Ухвала суду № 71447848, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10190/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/11827/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Довгополій А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві про повернення безпідставно набутого майна.

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звертаючись в червні 2016 року з позовом до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві ставив питання про повернення йому грошових коштів у сумі: - 6685,00 доларів США, - 1915,00 євро, - 43500,00 російських рублів та 64543,00 гривні обґрунтовував свої вимоги тим, що до нього на початку грудня 2015 року звернувся ОСОБА_8 з проханням надати в борг кошти для придбання автомобіля на що позивач погодився. Однак, зустрітися із ОСОБА_8 особисто він не мав можливості, тому звернувся до своєї знайомої ОСОБА_9 та просив її зустрітися із ОСОБА_8 і передати йому кошти.

10.12.2015 між ним та ОСОБА_9 було укладено договір відповідального зберігання грошових коштів, відповідно до умов якого він надав на відповідальне зберігання грошові кошти у розмірі 6685,00 доларів США, 1915,00 євро, 43500,00 російських рублів та 64543,00 гривні.

В обумовлену дату ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали зустрітися біля пункту обміну валют по вул. Миропільській в м. Києві. З'явившись куди ОСОБА_10 виявив, що обмінний пункт зачинено, а ОСОБА_9 зникла.

ОСОБА_9 у квітні 2016 року вийшовши на зв'язок повідомила про те, що коли вона приїхала до пункту обміну валют, побачила свою знайому сусідку ОСОБА_11, яка запросила її до свого робочого місця у кабінку касира. Остання попросила ОСОБА_9 посидіти у кабінці, дока вона сходить у туалет, на що та погодилася і залишилася на місці касира у пункті обміну валют.

Позивач зазначив про те, що через декілька хвилин після того, як ОСОБА_11 вийшла, до пункту обміну валют увірвалися чоловіки у камуфляжі, відібрали у ОСОБА_9 мобільний телефон та пакет із грошима, які надав їй позивач для передачі ОСОБА_8 Чоловіки у камуфляжі викликали поліцію, працівниками поліції було описано та вилучено всі кошти, в тому чисті ті, що позивач надав ОСОБА_9 на відповідальне зберігання.

Позивач наголошував на тому, що 18.05.2016 він звертався до Дніпровського районного управління ГУ НП у м. Києві із заявою про повернення йому грошових коштів, на що останній повідомив, що вилучені грошові кошти з обмінного пункту, розташованого по вулиці Миропільській, 11 в м. Києві передані на зберігання до УФЗБО ГУ НП у м. Києві, як безхазяйна річ. А тому зазначав, що належні йому кошти були безпідставно набуті Дніпровським районним управлінням ГУ НП у м. Києві, а отже підлягали поверненню.

А відтак, ставив питання про зобов'язання відповідача повернути належні йому зазначені вище грошові кошти.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та ухвалення нового рішення за яким позов задовольнити у повному обсязі. Вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити.

Представник відповідачів не визнала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з його недоведеності, вказуючи , що посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України, а саме безпідставне набуття відповідачем майна є необґрунтованим, оскільки грошові кошти в пункті обміну валют 17.12.2015 року були вилучені працівниками правоохоронних органів в межах проведеної перевірки, яка здійснювалася за заявою про повідомлення про ознаки вчиненого правопорушення, що підтверджуються матеріалами перевірки.

Крім того вимоги позивача звернуті до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка не є юридичною особою та являється відокремленим структурним підрозділом Головного управління Національної поліції у м. Києві, що підтверджується Положеннями про Дніпровське УП ГУ НП у м. Києві.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт зазначав про те, що ні кримінального, ані адміністративного провадження за фактом незаконного функціонування пункту валют у провадженні правоохоронних органів немає, а грошові кошти, незаконно вилучені не є конфіскованим або заарештованим майном, що свідчить про безпідставно набуті грошові кошти Дніпровським районним управлінням ГУ НП у м. Києві, а отже грошові кошти підлягають поверненню.

Однак, доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

Висновком Дніпровського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 29.12.2015 року встановлено, що 17.12.2015 року до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло повідомлення по заяві ОСОБА_12 з приводу того, що о 14.00 годині 17.12.2015 року за адресою: м. Київ вул. Миропільска, 11, касир обмінного пункту при обміні 200 доларів США не надала квитанцій про здійснення обмінної операції, а також не надала ніяких документів на право здійснення підприємницької діяльності.

На місце події було направлено слідчо - оперативну групу. При відпрацюванні даного повідомлення було встановлено, що в кіоску обмінного пункту перебуває жінка, яка здійснювала операції щодо обміну валюти, назвавшись ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 не надала при цьому ніяких особистих документів, будь - яких договорів щодо працевлаштування. При опитуванні повідомила, що власників пункту обміну валют вона не знає та ніколи не бачила. Також було встановлено, що в даному пункті обміну валют підприємницька діяльність велася без документів про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та дозвільних документів на здійснення валютно - обмінних операцій та без документального оформлення проведення валютно - обмінних операцій.

При огляді місця події в присутності понятих було виявлено та вилучено і поміщено до експертних пакетів грошові кошти, а саме : 6 885 доларів США поміщені до експертного пакету № 2242977; вилучено 58093 гривні, 43 500 рублів та 415 євро - поміщені до експертного пакету № 2242971; вилучено 1500 євро, 1250 гривень - поміщено до експертного пакету № 2242976.

Працівниками правоохоронних органів також вказувалось про те, що встановити власників вилучених грошових коштів, обладнання та осіб власників - орендарів, МАФ що використовувався як пункт обміну валюти не видалося можливим.

Матеріали було зареєстровано в ЖЕО № 91410, вилучені грошові кошти передані на зберігання УФЗБО ГУНП у м. Києві як безхозні.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому ( правовий висновок Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року справа №6-122 цс 14)

У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 грудня 2015 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_9 договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого остання прийняла на відповідального зберігання грошових коштів. Отримання грошових коштів ОСОБА_9 від ОСОБА_6 підтверджується актом приймання - передачі до договору.

Пунктом 2.1.3 договору зберігання від 10.12.2015 та пунктом 2 акту приймання -передачі до договору, зберігач ОСОБА_9 зобов'язувалась повернути отримане за актом майно ОСОБА_6 або ОСОБА_8 за першою вимогою одного з них.

Тобто між сторонами існують договірні відносини. А відтак позивач не позбавлений можливості в разі порушення відповідачем умов договору, відновити свої порушені права у спосіб визначений умовами договору.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги про те, що вилучення грошових коштів в порядку КПК України мало бути оформлено належним процесуальним способом, шляхом винесення відповідної ухвали слідчим суддею про накладення арешту на вказані кошти.

Так як порядок оскарження неправомірності дій працівників поліції при проведенні ними слідчо - оперативних заходів за нормами ЦК України не передбачено.

Крім того, неналежне оформлення вилучення коштів, якщо таке б мало місце само по собі не свідчить про доведеність вимог позивача щодо безпідставності набуття відповідачем коштів.

Також, позивач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що свідки допитані у судовому засіданні були попереджені у встановленому законом порядку про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, і критичне ставлення суду до їх пояснень є необґрунтованим та свідчить про упередженість суду першої інстанції при розгляді справи та схиляння його на сторону відповідача.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Позивач зазначав, що при дачі показань, свідки надавали суду усні пояснення та письмові докази у вигляді договору зберігання від 10 грудня 2015 року та акту приймання - передачі до договору зберігання від 10 грудня 2015 року.

У той же час свідки допитані в судовому засіданні не змогли надати пояснень, зазначити будь -які фактичні дані щодо обставин набуття Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві коштів які належали саме позивачу по справі. Так особа яка була затримана працівниками поліції назвалась ОСОБА_13 а не ОСОБА_9 не змогла назвати дату події.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 серпня 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: