Постанова № 71427099, 29.12.2017, Любешівський районний суд Волинської області

Справа №162/1081/17

Номер провадження 2-а/162/323/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2017 року смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гладіч Н.І.,

за участю секретаря Пилипчук Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-

встановив:

Позивач, звернувшись до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, просить: визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перерахунку та виплати йому пенсії згідно довідки голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області № 1214 від 04 травня 2017 року та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року „Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з 21 листопада 2017 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити йому перерахунок та виплату його пенсії відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року „Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 01 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він являється пенсіонером МВС України, проходив службу в Любешівському РВ УМВС України у Волинській області, був звільнений з органів внутрішніх справ України у відставку за вислугою років. З 30.12.2002 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в письмових запереченнях вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує, що для закінчення процедури перерахунку пенсії необхідне виділення додаткових коштів з Державного бюджету України, всі дії, передбачені чинним законодавством, управлінням вчинені. Крім того, вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у відповідності до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХII (далі - Закон № 2262) , має посвідчення пенсіонера МВС України.

21 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з заявою про прийняття рішення про перерахунок його пенсії згідно правових норм, які вступили в законну силу.

У відповідь на отриману заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області своїм листом повідомив позивача про те, що перерахунок та виплату перерахованих пенсій буде забезпечено після виділення коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Статтю 63 доповнено цією частиною згідно із Законом № 900-УІП від 23.12.2015 року і вона набрала чинності з 29.12.2015 року. Тобто з цієї дати пенсіонери МВС України /міліції/ набувають права на перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення у розмірах встановлених для поліцейських.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Зі змісту частини другої статті 51 Закону №2262-ХІІ вбачається, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", визначено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 „Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року №393" (далі-Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінету міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято дві постанови ( №988 від 11 листопада 2015 року „Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" і № 947 від 18 листопада 2015 року „Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року № 268".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2015 року № 988 встановлено розміри грошового забезпечення поліцейських, які є більшими від грошового забезпечення колишніх працівників міліції, а нинішніх пенсіонерів. Тобто відбулася фактична зміна розмірів грошового забезпечення в порівнянні з тими, що застосовувалися при обчисленні пенсій нинішнім пенсіонерам. Право для застосування цих змін для перерахунку пенсій надає ч. 3 ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і воно настало з 29.12.2015 року, коли дана норма стала чинною.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про Національну поліцію" (згідно із Законом України від 23.12.2015 року №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Крім того, згідно з ч. 3, п. 2 Порядку передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду України з моменту отримання інформації про наявність підстав для здійснення перерахунку пенсій зобов'язані в 10 денний строк скласти списки осіб, які мають право на перерахунок пенсії та подати їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Відповідно до п. 3 Порядку на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи зазначеної в списку та у місячний строк подають їх Головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками цих органів.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного Фонду України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі №21-484/а13 від 22.04.2014 року.

Таким чином, встановлення зазначеною постановою Кабінету Міністрів України розмірів грошового забезпечення поліцейських є підставою для перерахунку відповідно до ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії позивача як колишнього працівника органів внутрішніх справ, оскільки збільшення грошового забезпечення поліцейських за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але більшим за розміром.

Виходячи з наведених правових норм, суд вважає доведеним той факт, що позивач, як колишній працівник міліції та пенсіонер органів внутрішніх справ, має право на здійснення перерахунку розміру пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року.

Як встановлено судом та відповідачем не оспорюється, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області були сформовані списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, а Ліквідаційною комісією управління Міністерства внутрішніх справ України оформлені довідки про грошове забезпечення позивача, про що зазначено у запереченні відповідача.

Однак відповідачем не проведено перерахунок пенсії позивачу в зв'язку з відсутністю виділених коштів в Державному бюджеті України.

Суд зауважує з цього приводу, що Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за вищевказаним Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8- рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до вимог законодавства, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в поданих ним запереченнях проти позову не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його бездіяльності в питаннях, що стосуються обов'язку проведення перерахунку пенсії.

Зокрема, заперечуючи проти задоволення позову представник відповідача наголошує, що перерахунок та виплата пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) проводиться на підставі коштів, які додатково виділяються з Державного бюджету України, Пенсійним фондом України сформовано потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій колишнім міліціонерам та направлено до Міністерства соціальної політики України. На думку відповідача, проведення перерахунку та виплату пенсії залежить від відповідного фінансування, яке наразі відсутнє, а тому вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України.

Констатуючи факт надуманості такого твердження представника відповідача, суд бере до уваги, крім вищевказаного також Рішення Європейського суду у справі „Кечко проти України" (заява № 63134/00), рішення від 8 листопада 2005 року, де в п.п. 23, 26 зазначено: 23 „Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними"; 26 „…..Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі „Бурдов проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ)…".

Враховуючи викладене, суд в межах даної справи, не бере до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, як причину не проведення перерахунку пенсії позивачу. Таке зволікання державних органів щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу, на думку суду, порушує права позивача щодо грошового утримання, передбаченого Законом.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч. 4 ст. 123 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 21.11.2017 року.

З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивача до відповідача із вимогою про перерахунок його пенсії, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2017 року залишити без розгляду.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 244, 246КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно довідки голови ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області № 1214 від 04 травня 2017 року та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року „Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з 21 листопада 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату його пенсії відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", ст. 63 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року „Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 21 листопада 2017 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2017 року залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати по справі у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень у користь держави.

Постанова набирає законної сили через 30 днів з дня її проголошення, якщо впродовж цього строку не подана апеляційна скарга або після розгляду апеляційним судом у разі подання апеляційної скарги.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд протягом 30 днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Головуючий: