Постанова № 71433180, 03.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2801/17 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 33/788/14/18 Суддя-доповідач ОСОБА_2 Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2018 року суддя Апеляційного суду Сумської області Рунов В. Ю. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/2801/17 за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, військовослужбовця в/ч А4532, ІПН НОМЕР_1

підданий адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, -

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 просить звільнити його від сплати судового збору, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, оскільки він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим були порушені його права, передбачені ст.268 КУпАП. Крім того, про існування постанови судді йому стало відомо лише 15.11.2017, тому просить причину пропуску строку на апеляційне оскарження визнати поважною та поновити цей строк. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений працівником поліції з недоліками, які в послідуючому усувалися, але його з цим не ознайомлювали, що ставить під сумнів законність вказаного документу і рішення судді про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі протоколу.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 06.11.2017 ОСОБА_3 підданий адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 320 грн. судового збору.

Відповідно до постанови судді ОСОБА_3 05.10.2017 близько 22 год. 25 хв. в с. Степанівка по вул. Горького біля буд. № 3 керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора алкотестер драгер 6810 та СОКД ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ч.1 ст.285 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено (ч.2 ст.294 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, копію постанови судді від 06.11.2017 отримав лише 15.11.2017 під час ознайомлення з матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого об'єктивно не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на це рішення судді, тому строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка, особі яка бере участь у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а згідно п.2 і п.3 ст.278 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

З огляду на викладене, суддею суду першої інстанції також не були дотримані процесуальні норми законодавства України про адміністративні правопорушення щодо сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, і розгляд даної справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, що потягло за собою істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених, зокрема у ст.ст.268, 277-2, 278, 279 і 280 КУпАП, а також основними засадами (принципами) судочинства України, встановленими ст.129 Конституції України, розділі I Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими нормативно-правовими актами, внаслідок чого дане судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно в усякому разі підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, а апеляційна скарга ОСОБА_3 в цій частині заслуговує на увагу та підлягає задоволенню.

При цьому, ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст.268, 277-2 і 294 КУпАП був своєчасно сповіщений у встановленому законом порядку про дату і місце розгляду його апеляційної скарги, але в судове засідання двічі не з'явився і будь-якого клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи від нього не надходило, а тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи у відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що «право на доступ до суду, закріплене у ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст.6 §1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою» (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam ІІ of Liechtenstein v. Germany).

Крім того, ухвалюючи рішення про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції, не виклав жодних мотивів з цього приводу, а також не навів доказів на підтвердження його вини та їх правової оцінки, обмежившись лише вказівкою у мотивувальній частині своєї постанови, що «викладені обставини стверджуються матеріалами справи, що досліджені в суді», внаслідок чого також були допущені грубі порушення норм процесуального права, оскільки право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р. та національним законодавством України.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), 09.12.1994, §§29-30).

Ігнорування суддею вказаних вище вимог закону є грубим порушенням ст.6 Конвенції, практики Верховного Суду України і ЄСПЛ, внаслідок чого необґрунтованість і невмотивованість судового рішення також є підставою для його безумовного скасування у зв'язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів апеляційної скарги, оскільки процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 у вказаній вище частині також заслуговують на увагу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а судове рішення - скасуванню з цих підстав.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як було достовірно встановлено під час апеляційного розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, що дійсно 05.10.2017 приблизно о 22 год. 25 хв. ОСОБА_3 в с. Степанівка по вул. Горького біля буд. № 3 керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора алкотестер Драгер 6810 та СОНД ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Зокрема, факт вчинення водієм ОСОБА_3 правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 № 520421 від 06.10.2017 (а.с.1), об'єктивно підтверджується доказами у справі, а саме:

? письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.3, 4), згідно яких ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп'яніння і від проходження огляду у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився;

? письмовими поясненнями свідка ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.2, 5), згідно яких саме ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2, коли їх зупинили працівники поліції;

? висновком СОНД № 4872 від 06.10.2017 (а.с.6), згідно якого ОСОБА_3 в присутності працівника закладу охорони здоров'я, поліцейського та військовослужбовця ВСП Стрельченка Є.О. відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а також від отримання копії висновку;

? відеозаписом подій (а.с.9), згідно якого 05.10.2017 приблизно щ 22 год. 25 хв. автомобіль ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2 знаходився біля буд. № 3 по вул. Горького у с. Степанівка і цим транспортним засобом керував саме водій ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, а згідно ч.2 цієї норми КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Крім того, наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності щодо обставин вчинення правопорушення і відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому порядку.

Адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

У відповідності до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.

Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться мова у п.2.5 ПДР України, є визначена у ст.266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10.11.2015), п.6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09.11.2015, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11.11.2015) і п.8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду.

Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, поліцейський: 1) проводить огляд водія на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків; 2) направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (також у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння з використанням технічних засобів або в разі незгоди з його результатами). У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, а тому апеляційний суд вважає, що працівниками поліції була дотримана в повному обсязі передбачена законодавством України процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду, оскільки у працівників поліції були цілком обґрунтовані та об'єктивні підстави вважати, що водій ОСОБА_3 перебуває у стані сп'яніння при керуванні власним автомобілем ВАЗ 2108 д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого останній і зобов'язаний був пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку.

Про наявність у працівників поліції підстав вважати, що ОСОБА_3 підлягав огляду на стан сп'яніння, свідчили такі ознаки як різкий запах алкоголю з порожнини рота і нестійка хода, що відповідає розділу І вказаної вище «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Є необґрунтованими та не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про незаконність протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і суперечать фактичним обставинам справи.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, які у своїй сукупності і взаємозв'язку є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості, факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки останній, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України.

На підставі викладеного, після скасування вказаного вище рішення судді суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї норми закону і строку його накладення, встановленого ч.2 ст.38 КУпАП, а також стягнути на користь держави судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_3 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року відносно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права та прийняти нову постанову.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів УК у м. Сумах (м. Суми)

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970593

Банк отримувача ГУДКСУ у Сумській області

Код банку отримувача (МФО) 837013

Рахунок отримувача 31211206780002

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, і вноситься в установу банку України.

У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови стягується:

- подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові;

- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіРунов В. Ю.