Рішення № 71442031, 03.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 січня 2018 року № 826/12446/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови Кличка В.В., Київської міської державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач/ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського голови Кличка В.В., Київської міської державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Київського міського голови №685 від 08.09.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1.";

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з 12 вересня 2017 року;

- стягнути з Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2017 року по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення суб'єктом владних повноважень вимог ч.6 ст.35 Закону України "Про державну службу", ст.ст. 28, 241-1 Кодексу законів про працю України.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представники відповідачів у відповідне судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла станом на 07.12.2017 року), враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, у судовому засіданні 07.12.2017 року судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходить на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Київського міського голови від 25 квітня 2017 року №299 ОСОБА_1 за результатами конкурсу був призначений на посаду директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 травня 2017 року. Як вбачається з копії даного Розпорядження, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 встановлено строк випробування чотири місяці.

01 вересня 2017 року листом №001-01-126 Київський міський голова попередив позивача про звільнення за результатами випробування 11 вересня 2017 року. З даним повідомленням ОСОБА_1 ознайомився 04 вересня 2017 року.

Оскаржуване Розпорядження Київського міського голови №685 від 08.09.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1." було видано відповідно до статей 35, 87 Закону України "Про державну службу", враховуючи доповідну записку першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Пліса Г.В. від 01 вересня 2017 року №002-516 про результати роботи ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та лист Київського міського голови від 01 вересня 2017 року №001-01-126 щодо попередження про звільнення за результатами випробування.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю звільнення з посади, вказуючи на грубі порушення відповідачами як норм Закону України "Про державну службу", так і приписів КЗпП.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України, згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях врегульовує Закон України «Про державну службу» № 3723-ХIІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 889-VIІІ).

Суд звертає увагу на те, що регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців регулюється Кодексом законів про працю України (надалі КЗпП) як загальним законом та Законом України «Про державну службу», як спеціальним.

Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом, який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовуються лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

За змістом Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (частина перша статті 1). Додержання Конституції України та інших актів законодавства України є основним обов'язком державного службовця (абзац другий частини першої статті 10).

Щодо тверджень позивача про допущення порушень відповідачем 3 при звільненні ОСОБА_1 вимог статті 35 Закону України "Про державну службу", статей 28, 241-1 КЗпП України, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про державну службу", в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Відповідно до частини третьої статті 241-1 Кодексу законів про працю України, строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Підставою для звільнення за результатом випробування згідно ст. 28 КЗпП України може бути тільки невідповідність працівника посаді на яку він прийнятий, оскільки за визначенням ч.1 ст. 26 КЗпП України, випробування встановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі яку йому доручають. Отже, невідповідність працівника займаній посаді має визначатись за ознаками ч.2 ст. 40 цього Кодексу, де зокрема вказано, що має бути встановлена невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

У статті 28 КЗпП визначено, що коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Таким чином, розірвання відповідно до статті 28 КЗпП трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник, при прийнятті на роботу та даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Відповідно до частини п'ятої статті 241-1, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Зважаючи на вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідачем 3 правомірно застосовано приписи Кодексу законів про працю України, визначивши останнім днем випробувального терміну саме 11 вересня 2017 року, оскільки 10 вересня 2017 року припало на вихідний день - неділю, а відтак, відповідно до чинного законодавства, не може бути останнім днем строку випробування.

Відповідно до частини шостої статті 35 Закону України "Про державну службу", суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень дотримався порядку звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з незадовільними результатами випробування. Відповідно до ст. 28 Кодексу законів про працю України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Відповідно до ч. 11 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Відтак, про звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП роботодавець зобов'язаний попередити працівника письмово за три дні.

Як вже було зазначено вище, 01 вересня 2017 року листом №001-01-126 Київський міський голова попередив позивача про звільнення за результатами випробування 11 вересня 2017 року. З даним повідомленням ОСОБА_1 ознайомився 04 вересня 2017 року, що підтверджується копією даного листа, що міститься в матеріалах справи. А відтак, суд приходить до висновку, що позивач був завчасно попереджений про звільнення за результатами випробування.

За таких умов, твердження позивача про порушення Київським міським головою при прийнятті розпорядження від 08 вересня 2017 року №685 "Про звільнення ОСОБА_1." вимог частини шостої статті 35 Закону України "Про державну службу", статей 28, 241-1 КЗпП України є безпідставними.

Надаючи оцінку твердженню ОСОБА_1 стосовно відсутності підстав для звільнення відповідно до пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", суд приходить до висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12 грудня 2003 року №2240, Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації та є підзвітним і підконтрольним Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству промислової політики України, Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, який забезпечує виконання покладених на нього завдань на території міста Києва. Основними завдання Департаменту є:

- забезпечення реалізації на території міста Києва: державної політики економічного розвитку, державної промислової політики, державної регіональної політики, державної політики у сфері інвестиційної діяльності та державно-приватного партнерства, державної політики з питань розвитку підприємництва, державної регуляторної політики, державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг, в тому числі сприяння забезпеченню міста продовольчими ресурсами, організації оптової, роздрібної торгівлі, ресторанного господарства, державної політики у сфері управління об'єктами державної-власності, в тому числі корпоративними правами держави;

- участь, зокрема у здійсненні контролю за якістю торговельного обслуговування громадян суб'єктами господарювання незалежно від форм власності, що провадять підприємницьку діяльність на території міста Києва у сфері торгівлі та побутового обслуговування населення, розроблення та подання на затвердження плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та змін до нього на календарний рік, з у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, спрямованої на розвиток агропромислового комплексу та гарантування продовольчої безпеки держави;

- сприяння: розвитку міського кооперування, налагодженню економічних та виробничих взаємовідносин між промисловими підприємствами міста, збільшенню обсягів виробництва та реалізації конкурентоспроможної імпортозамінюючої продукції, зовнішньоекономічим зв'язкам промислових підприємств, розвитку їх експортної бази та збільшенню виробництва продукції на експорт, розвитку міжрегіональних та міждержавних економічних зв'язків, роботі науково-технічних товариств, спілок та громадських об'єднань, розвитку винахідницької та раціоналізаторської діяльності, захисту прав інтелектуальної власності, розробленню і використанню технологій та їх складових частин згідно з потребами міста;

- створення сприятливих умов для розвитку харчової та переробної промисловості міста з метою більш повного забезпечення попиту населення на продукцію вітчизняних товаровиробників, залучення на споживчий ринок міста товарних ресурсів з інших регіонів України та з-за кордону для забезпечення харчової та переробної промисловості сировиною, а населення - необхідними товарами;

- вирішення питань щодо пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва, розрахунки її розмірів та укладання договорів про сплату пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою міста Києва;

- організаційне забезпечення розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства на території міста Києва, складання протоколів про адміністративні правопорушення за фактами порушень правил торгівлі на ринках.

Пунктом 10 Положення на директора Департаменту покладено обов'язок здійснювати керівництво діяльністю Департаменту, та нести персональну відповідальність перед головою Київської міської державної адміністрації за виконання покладених на Департамент завдань.

Разом з тим встановлено, що під час випробувального терміну позивачем неодноразово не виконувались та неналежно виконувались посадові обов'язки та покладені Положенням на нього завдання, про що свідчить доповідна записка першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Пліса Г.В. Матеріалами справи підтверджуються факти невиконання або неналежного виконання доручень та обов'язків (завдань), що, як зазначає Голова Київської міської ради в своєму попередженні про звільнення ОСОБА_1 за результатами випробування, свідчить про формальний підхід позивача до виконання службових обов'язків та демонструє його неспроможність одночасно забезпечувати виконання широкого спектру завдань, поставлених перед Департаментом промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Отже, позивач отримав негативну оцінку за результатами випробування, що є підставою для розірвання трудового договору у розумінні частини 2 статті 28 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 5,36,87,89, Закону України "Про державну службу", ст. 241-1 Кодексу законів про працю України, суд, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда