Рішення № 71428780, 29.12.2017, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1239/2017

Справа № 524/3840/17

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2017 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Дядечко І.І., за участю секретаря Грицькової Я.С., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кременчука цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

26.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ПАТ «Уктатнафта», відповідно до якого просить визнати його звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 38 400, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 12.12.2014 року він був прийнятий ПАТ «Укртатнафта» слюсарем з ремонту технологічних установок. 25.10.2016 року відповідно до рішення Кременчуцької міської ради позивач обраний присяжним до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області. 29.04.2017 року згідно наказу №4/629 був звільнений з роботи у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. 28.04.2017 року секретар виробництва №2 оповістила позивача про виклик його до відділу кадрів та за три години до судового засідання, де він був присяжним, віддала йому трудову книжку. Позивач відмовився ставити власний підпис про розірвання трудових відносин, мотивуючи це ч. 2 ст. 68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Вважає, що після того, як він сповістив керівництво про виконання обов’язків в суді, до нього почали ставитись упереджено, відмовили в підвищені кваліфікації і набутті суміжних професій, при візуванні документів на виклик в суд, по декілька разів нагадували йому про його обов’язки. Зазначив, що саме виконання обов’язків із здійснення правосуддя дає підстави розцінювати дії відповідача, як грубе порушення законодавства України і ігнорування громадської значимості державних обов’язків, які виконує позивач. Порушення його прав завдало йому дуже великих душевних страждань, в зв’язку з чим він постійно знаходиться в пригніченому стані, втратив спокій, самопочуття та психологічний стан його погіршився. Нервовий стрес та приниження гідності громадянина з активною громадською позицією призвели до часткового замикання в собі та своїх проблемах і відповідно погіршились відносини з оточуючими його людьми, особливо з дружиною. Також він змушений витрачати свій час на те, щоб поновити свої права, що викликає від нього додаткових зусиль.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.06.2017 року даний позов залишено без руху, оскільки позивачем не було сплачено судовий збір за подання до суду вимоги про відшкодування моральної шкоди.

05.07.2017 року позивачем було подано уточнену позовну заяву, згідно якої він відмовився від позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.07.2017 року відкрито провадження по справі.

26.09.2017 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області справу за позовом ОСОБА_1 направлено до Апеляційного суду Полтавської області для визначення підсудності, оскільки позивач є присяжним Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.10.2017 року визначено підсудність справи Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області.

30.10.2017 року згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу визначено судді Дядечко І.І.

В ході розгляду даної справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати його звільнення незаконним, поновити його на робочому місці, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 38 400,00 грн., а саме підтримав позовні вимоги, викладені ним в первісному позові.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.12.2017 року, в зв’язку з тим, що позивач в судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та просив стягнути з відповідача в тому числі моральну шкоду, позов в частині стягнення моральної шкоди в сумі 38 400,00 грн. залишено без руху, надано позивачу строк на сплату судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до квитанції 0.0.928679596.1 від 28.12.2017 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 640,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив визнати його звільнення незаконним, поновити його на робочому місці, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 38 400,00 грн. Вважає, що його звільнення з роботи відбулося саме 28.04.2017 року, а не 29.04.2017 року, як зазначено в трудовій книжці. Дане звільнення, на його думку, є провокацією з боку відповідача, оскільки звільнення відбувалось за дві години до судового засідання, де він виконував обов’язки присяжного. В зв’язку з тим, що він направлявся в суд на засідання був змушений відмовитися від повної процедури звільнення. Звільнення 29.04.2017 року вважає незаконним, оскільки це вихідний день, а він працював за п’ятиденним робочим графіком. Вказати розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який він хоче стягнути з відповідача не має можливості, оскільки направив запит до ПАТ «Укртатнафта», але відповіді на даний час не отримав, посилається на суму вказану в довідці, наданої до суду представником відповідача. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду, оскільки з моменту затвердження його присяжним керівництво почало здійснювати на нього негласний тиск, відмовило в підвищенні кваліфікації та набутті суміжних професій. Зазначив, що відповідач не надав будь-яких доказів про те, що він погодився на звільнення та відмовився від запропонованих вакансій.

Представник відповідача ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити, оскільки позов є необґрунтованим. Вказав, що позивача звільнено з дотриманням вимог трудового законодавства, його гарантії, як присяжного, під час звільнення не порушено. Зазначив, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було надано розрахунку про середньомісячну заробітну плату та розмір моральної шкоди в сумі 38 400,00 грн. позивачем не обґрунтовано. Також, зазначив, що позивачем не було вчинено жодних дій та заходів, щоб залишитись на роботі.

Крім того, представником відповідача, надано суду письмові заперечення в обґрунтування яких зазначено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 12.12.2014 року в ПАТ «Укртатнафта» на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок (виробництво №2). В лютому 2017 року адміністрацією підприємства прийнято рішення про оптимізацію штатного розкладу та чисельності працівників, про що видано наказ від 20.02.2017 року № 125. Згідно даного наказу з 28.04.2017 року виключались із штатного розкладу багатьох структурних підрозділів ПАТ «Укртатнафта» певні штатні одиниці. До переліку підрозділів, в яких прийнято рішення провести скорочення посад, входило також виробництво №2, де працював позивач. На підставі наказу керівники підрозділів підприємства, де вирішено провести скорочення посад, сформували списки працівників, які підлягали звільненню у зв’язку із скороченням. Згідно службової записки начальника виробництва №2, з цього підрозділу підлягали вивільненню 12 працівників, серед яких і ОСОБА_1 Позивач був повідомлений про можливе звільнення 23.02.2017 року, одночасно йому було запропоновано інша робота на підприємстві, загалом запропоновано 63 посади, але позивач відмовився від пропозицій. 30.03.2017 року адміністрація підприємства здійснила подання до профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 10.04.2017 року первинна профспілкова організація дала згоду на звільнення позивача, який був присутній на засіданні профспілки при розгляді його питання щодо звільнення. Наказом від 20.04.2017 року № 4/598 звільнено позивача з 28.04.2017 року у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників. Наказом №4/629 від 25.04.2017 року змінено дату звільнення з 28.04.2017 року на 29.04.2017 року. Представник відповідача вважає, що положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не надають працівнику, який виконує обов’язки присяжного у суді, переваг перед іншими працівниками на залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників. ПАТ «Укрататнафта» жодним чином не порушило положено ст. 68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», оскільки на момент звільнення позивач, як присяжний, безпосередньо не перебував у судовому засіданні та процедура звільнення не відволікала позивача від виконання обов’язків присяжного. Враховуючи викладені обставини представник відповідача вважає, що ПАТ «Укртатнафта» було дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача та звільнення проведено законно.

Вислухавши позивача та представника відповідача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема підтверджується трудовою книжкою серії ЯЯ № 026123, відповідно до наказу № 765 від 12.12.2014 року, ОСОБА_1 з 15.12.2014 року був прийнятий слюсарем з ремонту технологічних установок з розряду ремонтної дільниці виробництва №2 в ПАТ «Укртатнафта».

Наказом № 4/598 від 20.04.2017 року ОСОБА_1, слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2, 28.04.2017 року звільнено з роботи у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до наказу №4/629 від 25.04.2017 року змінено дату звільнення на 29.04.2107 року, з метою додержання гарантій, наданих присяжному, стосовно заборони звільнення присяжного з роботи під час виконання ним обов’язків у суді.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до вимог ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розклад.

Наказом в.о. першого заступника Голови правління ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_3 від 20.02.2017 року за №125 «Про централізацію ремонтної служби ПАТ «Укртатнафта», наказано виключити з 28.04.2017 року із штатного розкладу структурних підрозділів ПАТ «Укртатнафта» штатні одиниці згідно з додатками №1,2,3,4,5,6,7; начальнику ВОПтаЗ ОСОБА_4 внести відповідні зміни в штатний розклад ПАТ «Укртатнафта».

Згідно додатку №2 до наказу №125 від 20.02.2017 року, виключено із штатного розкладу виробництва №2 ПАТ «Укртатнафта» 15 посад, в тому числі посаду слюсаря з ремонту технологічних установок.

З службової записки начальника виробництва №2 ОСОБА_5 від 22.02.2017 року № 63/10-154 вбачається, що на виконання наказу №125 від 20.02.2017 року направляється інформація про 12 працівників, що вивільняються, в тому числі ОСОБА_1, слюсар з ремонту технологічних установок.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених у п.1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

23.02.2017 року позивача попереджено про наступне вивільнення з 28.04.2017 року, у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (в графі ознайомлений зазначено дата 23.02.2017 року, слово «підпис», прізвище та ініціали ОСОБА_1Ю.).

Судом встановлено, що начальником УК та ТН ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_6, позивачу ОСОБА_1 надавався для ознайомлення перелік вакансій на ПАТ «Укртатнафта», який складається із 63 вакансій (в графі ознайомлений зазначено слово «підпис», дата 23.02.2017 року та прізвище ОСОБА_1).

Позивач в судовому засіданні вказав, що він не був ознайомлений з попередженням про звільнення та списком запропонованих посад, оскільки у вказаних вище документах відсутній його підпис. Дане твердження позивача суд не приймає до уваги, так як воно спростовується витягом з протоколу № 35 від 10.04.2017 року засідання президії профкому, з якого вбачається, що позивач на засіданні вказує, що він ознайомився з текстом попередження, але свій підпис не ставив, а навмисно написав слово «підпис». На засіданні в присутності позивача керівником управління кадрів та технічного навчання зачитано попередження та перелік всіх запропонованих ОСОБА_1 робіт. Також з ОСОБА_7 від 10.04.2017 року вбачається, що під час проведення засідання президії профкому та розгляду подання Адміністрації ПАТ «Укртатнафта» щодо надання згоди на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва № 2 ОСОБА_1, останній у присутності Голови Первинної профспілкової організації ОСОБА_8, заступника голови Первинної профспілкової організації ОСОБА_9, Голови Полтавської обласної профспілки ОСОБА_10, начальника управління кадрів та технічного навчання ОСОБА_6, заступника начальника юридичного управління ОСОБА_11, начальника виробництва № 2 ОСОБА_12, начальника ремонтної дільниці виробництва № 2 ОСОБА_13, голови цехового комітету виробництва № 2 ОСОБА_14, членів президії профкома: ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, підтвердив, що начальник виробництва № 2 ОСОБА_5 23.02.2017 року дійсно ознайомив його з наказом та попередив про наступне вивільнення, крім того запропонував роботу, згідно з переліком пропонованої роботи, але в документах ОСОБА_1 усвідомлено розписався не своїм підписом, факт ознайомлення 23.02.2017 року з документами не спростовує. Отже, ОСОБА_1 факт ознайомлення 23.02.2017 року з документами не спростовує, як і не спростовує того, що йому було запропоновано інші посади. Доказів про те, що позивач звертався до відділу кадрів з метою працевлаштування на іншу посаду суду не надано. Таким чином суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України.

Ст. 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів, які б підтверджували більш високу кваліфікацію і продуктивність праці позивача порівняно з іншими працівниками, які звільнялися, станом на час звільнення суду надано не було. Крім того, ОСОБА_1 не має жодної з підстав для надання переваги в залишенні на роботі, передбачених ст.42 КЗпП України, що ним не заперечується.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

30.03.2017 року заступник Голови Правління з персоналу та соціальної сфери ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_22 звернувся до голови первинної профспілкової організації ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_8 з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно витягу з протоколу №35 від 10.04.2017 року засідання президії профкому ПАТ «Укртатнафта», профспілковим комітетом надано згоду на звільнення в зв’язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1, слюсаря з ремонту технологічних установок 3 розряду ремонтної дільниці виробництва №2 . Окрім того, з даного витягу вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на вказаному засіданні президії профкому з приводу вирішення питання про надання згоди на його звільнення.

Щодо твердження позивача про те, що він не підлягає звільненню, оскільки є присяжним Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, суд зазначає наступне.

З копії довідки № 30/17-вих. від 19.05.2017 року, виданої Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_1, відповідно до рішення Кременчуцької міської ради, обраний присяжним з 25.10.2016 року даного суду.

Згідно наказу № 4/598 від 20.04.2017 року позивача 28.04.2017 року звільнено з роботи у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників. При цьому на 14 год. 00 хв. 28.04.2017 року позивача було викликано до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області для виконання обов’язків присяжного в судовому засіданні по справі № 524/3562/15-к, що підтверджується копією виклику та заявою позивача. Після виявлення вказаних обставин відповідачем, наказом № 4/629 від 25.04.2017 року було змінено дату звільнення на 29.04.2017 року, що не є порушенням прав позивача.

Главою 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року визначено статус присяжного, вимоги до присяжного, підстави і порядок увільнення від виконання обов’язків присяжного, залучення присяжних до виконання обов’язків у суді, гарантії прав присяжних.

Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за присяжними на час виконання ними обов’язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов’язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді не допускається.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що даний закон не надає працівнику, який виконує обов’язки присяжного в суді, переваг перед іншими працівниками щодо залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників, лише не допускається звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов’язків у суді. Таким чином враховуючи те, що позивач був звільнений не під час виконання обов’язків присяжного в суді, суд вважає, що відсутні порушення з боку відповідача при звільненні позивача.

Щодо звільнення позивача 29.04.2017 року (в суботу) у вихідний день, слід зазначити, що чинним трудовим законодавством не встановлено заборони приймати на роботу або звільняти у вихідний день.

Згідно акту від 28.04.2017 року, складеного начальником УК та ТН ПАТ «Укртатнафта» ОСОБА_6, в присутності старшого інспектора з кадрів ВК УК та ТН ОСОБА_23, майстра з ремонту обладнання ремонтної дільниці виробництва №2 ОСОБА_24, секретаря-друкарки УК та ТН ОСОБА_25, старшого табельника ВК УК та ТН ОСОБА_26, охоронника ОПВО ЗВО УБ ОСОБА_27 позивач ОСОБА_1 28.04.2017 року отримав на руки трудову книжку, копії наказів про звільнення №4/598 від 20.04.2017 року, №4/629 від 25.04.2017 року та розрахунковий лист, поставити підпис за отримання даних документів відмовився.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем були дотримані всі істотні умови передбачені ст.ст.40, 42, 43, 49 – 2 КЗпП України щодо звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі необхідно відмовити.

Як похідні не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.01.2018 року

Суддя І.І. Дядечко