Рішення № 71440757, 26.12.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 грудня 2017 р. Справа № 802/2179/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

позивача 1: ОСОБА_1

представника позивача 1: ОСОБА_2

представника відповідача: Плахотнюк О.М.

за відсутності позивача 2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_4

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправними рішень та зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними рішень та зобов'язати вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовлено позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради, Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 у справі №802/1300/17-а визнано протиправними відмови відповідача та зобов'язано повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стосовно надання дозволу на розробку проекту. Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області повторно відмовлено позивачам, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на доводи письмових заперечень. Пояснив суду, що земельна ділянка, яку позивачі бажають отримати вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Томашпільської селищної ради, а тому подальші дії спрямовані на її розподіл мають здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Вінницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.07.2017 року № К-10504/0-5188/6-17 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Вінницької області. Вказана відмова мотивована тим, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

ОСОБА_5 в червні 2017 року також звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Вінницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.07.2017 року № К-10501/0-5192/6-17 ОСОБА_5 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Томашпільської селищної ради Вінницької області. Вказана відмова мотивована тим, що місце розташування об'єкта не відповідає технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Постановою Віннницького окружного адміністративного суду у справі № 802/1300/17-а адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, а також зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

01.11.2017 на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 11.09.2017 року у справі № 802/1300/17-а Головним управлінням повторно розглянуто заяви позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. За результатами розгляду заяв Головним управлінням повторно відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Вказані відмови мотивовано тим, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Томашпільської селищної ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватися за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку відмовам у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладені у листах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.11.2017 за №0-2-0.6-12685/2-17 та №0-2-0.6-12684/2-17, суд зважає на наступне.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України ), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ст. 4 ЗК України).

За змістом ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6 - 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).

При цьому в силу ч. 6 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 7 ст. 79-1 ЗК України). Разом з тим, спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 45,4589 га не перебуває у власності чи користуванні фізичних чи юридичних осіб.

Згідно ст. 33 ЗК України громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства, та земель, що відводяться для індивідуального садівництва, додатково підтверджується положеннями статті 121 ЗК України, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

Разом з тим, абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33-37 цього Кодексу.

Тобто, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель, земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (ст. 21 ЗК України).

Відтак, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком.

В свою чергу, позивачі звернувшись до відповідача дотрималися передбачених вказаною нормою ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Отже, у відповідача не було жодних підстав стверджувати про невідповідність місця розташування об'єкта схемі землеустрою із формування території сільської ради, оскільки ці обставини в силу ч. 7 ст. 118 ЗК України не являються підставою для відмови у надання громадянину дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Вінницького апеляційного адміністративного суду, що наведені у рішеннях по справах №8/02/1205/17-а, №802/1231/17-а та №802/1446/17-а.

Крім того, вказаною статтею встановлено, що підставами для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним.

Підстави ж для відмови в задоволенні клопотань позивачів, на які посилається в своїх листах відповідач, вказаною правовою нормою не передбачені.

При цьому аналіз вказаних положень свідчить про те, що відповідний орган до повноважень якого відноситься вирішення питань щодо надання земельних ділянок у власність відповідно до ст. 118 ЗК України, за результатами розгляду відповідної заяви особи, яка виявила бажання отримати земельну ділянку у власність, зобов'язаний за наслідками розгляду такої заяви прийняти відповідне рішення, а саме рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу із зазначення конкретної підстави для відмови, з передбачених у цій статті підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Натомість відповідач, не здійснив розгляд заяв позивачів та фактично не прийняв будь-якого рішення, при цьому лише повідомив позивачів листом про відповідні обставини, що не дають можливості позивачу отримати земельну ділянку у власність, чим в результаті чого порушив законні права позивача.

Враховуючи викладене, адміністративний позов в частині визнання протиправними відмов відповідача, що викладені у листах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.11.2017 за №0-2-0.6-12685/2-17 та №0-2-0.6-12684/2-17 слід задовольнити.

Оцінюючи вимоги позивачів про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області обов'язку надати позивачам дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 0,12 га з метою ведення індивідуального садівництва, необхідно зазначити, що питання щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб регулюється нормами земельного законодавства України та входить до повноважень відповідача, а тому суд не може надавати правової оцінки діям відповідача, які можуть бути вчинені ним в майбутньому в порядку регламентованому земельним законодавством України.

Разом з тим, визначаючись стосовно вказаної позовної вимоги з урахуванням підстав, зазначених позивачами у позові, та завдання адміністративного судочинства щодо захисту порушеного права та інтересів позивача, що передбачено ст. 2 КАС України, суд вважає, що відмовами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.11.2017 року такі права та інтереси позивачів порушені, з огляду на попередній висновок суду щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивачів, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Щодо вимоги про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись наданим правом, а не обов'язком, суд, за наслідками встановлених обставин та досліджених доказів, не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали суду, з урахування чого, заявлена вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 77, 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно вимог статті 139 КАС України позивачам підлягають поверненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, викладеної у листі №0-2-0.6-12685/2-17 від 01.11.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, викладеної у листі № 0-2-0.6-12684/2-17 від 01.11.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 гектари на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_2) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1.

ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ід. номерНОМЕР_2).

Головне управління Держгеокажастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).

Суддя Комар Павло Анатолійович