Ухвала суду № 71437124, 04.01.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2018 року м. Чернівці Справа №727/6631/17-ц

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І.Н.

суддів Владичана А.І., Міцнея В.Ф.,

секретар Костюк Л.С.,

позивач ОСОБА_1,

відповідач ОСОБА_2,

третя особа КЖРЕП №6,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Семенко О.В., повний текст якого складено 15 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2017 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 8 016 грн. та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 2 500 грн.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та КЖРЕП №6 просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Поданий позивачем в апеляційній інстанції письмовий доказ не може бути предметом оцінки з підстав відсутності виняткового випадку за умови, коли такий не подавався до суду першої інстанції, не заявлявся до початку перегляду справи в апеляційній інстанції, а також при наявності процесуальних можливостей його подання або витребування судом першої інстанції за клопотанням сторони при наявності обґрунтованих складнощів у отриманні. Крім того, допит сторони та свідка не міг бути реалізований з причин відсутності в судовому засіданні позивача із представником, та не забезпечено явку свідка.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Так, згідно ст.322 ЦК України власник, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції у рішенні послався на зазначені норми матеріального права та вважав вину доведеною на підставі висновків, зроблених за наступними доказами.

Так, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2006 року є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.8-10). Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири №4, розташованої поверхом вище над квартирою позивача у цьому ж будинку.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач у квітні 2017 року проводила у власній квартирі ремонт (а.с.2).

Згідно висновку №148 експертного будівельно-технічного дослідження складеного 01-09.06.2017 року, проведеного судовим експертом ОСОБА_4 СП «Західно-Український Експертно-Консультативний центр», вартість ремонтно-відновлювальних робіт, що необхідно виконати в приміщені квартири АДРЕСА_2, для усунення пошкоджень конструктивних елементів, які виникли в наслідок неодноразового залиття, визначена станом на час проведення дослідження, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали становить 8 016 грн. (а.с.17-20).

Вказані обставини та розмір збитків судом встановлені вірно, сторонами визнаються та не заперечуються.

Про те, розглядаючи справу на підставі наданих сторонами доказів та заперечень, суд першої інстанції зробив невірний висновок про те, що вина відповідача не спростована.

У справах про відшкодування шкоди діє презумпція вини відповідача, на останнього покладений обов'язок її спростування.

Інші докази, які суд першої інстанції вважав належними, а саме: акт обстеження від 15 березня 2016 року, затверджений начальником КЖРЕП №6 Гончар В.М. (а.с.19), не стосується предмету доказування, а акт обстеження №212 від 16 травня 2017 року, затверджений начальником КЖРЕП №6 Рус І.М. (а.с.20), разом з його змістом заперечувався відповідачем.

Згідно п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення та з'ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття. Форма вказаного акту встановлена в додатку №4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Заперечення в суді першої інстанції та доводи апеляційної скарги спростовують те, що акт про залиття квартири та причини є належним доказом у даній справі, що встановлює обов'язок відповідача відшкодувати збитки, оскільки він був складений в порушення встановлених вимог до нього без участі відповідача та без обстеження належної йому квартири.

Таким чином, факт залиття квартири встановлений актом, не потребував участі при цьому відповідача. Про те, в частині визначення причини без обстеження місця, з якого стався витік та власника цього майна, вказаний доказ не відповідає вимогам щодо його оформлення, через що колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що вина відповідача залиттям квартири позивача встановлена.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за заподіяння майнової шкоди містить складові, відповідно до яких крім встановлення факту заподіяння шкоди та її розміру, повинен доводитися причинний зв'язок з неправомірними діями чи бездіяльністю особи, яка її завдала.

Оскільки акт обстеження від 16 травня 2017 року про залиття квартири з причин недбалого використання пральної машини є неналежним доказом, саме по собі розташування квартири відповідача поверхом вище над квартирою позивача без обстеження наявності інших мереж та встановлення відповідальних за них осіб, перевірки наявності чи відсутності ймовірних елементів затоплення над квартирою відповідача, не може доводити причинний зв'язок між завданням шкоди та виною ОСОБА_2

Таким чином, відповідач спростувала наявність вини через недбале ставлення до пральної машинки, що могло бути причиною затоплення у травні 2017 року, а позивач не довів наявність незаконних дій власника квартири поверхом вище, що могли стати причиною завданню шкоди, необхідність яких також узгоджується з висновком Верховного Суду України від 23.08.2017 року, викладеного по справі 6-2125цс16.

Відповідно до пп. 1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції,обставинам справи.

За таких обставин суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, вважав установленими недоведені обставини, у зв'язку з чим безпідставно дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1

Судові витрати у вигляді сплачених ОСОБА_2 1408 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.94) слід розподілити за правилами ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381 - 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1 408 грн., понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді А.І. Владичан

В.Ф. Міцней