Ухвала суду № 71435653, 02.01.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/6475/17

Провадження № 2/415/308/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2018 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Шевченко М.О., розглянувши позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБІ» ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1, яка розташована за адресою: вулиця Дегтярівська, 27Т, місто Київ, 04119 звернулась до Лисичанського міського суду із позовною заявою до ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 93100 про звернення стягнення на майно.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 04 грудня 2017 року було відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБІ» ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 04 грудня 2017 року вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України, а саме не сплачено судовий збір.

27 грудня 2017 року до Лисичанського міського суду від Представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 надійшла заява про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування якої зазначено, що на теперішній час ПАТ «ВіЕйБі Банк» не може надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору у зв’язку з важким фінансовим становищем та відсутністю можливості сплатити судовий збір, що підтверджує наступним. Відповідно до постанови правління Національного Банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукранський Акціонерний банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації Пат «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженою особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно. 22 лютого 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та делегування повноважень ліквідатора, яким продовжено строк здійснення процедури ліквідації Пат «ВіЕйБі Банк» по 19 березня 2018 року включно. Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюється нормами ЗУ «Про гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших актів у цих правовідносинах. Відповідно до п. 3.7 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, уповноважена особа Фонду на ліквідацію зобов’язана уключати до кошторису окремим статтями всі витрати, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку, складати кошторис щокварталу з розподілом за місяцями і подавати до 15 числа місяця, що передує наступному кварталу, до Фонду для затвердження виконавчою дирекцією. На початку ліквідації банку кошторис уключає період з дня, в якому уповноважена особа Фонду на ліквідацію приступила до виконання своїх обов’язків, до кінця поточного кварталу і подається до Фонду не пізніше 15 днів призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку. Не використана у звітному кварталі суми коштів за кошторисом переносить у наступний квартал. Враховуючи викладене, витрати ПАТ «ВіЕйБі Банк» мають попередньо, щоквартально включатись до кошторису та затверджуватися виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такі обставини в свою чергу не дають змогу у короткий термін вирішити питання щодо авансування витрат Банку на сплату судового збору. Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-Вр від 17 липня 1997 року, та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі») сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Стаття 82 ЦПК України визначає підстави і порядок відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати. Частина 1 цієї статті передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк. Але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Просить суд звільнити ПАТ «ВіЕйБі Банк» термін сплати судового збору за подання позовної зави до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно.

Розглянувши матеріали позову, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі штампу Публічного Акціонерного Товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на заяві представника ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_3 про усунення недоліків та заяві про звільнення від сплати судового збору, заява датована 18.12.2017 року.

Згідно із пунктом 11 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набула чинності з 15 грудня 2017 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 ЦПК України, з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» в редакції від 15.12.2017 року, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» (скорочене найменування – ПАТ «ВіЕйБі Банк») про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ М.О.Шевченко