Постанова № 71441670, 18.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 грудня 2017 р. № 820/4722/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді: Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" як уповноважена особа за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004, в якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей" (код ЄДРПОУ 32869749) як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 (код ТРДАУ 473544036) в розмірі 56 330 968,74 грн.

Ухвалою суду прийнято до розгляду суддею Мар'єнко Л.М. дану адміністративну справу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату та з рентної плати з користування надрами для видобування природного газу у загальному розмірі 56330968,74 грн., з яких за основним платежем - 1132344,66 грн. та 55198624,08 грн., відповідно та нарахованої пені 22673,04 грн. та 844753,09 грн., відповідно. Сума боргу відповідачем не сплачена, а крім того у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. Водночас позивач зазначив, що посадовими особами ТОВ «Цефей» як уповноваженої особи за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004р. №927 здійснено відчуження майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису №6 від 15.12.2015 та №7 від 14.07.2016 без згоди контролюючого органу, що призвело до втрат бюджету.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ст.ст. 162, 205 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідача за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача - Сухомлин Ю.В. підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цефей» (код ЄДРПОУ 32869749) (далі - ТОВ «Цефей») є Оператором Спільної діяльності за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004. Згідно вказаного договору сторонами Спільної діяльності за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 є ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" (сторона -1) в особі заступника директора з питань економіки та фінансів філії ГПУ "Полтавагазвидобування"' та ТОВ «Цефей» (сторона-2) (а.с.22-28). Відповідно до умов вищезазначеного договору визначено, що оператор - уповноважена Сторона, визначена договором, яка здійснює ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю. Оператором за даним договором є ТОВ «Цефей». Згідно п.5.3 вказаного договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність - ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-2 (оператор - ТОВ «Цефей»). З питань, пов'язаних із спільною діяльністю, Оператор є представником сторони -1 та діє від її імені в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності, бюджетом спільної діяльності та рішеннями комітету управління. Оператор здійснює ведення спільних справ на підставі довіреності, що видається стороною-1 на весь термін дії договору, у строк, непізніше 10 днів з моменту підписання цього договору. До обов'язків Оператора відповідно до п.п.5, п.п.6 п.5.11 вказаного договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, враховуючи додаткову угоду №1 від 31.05.07, відноситься ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності; своєчасна та повна сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів), а також відшкодування стороні-1 сплачених нею всіх податків, обов'язкових зборів (платежів), які стосуються та випливають із здійснення спільної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Згідно п. 64.6 ст. 64 ПК України, на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у підпункті 153.13.10 пункту 153.13 статті 153 або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ «Цефей» перебуває на додатковому обліку в податкових органах як сторона за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004, що відповідальна за отримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність.

Суд зазначає, що договір про спільну діяльність від 15.09.2004 №927 - уповноважена особа ТОВ «Цефей» 2869749) зареєстровано 22.09.2004 №47194 у Слобожанській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області; станом на час розгляду справи перебуває на обліку в Зіньківському відділенні Гадяцькій ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області та в Котелевському відділенні Гадяцької ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку та має стан-17 (а.с.16-21).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Цефей» (32869749) як уповноважена особа за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 є платником з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Станом на час розгляду справи сума податкового боргу ТОВ «Цефей» як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату та пені, нарахованої на суму боргу склала 56330 968,74 грн. (а.с.124-128).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Сума боргу також підтверджена даними картки особового рахунку відповідача та розрахунками (а.с. 28-30).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковим органом були надіслані на адресу відповідача податкові вимоги: від 28.05.15 №5-01 в розмірі 34361111 грн. (а.с.31); від 21.05.15 №5716-16 в розмірі 3895343,39 грн. Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості, що зазначені вимоги оскаржувалися відповідачем.

Судом встановлено, що на виконання вимог п.95.3 ст. 95 ПК України Гадяцька ОДПІ зверталася до Харківського окружного адміністративного суду з поданнями про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 7 215 754.35 грн. з рахунків ТОВ «Цефей», як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 у справі №820/7394/15 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 по справі №820/7564/15 подання задоволено в повному обсязі (а.с.34-37). Зазначені постанови набрали законної сили.

Як встановлено в ході судового розгляду, з метою виконання вище зазначених постанов Харківського окружного адміністративного суду податковим органом здійснювались заходи щодо стягнення коштів з розрахункових рахунків підприємства, проте, в зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, податковому органу вдалось стягнути за рахунок виставлення інкасових доручень лише суму в розмірі 878.06 грн.

Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

При цьому, суд зазначає, що підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наведене підтверджується також Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398.

Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною пунктом 7.3 вказаного Порядку, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Серед вказаних підстав є такі, що передбачені пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених законом серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не є перешкодою для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Водночас норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 ПК України встановлюють спеціальні підстави.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом пп. 20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Умовою застосування адміністративного арешту майна є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Контролюючим органом, відповідно до 89 ПК України, 15.12.2015 було прийнято рішення № 976/10/16-07-23-25 про опис майна відповідача у податкову заставу ( а.с.38).

На підставі вказаного рішення проведено опис майна - природного газу, який буде добутий на Нільському родовищі (Котелевський район) починаючи з 01.01.2016 року в кількості 32 тис.куб.метрів на суму 12 757 601,38 грн. та природного газу, який буде видобутий на Більському родовищі (Зінківський район) починаючи з 01.01.2016 в кількості 2182 тис. куб. метрів на суму 15447883,58 грн., що відображено в акті опису майна від 15.12.2015 №6 (а.с. 40-41).

Судом встановлено, що податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна , що підтверджується відповідним витягом від 03.02.2016 (а.с.42).

Судом встановлено, що в ході проведення 03.08.2016 перевірки стану збереження майна ТОВ «Цефей» як уповноваженої особи за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 №927, яке перебуває в податковій заставі встановлено факт реалізації заставного майна описаного в податкову заставу згідно актів опису №6 від 15.12.2015 №6 та від 14.07.2016 №7 , а саме природний газ в кількості 7 810 907 тис. куб.м., що підтверджується копіями актів приймання - передачі від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016 та від 30.06.2016 (а.с.59-64), а також письмовими поясненнями директора ТОВ «Цефей» ОСОБА_2 від 03.02.2016 (а.с.65).

Таким чином, посадовими особами ТОВ «Цефей» як уповноваженої особи за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 №927 здійснено відчуження майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису від 15.12.2015 №6 та від 14.07.2016 №7 без згоди контролюючого органу.

Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з вищевикладеним, керуючись ст. 94 ПК України в.о. начальника Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області прийнято рішення про застосування арешту майна платника податків від 30.08.2016 року №1538/10/16-07-17-23, час прийняття о 14-25 год. (а.с.66).

Зазначене рішення було оскаржено в судовому порядку ТОВ "Цефей". Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/5286/17, позов ТОВ "Цефей" до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування рішення про застосування повного адміністративного арешту майна від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 - задоволено.

Проте, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 по справі №820/5286/17, апеляційна скарга Гадяцької ОДПІ ГУ ІФС у Полтавській області - задоволено, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, прийнято нова постанова, якою у задоволенні ТОВ "Цефей" до Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування рішення про застосування повного адміністративного арешту майна від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 - відмовлено. Зазначена постанова набрала законної сили.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, апеляційною інстанцією надано оцінку оскаржуваному рішенню та визнано, що рішення про застосування повного адміністративного арешту майна від 30.08.2016 №1538/10/16-07-17-23 є обґрунтованим.

Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в ході розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що вбачається з актів опису від 15.12.2015 №6 та від 14.07.2016 №7 .

Також в ході розгляду справи було доведено наявність у відповідача податкового боргу в розмірі 56 330 968,74 грн., який ТОВ "Цефей" не погашено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" з огляду на наявність у відповідача податкового боргу та відсутність майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Цефей" (код ЄДРПОУ 32869749) як уповноваженої особи за договором №927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 (код ТРДАУ 473544036) в розмірі 56 330 968,74 грн. (п'ятдесят шість мільйонів триста тридцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень 74 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 січня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.