що належали позивачці на час її звільнення з роботи. Доводи апеляційної скарги правильність такого висновку не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, якім місцевий суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Про те, що ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» проявляло дієву стурбованість з приводу виконання встановленого статтею 47 КЗпП України обов'язку щодо проведення розрахунку з ОСОБА_2 при звільненні, тобто обставини відсутності вини за статтею 117 КЗпП України, відповідач не довів, надані ним письмові документи, посилання на постанови Верховного суду України, протилежне не стверджують.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 315, 319, 325 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: