Рішення № 71432735, 04.01.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8480/14-ц

Провадження № 2/591/1199/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря -Майбороди А.О. позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Сумська міська рада про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі наказу прокурора Сумської області № 481 від 21 листопада 2008 року та договору №4 від 19 грудня 2008 року їй, як працівнику прокуратури Сумської області у зв'язку з особливим характером трудових відносин, на період роботи надано службову квартиру, яка складається з двох кімнат, житловою площею 33,7 кв.м. з усіма комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1. У період отримання службового житла, вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, який на той час був працівником прокуратури Ковпаківського району м. Суми. У зв'язку з чим ордер на житлове приміщення НОМЕР_1 від 19 грудня 2008 року видавався на ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі наказу прокурора Сумської області №1460 к від 27 листопада 2012 року відповідача звільнено з органів прокуратури за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. На підставі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, та з грудня 2013 року відповідач у квартирі за вказаною адресою фактично не проживає. Позивач зазначає, що на даний час вказане житлове приміщення виключено з категорії службових, та вона має законне право на приватизацію і цим правом бажає скористатися, приватизувавши квартиру на себе та малолітнього сина ОСОБА_4 У зв'язку з цим, вона неодноразово особисто зверталася до ОСОБА_2 з проханням знятися з реєстрації у вказаній квартирі, оскільки його реєстрація є для неї перешкодою в реалізації свого права на приватизацію, однак він їй відмовив. Позивач зазначає, що у липні-серпні 2014 року ОСОБА_2 перебував за кордоном, що також підтверджує факт не проживання його за вказаною адресою, крім цього особистих речей ОСОБА_2 у квартирі немає.

Також позивач зазначає, що за весь період проживання у зазначеній квартирі та на цей час вона сплачує витрати на комунальні послуги за власний рахунок.

Посилаючись на норми закону ст. 71, 72 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що відповідач не проживає в квартирі з грудня 2013 року та втратив до квартири будь-який інтерес, в квартирі немає належним йому речей. Просить задовольнити позов.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що після розлучення наприкінці 2013 року він продовжував проживати у спірному помешканні. Він доглядав за дитиною і приймав участь у господарстві. Зазначає, що в квартирі були його речі. Позивач провокувала сварки, стверджувала, що квартира лише її, хоча вона отримувала її як службову. У зв'язку зі сварками він вимушений був ночувати у бабусі, потім переїхав до своїх батьків. В червні 2014 року він був вимушений їхати за кордон, щоб заробити кошти на утримання дитини. У першій половині 2014 року він проживав у смт. Недригайлів Сумської області. Коли повернувся з-за кордону, то з'ясував що з позивачем живе співмешканець. Тоді позивач змінила замок у дверях, хоча його речі: комп'ютер, канцелярські вироби, одяг залишилися в квартирі. Зазначав, що належні йому речі всупереч його волі були винесені позивачем з спірної квартири у під'їзд будинку, і він був вимушений їх забрати, так як вони були у вільному доступі. На цьому підґрунті між його родиною та позивачем виник конфлікт. Зазначив, що його батько - ОСОБА_5 звертався за місцем роботи, на той час, співмешканця позивача ОСОБА_6 до Прокуратури Сумської області з заявою на його неправомірні дії. Також зазначив, що позивач не зверталася до нього з проханням добровільно знятися з реєстрації житла за вказаною адресою. Після зміни замку він у квартиру не міг потрапити, проводив сина лише до квартири. Зазначив, що власного житла не має. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими.

Представник третьої особи Сумської міської ради в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 211).

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Крім того, згідно із ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Право на пред'явлення позову про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, належить наймачу жилого приміщення або членам його сім'ї, які проживають разом з ним, відповідно до ст. 71 ЖК України.

Ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно роз'яснень викладених у п. 11 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім`ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено, що на підставі наказу прокурора Сумської області № 481к від 21 листопада 2008 року та договору № 4 від 19 грудня 2008 року позивачу, як працівнику прокуратури Сумської області у зв'язку з особливим характером трудових відносин на період роботи надано службову квартиру, яка складається з двох кімнат, житловою площею 33,7 кв.м з усіма комунальними послугами за адресою: АДРЕСА_1. В період отримання житла позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, та квартира видана ОСОБА_1 на склад сім'ї 3 особи: вона, чоловік - ОСОБА_2, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-11) .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2013 року розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 07 лютого 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Зарічного районного управління юстиції м. Суми (а.с. 95-96).

З довідки Сумського Єдиного інформаційно-розрахункового центру №348/30112016-30121899 від 30 листопада 2016 року вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх син- ОСОБА_4( а.с.121).

Згідно довідки № 4289 від 08 грудня 2016 року, яка видана виконкомом Недригайлівської селищної ради на ім'я ОСОБА_2, 1981 року в тому, що він дійсно проживає в АДРЕСА_2 без реєстрації з 2013 року і має склад сім'ї: мати- ОСОБА_4, 1960 р.н., батько- ОСОБА_5, 1957 р.н. (а.с. 120).

З копії закордонного паспорту відповідача ОСОБА_2 вбачається, що з 08 липня 2014 року по 11 листопада 2014 року та з 03 липня 2015 року по 30 жовтня 2015 року він перебував поза межами України (а.с. 241-242).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона є рідною сестрою відповідача, пояснила, що в 2014 році її брат знаходився тимчасово за кордоном, через три місяці повернувся. Восени він приїхав, забрав її і вони з батьками поїхали до його дитини. Вони чекали в машині, відповідач піднявся у квартиру і побачив у квартирі сторонню жінку, та його речі були складені на балконі. Через тиждень син сторін, її племінник повідомив, що відповідач не зайде в квартиру, бо позивач змінила замки. Приблизно в той же період часу вона разом з братом та племінником перебували в кафе, коли відповідачу подзвонила позивач та повідомила, що вона викинула належні йому речі на вулицю. Коли вони приїхали до будинку, то побачила, що належні її брату речі були у під'їзді, а саме: системний блок, три пари взуття, сорочка, майка, носки, клавіатура, барсетка з документами, каструлі. Також повідомила, що у брата після того, як він звільнився з роботи, почалися сварки з позивачем, тому він уходив з квартири, іноді ночував у неї, або у бабусі. У жовтні-листопаді 2014 року він перестав проживати у квартирі, оскільки побачив незнайомих людей у квартирі, та відносини з позивачем були напружені.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що він є батьком відповідача. Пояснив, що десь у вересні 2014 року, за проханням сина вони хотіли забрати онука в Недригайлів, він підвіз сина з дружиною, і ті зайшли у домоволодіння, де проживали сторони. Через деякий час вони вийшли, і з'ясувалося, що відбулася неприємна розмова сина та невістки, щоб той забрав речі. Його жінка сказала, що побачила у помешканні незнайому жінку. Десь через тиждень до них приїхав онук і сказав, що папа до них додому не попаде, бо мама змінила в квартирі замки. Через деякий час йому стало відомо, що позивач виставила речі відповідача в коридор. Коли вони приїхали туди, то побачили, що речі його сина стоять в коридорі, вийшов з квартири співмешканець позивача з батьком, і у нього з ним відбулася розмова на підвищених тонах. Потім їм довелося забрати речі - комп'ютер, костюми, дублянку, книги по роботі, усе майно не пам'ятає. Також пояснив, що ним було подано заяву до прокуратури, де він зазначив, що співмешканець позивача вів себе по відношенню до нього неприпустимо, висловлював в його адресу неприємні речі, та висловлював погрози в бік його сина, він просив прийняти заходи до співмешканця позивача. Також пояснив, що його син в смт. Недригайлів не зареєстрований.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила пояснення свідків з приводу того, що нею були винесені з квартири речі, які належали відповідачу, перелік яких зазначався свідками, посилаючись на те, що вона пропонувала відповідачу їх забрати, оскільки чужі речі їй не були потрібні. Також повідомила, що мали місце побутові конфлікти з відповідачем з приводу оплати комунальних послуг. Крім того, у позовній заяві позивач посилається на те, що з травня 2014 року разом з позивачем за зазначеною адресою проживає цивільний чоловік позивача ОСОБА_6, що підтверджує пояснення позивача з приводу причин неможливості його проживання в квартирі.

Обставини наявних між сторонами неприязних стосунків підтверджуються також письмовим зверненням 11 листопада 2014 року батька відповідача ОСОБА_5 до Прокуратури Сумської області, в якому, поміж іншого, йдеться про те, що між позивачем та відповідачем виникають непорозуміння в частині перебування особистих речей в квартирі, де вони проживали (а.с. 123).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач дійсно був відсутній в спірній квартирі з 2014 року, тобто понад встановлений законом шестимісячний термін. В той же час причини його відсутності суд вважає поважними, оскільки він не мав іншого постійного місця проживання, не втрачав інтересу до спірної квартири, про що свідчить те, що в квартирі залишилися його речі, які відповідач був змушений забрати після того, як позивач їх винесла у під'їзд будинку поза його волею. Вказані обставини не були спростовані відповідними доказами, та вони також не заперечувались позивачем в судовому засіданні.

Доводи позивача з приводу того, що вона постійно сплачує витрати на комунальні послуги за власний рахунок, не підтверджено належним доказами, хоча заперечувалися в судовому засіданні відповідачем, та суд не може прийняти їх до уваги як підставу для задоволення заявлених позовних вимог.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача, як на підставу заявлених вимог про визнання відповідача втратившим право користування житлом, з приводу намірів здійснити приватизацію квартири, оскільки позивачем не доведено, що реєстрація відповідача за адресою зазначеної вище квартири перешкоджає їй скористатися правом на приватизацію житла.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження того, що відповідач добровільно залишив квартиру без наміру повернутися до неї, самостійно забрав усі належні йому речі та не цікавиться вказаним житлом.

Виходячи з викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, необхідно відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 76-81, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.П.Сидоренко