Ухвала суду № 71441520, 02.01.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6912/17

У Х В А Л А

02 січня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області, що через неї був послаблений контроль за роботою Ізмаїльського місцевого відділку поліції;

зобов'язати ГУНП в Одеській області вжити заходів для організації діяльності Ізмаїльського ВП ГУНП на засадах, що вони ґрунтуються на дотриманні законів України;

стягнути з ГУНП в Одеській області на користь позивача 24400 грн. моральної шкоди.

Відповідно до пунктів 1-6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суддя також зазначає, що для спору, який має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані вимоги та приписи такого владного суб'єкта виконувати. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Суддя вказує на те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є кримінально-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, хоча й вимоги позивача навмисно штучно викладені в позові для спроби віднести предмет позову до сфери публічно-правових відносин.

З матеріалів даної справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу невнесення співробітниками Ізмаїльського ВП ГУНП повідомлень позивача про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зокрема, позивач вказує на те, що 11.12.2017 року він надав до Ізмаїльського ВП ГУНП два повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та вказує на те, що ці повідомлення мали бути внесені згідно із статтею 214 КПК України до ЄРДР для вчинення процесуальних дій. Надалі, позивач вказує на те, що 14.12.2017 року він дізнався про невнесення вказаних повідомлень до реєстру, що свідчить про порушення приписів КПК України та відсутність контролю з боку ГУНП в Одеській області.

В свою чергу, суддя зазначає, що саме приписами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відтак, суддя дійшов висновку, що позивач фактично вказує в позові предмет та обставини спору, які не належить розглядати в порядку КАС України, та які не є публічно-правовими. Разом з тим, позивач визначив відповідача у справі та позовні вимоги, які формально віднесені до визначених КАС України відповідача та можливим заявленим позовним вимогам. При цьому, позивач не зазначає в позові предмету спору, який виник у сфері публічно-правових відносин позивача та відповідача.

Пунктом 9 частини 3 статті 2 КАС України встановлено, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.3 ч.2. ст.45 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що дії позивача щодо звернення до суду з цим позовом, суперечать завданню адміністративного судочинства та представляють собою зловживання процесуальними правами.

Згідно до ч.3 ст.45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1.

Окрім того, суддя вказує на те, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Тобто, позивач не позбавлений права звернутись із відповідною заявою в порядку ст. 303 КПК України та заявити відповідні позовні вимоги до ГУНП в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 45, 171, 256, 295, 297 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Копію даної ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Суддя С.М. Корой