Рішення № 71442545, 07.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017Справа №910/15590/17За позовом Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору:

1) Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз»

2) Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про спонукання до укладення договору

Суддя Пінчук В.І.

Представники сторін:

Від позивача Богданова О.О. - предст.

Від відповідача Чеботарьова І.Г. - предст., Петрук Я.Ю. - предст.

Від третьої особи 1 Федорова Т.В. - предст., Печерний С.Л. - предст.

Від третьої особи 2 Замкова М.О. - предст.

Рішення прийняте 07.12.2017 р., оскільки у судових засіданнях 12.10.2017 р., 26.10.2017 р. та 23.11.2017 р. оголошувались перерви.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про спонукання до укладення договору на постачання природного газу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 179 ГК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» відмовляється укладати договір на постачання природного газу, який, на думку позивача, є обов'язковим з огляду на вказані норми законодавства.

10.10.2017 р. через канцелярію суду представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, у якому він проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки у останнього відповідно до чинного законодавства відсутній обов'язок на укладання договору щодо постачання газу зазначеним у проекті договору суб'єктам.

Через канцелярію суду 26.10.2017 р. від представника позивача надійшли клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2017 р. зазначене клопотання задоволено та залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» та Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз».

29.11.2017 р. через канцелярію суду від представника Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» надійшло пояснення на позовну заяву, в якому представник третьої особи-1 не заперечує факт здійснення розподілу природного газу у жовтні 2016 - березні 2017 року на підставі укладеного між ним та позивачем договору №0942003MNMAT016 від 01.01.2016. Але також вказує на те, що ПАТ «Криворіжгаз» не проводить розмежування розподілу за категоріями споживачів теплової енергії.

Через канцелярію суду представником Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (третя особа-2) 07.12.2017 р. подане письмове пояснення на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог позивача заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль») був укладений договір №4634/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016 р. на постачання природного газу, згідно умов якого відповідач зобов'язувався постачати позивачу у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню на період з 01 жовтня 2016року до 31 березня 2017 року.

31.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (Споживач) був укладений договір № 4846/1617-БО-5 на постачання природного газу, згідно умов якого відповідач зобов'язувався постачати позивачу у 2016-2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаніями на період з 01 жовтня 2016року до 31 березня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та позивачем на період з 01.10.2016 р. до 31.03.2017 р. не був укладений договір на постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами та просить суд спонукати відповідача до укладення вказаного договору на постачання природного газу, оскільки відсутність договірних правовідносин, як зазначає позивач, може призвести до припинення газопостачання захищених споживачів та зростання соціальної напруги.

Крім того, незважаючи на фактичний розподіл та транспортування природного газу відповідач, на думку позивача, ухиляється від оформлення договірних взаємовідносин щодо постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води для потреб підприємств, організацій та інших споживачів, а тому позивач також просить суд зобов'язати відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року.

Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно актів наданих послуг з розподілу природного газу, складених та підписаних між оператором ПАТ «Криворіжгаз» та споживачем ДП «Криворізька теплоцентраль» за період з жовтня 2016 по березень 2017 року підтверджується об'єми розподіленого природного газу, який було поставлено позивачу за всіма категоріями споживачів.

Відповідно до п. 1 розділу 6 гл. 6 Кодексу газорозподільних систем (затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 р.) споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений їх об'єкт.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою типового договору розподілу природного газу. (п. 3 гл. 3 розд. 6 кодексу ГРМ)

Згідно п. 4 гл. 3 розд. КГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу.

Судом встановлено, що технологічною особливістю системи газопостачання є те, що позивач отримує природний газ у загальному потоці по трубопроводу, який надходить до об'єктів, обладнаних комерційними вузлами обліку.

ПАТ «Криворіжгаз» підписуючи акти наданих послуг з розподілу природного газу не проводить розмежування розподілу за категоріями споживачів теплової енергії.

Як на підставу викладених у позовній заяві вимог позивач також вказує, що 31.02.2016 р. між Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» був укладений договір №16/18-ТКЕ.

Згідно п. 1.1 договору №16/18-ТКЕ газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від ПАТ «НАК «Нафтогаз України», від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (треті особа-2) є оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Кодексом ГТС на ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» як Оператора ГТС покладено обов'язок здійснення фізичного балансування, чим є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Тобто, ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» визначає обсяг природного газу, який подається замовниками послуг транспортування на точках входу до газотранспортної системи та відбирається такими замовниками через точку виходу з газотранспортної системи з метою унеможливлення відбору замовниками з газотранспортної системи обсягів природного газу, які таким замовникам не належать та які не подавались ними до транспортування.

Таким чином, останній контролює, щоб кожен замовник послуг транспортування міг відбирати з газотранспортної системи обсяги природного газу в межах обсягів, які ним були подані до газотранспортної системи.

У випадку якщо замовник послуг транспортування відбирає з газотранспортної системи обсяги природного газу в обсягах більших ніж ним були подані до системи, ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» для забезпечення фізичного балансування здійснює комерційне балансування, яким є діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Отже, для виявлення ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» у газотранспортній системі небалансів обсягів природного газу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» здійснює алокацію - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» здійснив алокацію обсягів природного газу, в тому числі відібраних позивачем у період 2016-2017 року.

Вказана алокація була здійснена на підставі даних номінацій та даних звітів (алокацій) ПАТ «Криворіжгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за жовтень-грудень 2016 року та січень-березень 2017 року.

За результатами алокації по вказаних періодах ПАТ «Укртансгаз» як оператором ГТС були встановлені дані щодо негативних місячних небалансів по постачальниках позивача та факти несанкціонованого відбору позивачем обсягів природного газу з газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз», що відображені у довідках позивача.

Діяльність відповідача, як постачальника природного газу із спеціальними обов'язками для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, а також бюджетними установами та організаціями до 01.04.2017 р. була визначена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.15 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)».

Відповідно до пункту 8 розділу II Правил поставки природного газу постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладений обов'язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об'єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих правил та чинного законодавства України.

Для всіх інших категорій споживачів, що не підпадали під дію постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15 № 758, нормами Закону України «Про ринок природного газу» запроваджені ринкові механізми співпраці з постачальниками природного газу.

Отже, за такими категоріями споживачів відповідач зобов'язаний будувати свої правовідносини виключно на ринкових умовах і за принципами вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору споживачем постачальника природного газу; недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб'єктів ринку природного газу, у тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання державної форми власності тощо (стаття 3 розділу II Закону України «Про ринок природного газу»).

Тобто, з вказаних положень вбачається, що зобов'язання з укладення договорів на ПАТ «НАК «Нафтогаз України» покладено в тому випадку, коли виробництво теплової енергії здійснюється для споживання населенням, релігійними організаціями та бюджетними установами та організаціями.

Натомість, наведений у запропонованій позивачем редакції договору суб'єктний склад споживачів - підприємства, організації та інші суб'єкти господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, не підпадає під визначений постановою перелік споживачів, з якими відповідач зобов'язаний укладати договори.

Тобто, на момент звернення до відповідача з проектами цього договору в останнього був відсутній законодавчо закріплений обов'язок з його укладення.

В період з 01.10.2016 р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у разі звернення підприємств щодо забезпечення природним газом виробництва теплової енергії для категорій, що не підпадали під дію положення, укладала договори за умови виконання таким підприємством норм чинного законодавства, зокрема відсутності простроченої заборгованості за природний газ (абзац 6 пункту 1 розділу II Правил).

Натомість, ПАТ «Криворіжська теплоцентраль» станом на 01.10.2016 р. мала заборгованість перед відповідачем у розмірі 1289755058,18, яка станом на 31.12.2016 р. збільшилась до 1537798957,61 грн.

Відповідач неодноразово в усній і письмових формах доводив до відома позивача про стан його заборгованості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач не мав укладеного договору та підтверджених номінацій, ПАТ «Криворіжська теплоцентраль» здійснювала несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи.

Несанкціоновано відібрані обсяги природного газу не були власністю відповідача, а тому у Національної акціонерної компанії не було правових підстав для документального оформлення обсягів газу, використаних позивачем за вказаною категорією у період з 2016 року по січень-березень 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 вказаного Кодексу передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Зазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав і є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання

Відповідно до ст. 179 ГК України укладення господарського договору с обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого с обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 625 ЦК України)

Згідно положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що позивач всупереч вимогам "Положення про про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.15 №758 просить суд зобов'язати відповідача укласти договір на постачання природного газу 2016 року іншим категоріям споживачів, які не є бюджетними установами або організаціями, релігійними організаціями або населенням, а тому зазначені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач не позбавлений права укласти договір з відповідачем на ринкових умовах і за принципами вільної торгівлі, але у випадку, якщо позивач не має простроченої заборгованості за природний газ.

Натомість, у судовому засіданні судом встановлено, що позивач має заборгованість перед відповідачем у розмірі 1289755058,18, яка станом на 31.12.2016 р. збільшилась до 1537798957,61 грн.

Не підлягають також задоволенню вимоги позивача і щодо підписання відповідачем актів приймання-передачі природного газу з жовтня 2016 року по березень 2017 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу.

дата підписання повного тексту рішення 03.01.2018 р.

СуддяВ.І.Пінчук