Постанова № 71427230, 04.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2971/17 Провадження №33/773/25/18 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія: ст. 472 МК України Доповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2018 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П., з участю представника митниці - Пікалюка М.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року щодо нього, -

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, житель АДРЕСА_1, приватний підприємець,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 37703 (тридцять сім тисяч сімсот три) гривні 93 копійки з конфіскацією 1400 (однієї тисячі чотириста) доларів США, вилучених згідно з протоколом про ПМП Волинської митниці №4043/20500/17.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 320 (триста двадцять) гривень.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, слідуючи 03.11.2017 через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС з України в Республіку Польща, водієм автомобіля «Фолькваген», реєстраційний номер НОМЕР_1, не задекларував за встановленою формою 1400 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становить 37703 гривень 93 копійки, чим порушив передбачений постановою Правління НБУ №148 від 27.05.2008 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» порядок переміщення валюти, та вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді щодо нього скасувати і закрити провадження у справі. Посилається на те, він не зобов'язаний був здійснювати декларування валюти в сумі 1400 доларів США відповідно до законодавства України. Крім того, згідно з статтею 1 Протоколу №1 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Також ЄСПЛ у Рішенні від 02.11.2004 «Трегубенко проти України» вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогам захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний та надмірний тягар». Суд першої інстанції в постанові зазначив, що вилучена іноземна валюта одержана законним шляхом, використовувалась в комерційних цілях. При накладенні стягнення не враховано, що апелянт не притягувався до будь-якої відповідальності, що конфіскація валюти лише погіршить становище його сина, який потребує лікування.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_2, який підтримував свою апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді, представника митниці Пікалюка М.С., який заперечував апеляцію та просив залишити постанову судді без змін, перевіривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновки судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Зокрема, вина ОСОБА_2 у вчиненні даного правопорушення стверджується протоколом про порушення митних правил (а.с.1-3), контрольним талоном (а.с.4), актом проведення огляду (а.с.5), митною декларацією (а.с.6), письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.7), службовою запискою (а.с.13).

Твердження апелянта про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та повернення йому валюти є безпідставними і не ґрунтується на вимогах законодавства.

Згідно з вимогами ч.3 ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ № 148 від 27.05.2008, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах), виключно на ту суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро. Строк дії таких документів 30 календарних днів, починаючи з дня видачі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 переміщував через митний кордон України понад дозволену норму 1400 доларів США.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 пояснив, що переміщував дану валюту у комерційних цілях.

Згідно довідки-характеристики від 21.11.2017 (а.с.21) ОСОБА_2 - приватний підприємець. Характеризується позитивно. Громадського порядку не порушував, до адміністративної відповідальності не притягувався, спиртними напоями не зловживає.

А тому суд першої інстанції вмотивовано дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та наклав на нього безальтернативне адміністративне стягнення, передбачене санкцією даної норми закону - у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості переміщуваних предметів та їх конфіскації.

Тому правових підстав для пом'якшення стягнення щодо ОСОБА_2 немає в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 01 грудня 2017 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов