Рішення № 71437593, 04.01.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 219/11457/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2018 року

приміщення суду за адресою: 85113, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 157

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, ОСОБА_1 просить:

- поновити йому строк звернення до суду з адміністративним позовом про призупинення виплати пенсії з 01.02.2017 року;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії з 01.02.2017 року;

- зобов'язати відповідача поновити з 01 лютого 2017 року нарахування та виплату призначеної пенсії,-

посилаючись на те, що він перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Відповідач з 01 лютого 2017 року безпідставно припинив виплачувати йому пенсію, чим порушив його права та позбавив єдиного джерела до існування.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського ОУПФУ у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області. Ухвала набрала законної сили 25.10.2017 року (а.с.9,11).

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського ОУПФУ у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до провадження Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (а.с.15).

Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.24), а також письмові заперечення на позовну заяву (а.с.25-28), в яких, зокрема, зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному УПФУ Донецької області. Пенсія позивачу виплачена до 01.02.2017 року.

Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», постановою КМУ № 509 від 01.10.2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ № 136 від 18.02.2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими. Враховуючи вищевказані постанови, виплата пенсії ОСОБА_1 з лютого 2017 року була призупинена (згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутського району). Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком, що підтверджується копією розпорядження відповідача № 10415 від 15.12.2014 року (а.с.65).

Як вбачається з копії довідки від 22 травня 2015 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, який перемістився з м. Горлівки Донецької області до АДРЕСА_2 (а.с.6).

З 01 лютого 2017 року відповідачем виплата пенсії за віком позивачу призупинена. Дана обставина визнана учасниками справи та суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання, а тому у відповідності до ч.1 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягає.

Даючи оцінку правомірності дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком з 01 лютого 2017 року суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 10578-1У.

Проте, рішення відповідачем щодо припинення (призупинення) виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалося, про що свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 65-74).

За твердженням відповідача, з лютого 2017 року виплата позивачу пенсії призупинена згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району (а.с. 31).

Припинення виплати пенсії згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до вказаного вище переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину Конституцією України.

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача порушені його права на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-1У не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

При розгляді даної справи суд застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно норм діючого законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з лютого 2017 року.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року, № 2-рп/99 від 02.03.2009 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову та вважає їх безпідставними, оскільки відповідачем не доведено не лише наявність законодавчо визначеної підстави для припинення виплати пенсії, а й дотримання законодавчо визначеного порядку такого припинення. Крім того, зазначені рішення Конституційного Суду України стосуються зміни механізму нарахування соціальних виплат та реалізації ПФУ політики у соціальній сфері та не стосуються підстав та порядку припинення виплати пенсій.

Разом з тим, суд вважає зайвою вимогу позивача про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Суд вважає, що в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосуванню частину першу ст. 122 КАС України та ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 371 КАС України слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 9, 245 - 246, 371 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ідентифікаційний код 37868797, юридична адреса: 84500, м. Бахмут, вул. Миру, 35, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, з лютого 2017 року.

Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, виплату пенсії за віком з лютого 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Повне судове рішення складено 04 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: О.В.Каліуш