Постанова № 71447853, 21.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 754/4985/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11014/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємцяна ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємцяОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа підприємецьОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_7, приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1); АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2); АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_3); АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4).

12 вересня 2017 року позивачем подана заява про забезпечення позову, згідно якої останній просив накласти арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_5 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_6 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку по АДРЕСА_7 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_7 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд). Та заборонити відповідачам вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження земельних ділянок шляхом передачі в оренду, іпотеку, заставу, вносити до статутного фонду товариства тощо.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємцяпро забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням питання на новий розгляд, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що розгляд заяви про забезпечення позову не ставиться законодавством в залежність від розгляду позовної заяви чи заяви про збільшення позовних вимог, відтак, відповідно не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову той факт, що судом не розглянуто заяву про збільшення позовних вимог. Крім того, враховуючи наявність постанови Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 16.06.2017, якою встановлено, що ОСОБА_9, ОСОБА_5 своїми діями з відчуження майна з метою його приховання завдали ФОП ОСОБА_4 матеріальної шкоди у особливо великих розмірах, вважає обґрунтованим побоювання про те, що ОСОБА_6 разом із відповідачем будуть продовжувати вчиняти дії, направлені на відчуження та приховання спірного майна з метою і уникнення грошової відповідальності.

У судовому засіданні представники відповідачів - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Позивач та третя особа: ОСОБА_7, приватний нотаріус Насобіна Ганна Олександрівна в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що зазначений у заяві вид забезпечення позову на час її розгляду є неспівмірними із заявленими вимогами позивача, а тому заява про забезпечення позову є передчасно поданою.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до вимог статті 151, 152 ЦПК України ( в редакції ЦПК України на час вчинення процесуальної дії) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із направлених до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів вбачається, що матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5

У первинних вимогах просив визнання недійсними договори дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1); АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2); АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_3); АДРЕСА_4 (кадастровий номер НОМЕР_4).

12 вересня 2017 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив також визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, укладених між ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_5 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_6 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку по АДРЕСА_7 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_7 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).

Судом першої інстанції заява про збільшення позовних вимог приєднана до матеріалів справи. Підстав для залишення заяви про збільшення позовних вимог без руху судом не виявлено.

Того ж дня позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельні ділянки, які зазначені у заяві про збільшення позовних вимог, а саме: на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_5 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_6 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд); земельну ділянку по АДРЕСА_7 (площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_7 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заявлений вид забезпечення позову стосується збільшених вимог, які судом першої інстанції у відповідності до частини 1 статті 168 ЦПК України не розглянуті, а тому заява про забезпечення позову є передчасною.

Однак, вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права.

Так, згідно з нормами цивільного процесуального законодавства сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання (подавати заяви).

Порядок розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі визначений статтею 168 ЦПК України.

Під клопотанням (заяви) у цьому випадку слід розуміти звернення до суду осіб, які беруть участь у справі, з проханням про здійснення таких процесуальних дій, без яких, на їх думку, справа не може бути правильно вирішена, зокрема: про витребування нових доказів, про участь у справі третіх осіб, про відкладення судового розгляду справи та з інших питань.

При вирішенні таких клопотань (заяв) суд повинен попередньо з'ясувати думку осіб, які беруть участь у справі.

Позивач, як особа, що наділена додатковими (спеціальними) правами у відповідності до статті 31 ЦПК України протягом усього часу розгляду справи має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову та до початку розгляду судом справи по суті має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

У відповідності до вимог статті 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а відтак можливість реалізації права позивача на збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмові від позову, зміни предмету або підстави позову не залежить від думки інших осіб, які беруть участь у справі.

Тому посилання суду першої інстанції, як на підставу відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, на положення частини 1 статті 168 ЦПК України є помилковим, оскільки вказаною нормою не регламентується порядок прийняття до розгляду письмової заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Таким чином, на час розгляду заяви про забезпечення позову у розпорядженні суду першої інстанції були первинні вимоги позивача та подана ним заява про збільшення позовних вимог щодо якої судом першої інстанції не надана оцінка при вирішенні питання про забезпечення позову.

Отже, судом першої інстанції не досліджено усіх передбачених нормою процесуального права юридичних (доказових) фактів, наявність яких впливає на остаточний результат вирішення питання про забезпечення позову.

У відповідності до вимог статті 379 ЦПК України ( в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємцязадовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: