Рішення № 71433290, 28.12.2017, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/4329/15-ц

Провадження № 2/648/14/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі головуючого - судді: Сокирко Л.М.,

при секретарі: Онофрійчук Л.О.,

з участю сторін: представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2: ОСОБА_3,

відповідачки : ОСОБА_4,

представника відповідачки ОСОБА_4: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивачі 26 листопада 2016 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання заповіту недійсним, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер їх батько - ОСОБА_6. Після його смерті відкрилась спадщина і, відповідно до ст. ст. 1269, 1270 ЦК України, вони, як спадкоємцями першої черги за законом, у визначений строк подали до державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Згодом їм стало відомо, що батько за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_4 Зі змісту заповіту вбачається, що батько особисто заповіт не підписував, в зв'язку з його хворобою, за його проханням та дорученням, заповіт був підписаний ОСОБА_7 в присутності свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Вважають заповіт недійсним з наступних підстав: на час складання заповіту батьку виповнилося 78 років, він дуже хворів, переніс три інсульти, мав цукровий діабет, атеросклероз, останні місяці свого життя був у тяжкому стані, фактично не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Вказані обставини підтверджуються записами лікарів в амбулаторній картці хворого. Останній запис в картці «…стан важкий, мало контактний. В черевній порожнині вбачається різке болісне з дитячу голову утворення. Діагноз: заворот кишківника, тромбоз судин. Рекомендації: госпіталізація в хірургічне відділення» був внесений 22 квітня 2015 року, тобто за тиждень до складення заповіту. На різке погіршення здоров'я батька до критичного вплинув і останній інсульт, батько взагалі перестав спілкуватися, впізнавати людей та самостійно пересуватися. Крім того, важкий стан здоров'я ускладнював цукровий діабет.

Відповідачка належним чином не здійснювала догляд за їх батьком, не сприяла в оформленні його на стаціонарне лікування, а вони самі не могли допомогти батьку, оскільки останні тижні відповідачка, як господар житлового будинку, фізично не пускала їх до лежачого батька, напускала на них псів.

Таким чином вважають, що волевиявлення заповідача при складенні заповіту перед смертю не могло бути вільним та відповідати його волі, вони впевнені, що батько навіть не знав про вказаний заповіт, або не усвідомлював значення його змісту, так як перебував у важкому стані та не міг об'єктивно сприймати предмети зовнішнього світу, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Крім того, при складанні заповіту мало місце порушення щодо його форми та посвідчення. Зі змісту заповіту вбачається, що дієздатність заповідача не перевірялася, також не була перевірена дієздатність підписанта заповіту та зазначених у заповіті свідків, що є обов'язковою умовою для вчинення такої нотаріальної дії. Зроблений посадовою особою Станіславської сільської ради посвідчувальний напис не відповідає за своїм змістом додатку № 5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування № 3306/5, а причина неможливості підписання заповіту заповідачем в самому заповіті взагалі не зазначена.

Просили суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, складений 29 квітня 2015 року на користь ОСОБА_4, посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області ОСОБА_22 29 квітня 2015 року, зареєстрований за № 121, стягнути з відповідачки на їх користь судові витрати.

В ході судового засідання позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, надали заперечення, в яких зазначили, що відповідачка проживала разом із ОСОБА_6 з 2000 року, однією сім'єю, вони вели спільне господарство. З 2008 року ОСОБА_6 почав хворіти, однак зазначені захворювання не були психічними захворюваннями, на день складання заповіту та до дня смерті ОСОБА_6 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Заповіт відповідав дійсному волевиявленню ОСОБА_6 та був складений в присутності свідків та підписаний ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6, так як у ОСОБА_6 була паралізована права рука.

Той факт, що ОСОБА_6 дійсно хотів залишити все належне йому майно саме відповідачці зокрема підтверджується і тим, що останній 18 травня 2015 року надав відповідачці нотаріально посвідчену довіреність, відповідно до якої уповноважив її від його імені керувати та розпоряджатися всім його рухомим та нерухомим майном. Зазначена довіреність була також з тих же підстав підписана ОСОБА_7

Вважають, що позов є необґрунтованим, а тому просили відмовити в його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_4 додатково пояснила, що ОСОБА_6 почав хворіти з 2008 року, а саме після того, як його побив зять, а саме через нервове потрясіння, яке він пережив у нього «потягло ногу та стався інсульт». Позивачі стосунки з батьком не підтримували, жодного разу не приходили до нього, допомоги не надавали. За два дні до своєї смерті ОСОБА_6 говорив, якщо дочки і прийдуть на його похорони, то щоб вона взяла палицю та била їх. На початку квітня 2015 року стан здоров'я ОСОБА_6 погіршився та він сказав, що хоче скласти заповіт, після чого вони запросили секретаря сільської ради та вона склала заповіт. За весь період спільного проживання з ОСОБА_6 вона піклувалася про нього, при необхідності викликала до нього лікарів та возила його до лікарні.

Представник третьої особи - сільський голова: Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області подав заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, так як при складанні заповіту були дотримані всі норми діючого законодавства. Крім того при складанні заповіту були присутні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, та при них ОСОБА_6 висловив свою волю, з приводу того кому він заповідає своє майно. Тиску на ОСОБА_6 ніхто не чинив та в момент складання заповіту ОСОБА_6 міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними. Справу просив розглядати за відсутності їх представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторонами докази та заперечення, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи зі слідуючого:

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в с. Станіслав 29 квітня 2015 року склав заповіт, яким все належне йому майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати по закону на день його смерті заповідав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Даний заповіт 29 квітня 2015 року о 13 год. 10 хв. в с. Станіслав Білозерського району Херсонської області був посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області ОСОБА_22 та зареєстрований в реєстрі під № 121.

В зазначеному заповіті вказано, що на прохання ОСОБА_6 заповіт записано секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області ОСОБА_22 за допомогою комп'ютерної техніки. Прочитано вголос його свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9. У зв'язку з його хворобою, на його особисте прохання та за його дорученням, в його присутності та у присутності секретаря сільської ради та свідків текст заповіту підписав ОСОБА_7.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Станіслав Білозерського району Херсонської області.

Відповідно до довідки Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області № 4058 від 11 грудня 2015 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, 1954 року народження, проживали як одна сім'я, вели спільний побут в АДРЕСА_1 з 2000 року. ОСОБА_4 здійснювала догляд за хворим ОСОБА_6, а після його смерті провела його поховання.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із долучених до матеріалів справи свідоцтв про народження, вбачається, що позивачі є доньками ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заповіт є одностроннім правочином, а тому до нього застосовуються загальні положення про правочини (ст ст. 202-214 ЦК України) та положення про недійсність правочинів ( ст.ст. 215-236 ЦК України).

Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу . Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 207 ч. 4 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених аб. 3 ч. 2 ст. 1248 і ст. 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Заповіт, складений ОСОБА_6 був підписаний за його проханням ОСОБА_7 та в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (які не є особами зазначеними в ст. 1253 ЦК України) в присутності секретаря Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області 29 квітня 2015 року в с. Станіслав Білозерського району Херсонської області.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачами не надано суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_6 в момент вчинення правочину, а саме, складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (ст. 225 ч. 1 ЦК України) та що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Із пояснень ОСОБА_22 (секретаря Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області, яка посвідчувала спірний заповіт та яка була допитана в судовому засіданні, як свідок вбачається, що до неї, як особи уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, 29 квітня 2015 року звернулася ОСОБА_4 та повідомила, що ОСОБА_6 хоче скласти заповіт. Коли вона приїхала до будинку ОСОБА_4, де проживав ОСОБА_6, вона побачила, що останній лежав в кімнаті. В ході розмови з ним він впізнав її , почали розмовляти та повідомив, що хоче скласти заповіт на ОСОБА_4 . Після того, як вона побачила, що у нього не діє права рука, то запропонувала йому для складання та підписання заповіту запросити трьох свідків. При складанні заповіту нею були дотримані вимоги чинного законодавства. В якості свідків виступили ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які в голос прочитали текст заповіту та зазначений заповіт був підписаний ОСОБА_7 На момент складання заповіту ОСОБА_6 вів себе адекватно та зрозуміло і вільно висловив свою волю на складання заповіту саме на ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_6 з 1948 року, так як вони проживали по сусідству, 29 квітня 2015 року його покликала сусідка, та повідомила, що приїхала секретар сільської ради, так як ОСОБА_6 хоче скласти заповіт. Коли він зі своєю дружиною зайшли до будинку, там вже була секретар сільської ради, вона щось писала. ОСОБА_6 був в свідомості та розмовляв, жартував. Секретар щось написала та поїхала до сільської ради, повідомивши, що їй потрібно надрукувати заповіт, а потім вони повинні будуть його підписати. Секретар запитувала у ОСОБА_6 чи розуміє він значення своїх на що той кивнув головою. Заповіт їм в голос прочитала секретар, а потім вони всі по черзі його читали в голос та підписали.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що з дитинства знає ОСОБА_6, а останні роки проживали по сусідству, товаришували, вона провідувала його. В той день коли складався заповіт, до них прийшла ОСОБА_4 та запросила їх для участі в складанні заповіту. Коли вони з чоловіком прийшли до будинку, то ОСОБА_6 лежав на дивані, біля нього сиділа секретар сільської ради щось писала, також був присутній ОСОБА_7 Секретар про щось говорила з ОСОБА_12, потім поїхала до сільської ради, а вони залишились в кімнаті та розмовляли між собою. Коли секретар оголосила заповіт та запитала ОСОБА_6 чи він згоден, він відповів в голос, що згоден, потім вона поставила свій підпис. Після складання заповіту бачила ОСОБА_6, він був адекватним та розумів значення своїх дій.

Свідок ОСОБА_7, суду пояснив, що 29 квітня 2015 року він на прохання ОСОБА_4 пішов до її будинку, так як ОСОБА_6 хотів скласти заповіт. В будинку були сусіди та секретар сільської ради. ОСОБА_6 повідомив йому, що хоче скласти заповіт, а саме все своє майно залишити ОСОБА_4 Секретар в голос зачитала заповіт, потім він його підписав.

Крім того в ході судового засідання були допитані свідки:

ОСОБА_13, яка пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_6 та їй відомо, що той в 2007 році переніс інсульт, а після того перейшов проживати до будинку ОСОБА_4;

ОСОБА_14, який пояснив, що знав ОСОБА_6, який практично до 2007 року не хворів, а після перенесеного в 2007 році інсульту, той почав погано ходити. Останній раз він бачив ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_4 8 квітня 2015 року, в цей день у ОСОБА_6 був день народження, вони спілкувалися, зокрема розмовляли про футбол, поведінка ОСОБА_6 була нормальною, він розумів значення своїх дій, про складання заповіту нічого не говорив.

ОСОБА_15, який пояснив, що з ОСОБА_6 був знайомий давно. Останній раз бачив ОСОБА_6 в квітні 2015 року перед від'їздом до м. Черкас. Коли він зайшов до будинку, то ОСОБА_6 його не впізнав та був в будинку один;

ОСОБА_16, який пояснив, що з 1987 року знав ОСОБА_6, останній раз його бачив 20 травня 2015 року, він був при розумі, вони розмовляли з ним про дітей, та ОСОБА_6 йому повідомив, що зі своїми родичами він не спілкується більше 15 років, так як доньки не вважають його за батька та дідуся.

ОСОБА_17, яка пояснила, що вона працює лікарем хірургом в Станіславській амбулаторії та 22 квітня 2015 року її викликали, як лікаря до ОСОБА_6, так як у нього були сильні болі в животі. Після огляду вона дала направлення до Білозерської районної лікарні, однак лікування йому не призначала. Хворий себе погано почував, але спілкувався з нею нормально, відповіді були чіткі та адекватні.

ОСОБА_18, яка пояснила, що ОСОБА_6 проживав в одному дворі з її сім'єю, а тому їй відомо, що доньки ОСОБА_6 жодного разу не провідали його та зовсім не спілкувались з ним. Він був психічно здоровою та адекватною людиною до смерті. При житті ОСОБА_6 говорив, що все своє майно залишить ОСОБА_4

ОСОБА_19, пояснив, що він знайомий з ОСОБА_6 близько 30 років, останній раз говорив з ним 15-17 квітня 2015 року, коли той зателефонував йому та запросив його до себе у гості. Він пішов до ОСОБА_6 та в ході розмови той прохав, щоб він допомагав після його смерті ОСОБА_4 по господарству, а також повідомив, що хоче залишити землю ОСОБА_4, при цьому скаржився на доньок, навіть заплакав, говорив, що вони його не підтримують і йому не має кому передати свою справу.

Таким чином, заслухавши пояснення даних свідків, щодо стану здоров`я ОСОБА_6 суд вважає, що згідно пояснень даних свідків, у ОСОБА_6 будь-яким відхилень від психіки не спостерігалося, він поводив себе, як психічно здорова людина.

Свідок ОСОБА_15, суду пояснював, що коли він в квітні 2015 року приходив до ОСОБА_6, то той його не впізнав. Однак пояснення зазначеного свідка не можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 психічного захворювання. Те, що ОСОБА_6 не впізнав його, могло бути викликано низкою різних факторів наприклад: як внаслідок вживання ліків, пробудження після сну, недостатнім освітленням в кімнаті, стражданням від болю та інше.

Відповідно до ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, відповідно до 212 ЦПК України.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи Комунального закладу "Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року, ОСОБА_6, 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент складання заповіту 29 квітня 2015 року виявляв органічне ураження головного мозку судинного ґенезу (церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатия Ш, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу (24 лютого 2015 року) з правобічним геміпарезом, моторною афазією без ознак психозу й слабоумства. За психічним станом ОСОБА_6 на момент складання заповіту 29 квітня 2015 року міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Зазначений висновок підтвердив в ході судового засідання лікар-доповідач по зазначеній експертизі ОСОБА_20

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважає, що в заповіті ОСОБА_6 висловив своє дійсне волевиявлення, яке виразилось в тому, що він все своє майно заповів ОСОБА_4, з якою проживав протягом 15 років до своє смерті однією сім`єю та остання опікувалася ним, забезпечувала його лікування, здійснювала догляд, в той же час із рідними доньками стосунків не підтримував та не спілкувався з ними. Про факт його волевиявлення, а саме складання заповіту на ОСОБА_4, свідчить і те, що ОСОБА_6 18 травня 2015 року була видана довіреність на ім`я ОСОБА_4, відповідно до якої він надав їй повноваження керувати та розпоряджатися всім його рухомим та нерухомим майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилось. У зв'язку з хворобою довірителя (паралізована права рука) довіреність була підписана ОСОБА_7 та посвідчена в смт. Білозерка Херсонської області 18 травня 2015 року приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_21 та зареєстрована в реєстрі за № 160. Крім того, із перевірених в судовому засіданні доказів, які були надані сторонами, не вбачається даних про те, в момент складання заповіту 29 квітня 2015 року ОСОБА_6 перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Також, суд вважає, що зазначені позивачами порушення, щодо форми та посвідчення заповіту не є підставою для визнання його недійсним.

Керуючись ст. ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 202-214, 207, 1233, 1247, 1253, 1257 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Сокирко Л.М.