Рішення № 71434014, 04.01.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12100/17

Провадження № 2-а/750/125/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого – судді Требух Н.В.,

за участі секретаря - Будаш М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

04.12.2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та стягнення грошових коштів в сумі 70400 грн. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідачем порушено процедуру виконання рішення про стягнення виконавчого. Також зазначає, що відповідач не мав права звертати стягнення на його кошти, оскільки звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом забороняється законом. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для стягнення витрат виконавчого провадження й з тих підстав, що відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стверджує, що рахунок № 2560730037163 призначений для акумуляції страхових внесків і на нього поширюється заборона нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Від представника відповідача до початку судового засідання через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

На виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області знаходяться виконавчі листи Деснянського районного суду м. Чернігова № 750/6475/17, 750/2821/17, 2-а/750/605/16, 750/7666/16-а, 750/948/16-а, 750/12894/16-а. При відкритті виконавчих проваджень за вказаними листами було нараховано виконавчий збір на загальну суму 70400 грн.

28.11.2017 року відповідачем, на підставі платіжного доручення за № 52613642/1, було списано з рахунку № 25607300037163, відкритому в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України», суму виконавчого збору в розмірі 70400 грн. (а. с. 5).

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною третьої статті 27 Закону встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Рішення про стягнення виконавчого збору виконується в межах виконавчого провадження, при цьому Закон не містить норм, які передбачають необхідність відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в межах основного виконавчого провадження, а тому відповідачем не порушено процедуру стягнення виконавчого збору, встановлену Законом.

В силу положень частини другої статті 6 Закону, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.

Виходячи із пояснень позивача і підтверджується платіжним дорученням , рахунок № 25607300037163, з якого відповідачем списано кошти, обслуговується в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України». На цьому рахунку зберігаються кошти, які не включаються до складу Державного бюджету України, а тому органи казначейства України не уповноважені виконувати рішення про списання коштів з цього рахунку, в зв’язку з цим на спірні правовідносини не поширюється дія статті 6 Закону.

З огляду на вищенаведене, наведені позивачем в адміністративному позові доводи і надані докази свідчать про безпідставність заявлених вимог, а тому даний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 4, 9 , 72, 78, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (місто Чернігів проспект Миру 44 код ЄДРПОУ 40378209) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області ( місто Чернігів проспект Миру 43), Головного териіторального управління юстиції в Чернігівській області ( місто Чернігів проспект Миру 43) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч.2 ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України апеляційна скарга подається у строки, передбачені ст..295 КАС України.

Суддя Н.В. Требух