Рішення № 71438902, 29.12.2017, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа № 443/962/17 Провадження № 2/443/765/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

29 грудня 2017 року Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої судді Ціпивко І.І. ,

з участю секретаря судового засідання Башті Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу. Позовні вимоги мотивує тим, що 30 січня 2016 року о 17 год. 45хв. на автодорозі сполучення м. Кам’янка Бузька – с. Батятичі Кам’янко – Буського району Львівської області, ОСОБА_1, керуючи ТЗ «Volkswagen Transporter» д/н НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння, допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter» д. н. WZ 1624 M, під керуванням ОСОБА_2. Зазначає, що на момент ДТП між відповідачем та ОСОБА_3 та ПАТ «Українська пожежно - страхова команія» було укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.09.2015 pоку № АЕ/5374245, за яким позивач застрахував цивільну відповідальність відповідача перед третіми особами, при використанні транспортного засобу Volkswagen Transporter» д/н НОМЕР_1. Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль потерпілого отримав механічні пошкодження, згідно з довідкою Кам’янко –Бузького ВП ГУНП у Львівській області, протоколом огляду пошкодженого ТЗ від 12.02.2016 pоку. Посилається на те, що потерпілий своєчасно звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування та на підставі заяви потерпілого відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26891,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 540 від 15.08.2016 року. Кам’янко – Бузьким районним судом Львівської області були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення та відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. ст. 124 130 ч. 1 КУпАП. Таким чином, за твердженням позивача особою, відповідальною за завдані потерпілому збитки, у даному випадку є відповідач відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України. Мотивуючи позов положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач зазначає, що представниками органів відділу поліції на місці події було встановлено, що відповідач на момент ДТП знаходився в стані алкогольного сп’янінні. Також позивач вказує, 15.03.2017 року відповідачу було надіслано лист-претензію № РУ/024/004/16/0059 з вимогою сплатити борг, однак відповідач жодним чином на вимогу не відреагував, вказаної суми заборгованості до цього часу не сплатив. Зауважує, оскільки відповідач не відшкодував шкоду та згідно з положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право вимоги на таке відшкодування, то відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу у примусовому порядку на підставі рішення суду. З посиланням на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 26891,00 грн. та стягнути сплачений судовий збір у сумі 1600,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, при цьому надіслав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу за відсутності позивача, зазначивши, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Кам’янко – Бузького районного суду Львівської області від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 124 130 ч. 1 КУпАП, оскільки 30 січня 2016 року о 17 год. 45 хв. ОСОБА_1 на а/д сполученням м. Кам’янка – Бузька – с. Батятичі Кам’янко – Буського району Львівської області, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» реєстраційний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечної швидкості руху,внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter» д. н. WZ 1624 M завдавши транспортним засобам технічні пошкодження.

Оскільки в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожнього-транспортної пригоди та керуванні водієм в стані алкогольного сп’яніння є встановленою та додаткового доказування не потребує.

Матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2015 року між ПАТ «Українська пожежно – страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено поліс обов’язкового страхування цивільної – правової відповідальності власників наземних транспортів №АЕ/5374245, автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строком дії з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року.

На виконання умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі заяви потерпілого ОСОБА_2 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 26891,62 грн., що стверджується платіжним дорученням № 540 від 15.08.2016 року.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зміст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому,ст. 1188 ЦК України регулюється відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якими у розумінні ч. 1ст. 1187 ЦК України є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як роз’яснено у пункті 8постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов’язання по відшкодуванню шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 було надіслано лист-вимогу за № РУ/024/004/0059 від 15.03.2017 року щодо відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 26891,62 грн., однак вказана сума відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене та встановлені обставини справи, які підтверджені письмовими доказами, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, у зв’язку з тим, що факт вини відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, завдана у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода була відшкодована позивачем потерпілій особі, а тому витрати, понесені позивачем у результаті страхової виплати, що перерахована потерпілому ОСОБА_2, підлягають стягненню у порядку регресу з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до переконання, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ « Українська пожежно - страхова компанія» слід стягнути відшкодування збитків в порядку регресу у сумі 26891,62 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1600,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 993, 1166, 1187, 1188,1191 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву приватного акціонерного товариства «Українська пожежна – страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь приватного акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія», (юр. адреса: 04080 м. Київ, вул. Фрунзе, 40 код ЄДРПОУ 20602681, р/р 26503010191901 в ПАТ «Альфа – Банк», МФО 300346) відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 26891 (двадцять шість тисяч вісімсот дев’яносто одна) гривня 62 коп. та сплачений судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ І.І. Ціпивко