Ухвала суду № 71429838, 02.01.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20073/17

УХВАЛА

02 січня 2018 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання майна спільною сумісною власністю, виключення майна з акту опису та зняття з нього арешту, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2017 року до Рівненського міського суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання майна спільною сумісною власністю, виключення майна з акту опису та зняття з нього арешту, в якому просить суд визнати будинок № 9 по вулиці Конотопської битви (ОСОБА_4) в місті ОСОБА_4 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3, виключити вказане майно з акту опису та зняти з нього арешт.

Одночасно з позовом ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок № 9 по вулиці Джона Ріда в місті Рівне, що належить ОСОБА_3, та заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо реалізації вказаного житлового будинку до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

В обґрунтування необхідності застосування згаданого виду забезпечення позову позивач посилається на те, що стягувач за виконавчим провадженням намагається терміново продати будинок через інтернет-сайт «Прозоро», що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд вважає, що заява ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд визнає, що заяву про забезпечення позову подано ОСОБА_2 без додержання вимог статті 151 ЦПК України, що відповідно до вимог частини дев’ятої статті 153 ЦПК України є підставою для повернення її заявнику.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

ОСОБА_2 ні до позовної заяви, ні до заяви про забезпечення позову не додала жодних доказів на підтвердження своїх вимог, які могли б свідчити про те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, позивач, наводячи аргументи стосовно необхідності забезпечення позову, а саме, посилаючись на те, що стягувач за виконавчим провадженням намагається терміново продати будинок через інтернет-сайт «Прозоро», не вказує конкретного стягувача, хоча до матеріалів заяви долучає витяг інтернет-сайту «Прозоро», де стосовно спірного майна зазначено, що воно виставляється на реалізацію за вимогою кредитного договору та договору іпотеки.

На думку суду, наведене свідчить про те, що позивач свідомо не зазначила повного кола осіб, які повинні брати участь у справі та інтереси яких зачіпаються позовними вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Однак, позивачем не надано належних та актуальних доказів того, що майно, на яке вона просить накласти арешт, на теперішній час дійсно належить відповідачу по справі.

Як до позовної заяви, так і до заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 долучено лише ксерокопію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05 червня 2008 року, яка ніким не посвідчена та не завірена, а тому не може бути визнана належним доказом того, що вказаний позивач житловий будинок на даний час належить відповідачу ОСОБА_3

За наведених обставин суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд також звертає увану на те, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.149,150,151,153,258,259,260,261,352,353,354,355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби про визнання майна спільною сумісною власністю, виключення майна з акту опису та зняття з нього арешту.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Куцоконь Ю.П.