Ухвала суду № 71443341, 20.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3474/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

при секретарі Нехожиній О.О.,

за участю представника позивача Куликової О.В. та представника відповідача Маврич Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (час ухвалення - 11 год. 01 хв.; м. Одеса; дата складання повного тексту - 23.10.2017р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадстру в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2017 року ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області, викладеного в листі від 28.03.2017 року №Є-3239/0-2404/6-17;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ґрунтуються на необґрунтованих висновках та було прийнято з грубим порушенням норм діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Куликова О.В. 31.10.2017 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

28.02.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою-клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До свого клопотання позивачка надала копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а саме відомості з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду із землеустрою, з позначенням місця розташування земельної ділянки на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області, орієнтовною площею 2,0 га рілля, із земель сільськогосподарського призначення від 22.02.2017 року за №Є-660/0-900/6-17.

Однак, 28.03.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області своїм листом №Є-3239/0-2404/6-17 відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області, оскільки бажана земельна ділянка входить до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги.

Вказана відмова ГУ Держгеокадастру в Одеській області мотивована тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. №37732/0/1-14 від 08.10.2014р. та наказ Держземагентства України від 15.10.2014р. №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014р.», ГУ Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014р. №77 із змінами від 24.03.2017р. №144, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та рішень відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Так, ст.3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини ж, що виникають зокрема з приводу підстав набуття громадянами права на землю із земель державної та комунальної власності та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовані ст.ст.116,118 ЗК України.

Як слідує з приписів ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, а) землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 ЗК України, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Класифікація видів цільового призначення земель, яка затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» та «Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів» (затв. Постановою КМУ від 19.03.2008р. №224).

Так, згідно КВЦПЗ виділяються зокрема, землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби.

Як слідує з вимог ч.2 ст.22 ЗК України, до земель сільськогосподарського призначення належать, в тому числі, а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

А як вбачається зі змісту приписів ст.34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до Закону.

Так, у відповідності до положень ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

А відповідно до ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття ж права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вбачається зі змісту приписів ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, ч.1 ст.121 ЗКУ визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.

Проте, відповідно до змісту доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. №37732/0/1-14 від 08.10.2014 року, Держземагентство, з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями, подолання корупції та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування повинно забезпечити, крім іншого: обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою; надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів; затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному сайті Держземагентства переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб щодо таких земельних ділянок.

14.10.2014 року відбулося засідання колегії Держземагентства України, яке було оформлене протоколом №2.

На вказаному засіданні на вирішення було поставлено питання про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, за результатами розгляду якого членами колегії вирішено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою (п.2): під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них (п.2.1); у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 ЗК України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання (п.2.3).

Також, як видно з матеріалів справи, на вказаному засіданні вирішувалось питання про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах, за результатами розгляду якого членами колегії вирішено: начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві взяти під особистий контроль забезпечення виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №37732/0/1-14 від 08.10.2014р. (п.2.1); за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб, зокрема щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення особистого селянського господарства скласти, затвердити та оприлюднити на офіційному сайті Держземагентства України перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що мають бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу (крім тих, на яких розташовано нерухоме майно, або тих, які на законних підставах знаходяться у користуванні заявників, або тих, щодо яких надано дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою або станом на 15.10.2014 року у відповідному головному управлінні вже зареєстровано клопотання про надання такого дозволу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.2); за результатами аналізу поточних робіт із землеустрою та звернень фізичних і юридичних осіб на регулярній основі виявляти земельні ділянки, що користуються попитом та права на які можуть бути продані на земельних торгах, включати такі земельні ділянки до вищезазначених переліків шляхом видання наказів про внесення змін і доповнень до них та оприлюднювати оновлені переліки на офіційному сайті Держземагентства України (п.2.3).

15.10.2014 року, відповідно до абз.2 п.13 «Положення про Державне агентство земельних ресурсів України» (затв. Указом Президента України №445 від 08.04.2011р.), Держземагентство України прийняло Наказ №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року», відповідно до якого введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року (протокол засідання №2), серед яких: №2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності»; №2/2 «Про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах».

08.06.2016 року, з метою збільшення надходжень до місцевих бюджетів, подолання корупції та підвищення ефективності розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення Головою Держгеокадастру видано окреме доручення керівникам Головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві №296/3-16-0.17 про забезпечення неухильного виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №37732/0/1-14 від 08.10.2014 року щодо затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному веб-сайті Держгеокадастру переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги.

Одночасно слід зауважити, що ч.ч.1-4 ст.136 ЗК України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає, зокрема, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 3 ст. 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів АР Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Таким чином, положеннями ЗК України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги. Водночас, виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечує саме організатор земельних торгів, яким у спірних відносинах є відповідач, що здійснює реалізацію права державної власності на спірну земельну ділянку.

Необхідно вказати, що аналогічна правова позиція викладена і Вищим адміністративним судом України, зокрема в постанові від 13.07.2017р. по справі №К/800/29292/16.

Так, як встановлено судами обох інстанцій та вже зазначалось вище, 28.02.2017 року ОСОБА_3 звернулася до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області (за межами населених пунктів) безоплатно у власність.

Однак, як встановлено по справі, 24.03.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області своїм наказом №144 до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, крім іншого, включило лот №1437, який має наступні характеристики: місце розташування - Одеська область, Подільський район, Ставківська сільська рада (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1 цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовна площа земельної ділянки - 19,15 га, із них рілля - 19,15 га.

Як встановлено матеріалами справи, зазначена позивачем у заяві земельна ділянка входить до земельної ділянки загальною площею 19,15 га (рілля), яка розташована за адресою: Ставківська сільська рада, Подільський район, Одеська область.

Крім того, необхідно звернути увагу й на той факт, що зазначений вище наказ ГУ Держгеокадастру №144 від 24.03.2017 року позивачкою до цього часу у будь-який спосіб не оскаржено та останній досі не скасовано (т.б. він є діючим).

Таким чином, на момент надання відповідачем відповіді позивачу, т.б. станом на 28.03.2017 року, вказану земельну ділянку вже було включено до Переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

До того ж, включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до цього Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість відчуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Зважаючи на викладене, у зв'язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам ЗК України (така включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону), судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної.

Тобто, з урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність спірного рішення ГУ Держгеокадастру в Одеській області про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ставківської сільської ради Подільського району Одеської області, в зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Крім того, при прийнятті остаточного рішення, колегія суддів вважає також за необхідне зауважити, що відповідно до практики Верховного Суду України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає в подальшому позитивного рішення про затвердження такого проекту та подальшу передачу цієї земельної ділянки заявнику.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19.01.2016 року №21-3690а15, від 13.12.2016 року №21-2573а16 та інших.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 26.12.2017р.

Головуючий:

суддя-доповідач Ю.В. Осіпов

Судді: О.О. Димерлій

В.О. Скрипченко