Рішення № 71426573, 21.12.2017, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1354/17

Провадження № 2/135/370/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21.12.2017 року Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

при секретарі Паладій В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням. В позовній заяві зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 В даній квартирі зареєстрована вона та ОСОБА_2. ОСОБА_2 вселився та проживав в кв.АДРЕСА_1 як член сім`ї власника квартири, оскільки для неї він є сином. Майже шість років тому ОСОБА_2 припинив проживати в квартирі та виселився. На даний час її не відомо де проживає син ОСОБА_2. Реєстрація в квартирі ОСОБА_2 обмежує її в правах як власника нерухомості в частині користування майном, оскільки вона має намір оформити субсидію на житлово-комунальні послуги. Тому, вона звернулася в суд та просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву згідно якої просила справу розглянути в її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує .

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Відповідач викликався за адресою його місця реєстрації.

За таких обставин, відповідно до ст. 74 ЦПК України, суд вважає, що судовий виклик відповідача вручено йому належним чином.

Зважаючи на неявку відповідача, повідомленого належним чином, судом, за згодою представника позивача, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується: копіями договорів дарування укладених 21.09.2010 року та 27.10.2011 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подарували ОСОБА_1 по 1/3 частині двокімнатної квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_1 перейшла у власність дана квартира, що підтверджується копіями витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав №27652097 від 15.10.2010 року та № 32003217 від 11.11.2011 року.

Відповідач зареєстрований в кв. АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №2-20-3825 виданою 04.12.2017 року відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області.

З копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 виданого комунальним підприємством «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що паспорт на дану квартиру виготовлено 07.11.2011 року і ОСОБА_1 є її власником.

З акту обстеження житлового приміщення КП «Ладжитлосервіс» у складі комісії вбачається, що 06.11.2017 року було проведено обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Даним актом обстеження встановлено, що зі слів сусідки ОСОБА_4, яка проживає в НОМЕР_1 цього ж будинку, в НОМЕР_2 ОСОБА_2 не проживає. Також, зі слів сусідки ОСОБА_5, яка проживає в НОМЕР_3 цього ж будинку, в НОМЕР_4 ОСОБА_2 не проживає, приблизно шість років.

Також, з письмових пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 більше тридцяти років, а ОСОБА_2 який також раніше проживав в даній квартирі, уже біля шести років в ній не проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійснення нею права користування своїм майном шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 16.01.2012 року по справі № 6-57цс11.

Відповідно до вказаного рішення Верховного Суду України, зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є наймачем житлового приміщення в належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 Договір найму жилого приміщення у вказаному будинку між сторонами не укладався. Відповідач є членом сім'ї власника квартири, однак він втратив право користування цим житлом, так як був відсутній понад один рік. А тому він не має права користування житловим приміщенням у даній квартирі.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 будучи зареєстрованим в належній позивачу квартирі, тривалий час не проживає в ній, а тому обмежує право позивача на користування даною квартирою.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись України, ст.ст. 16, ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 12, 81, 89, 280-282 ЦПК суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 640 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданною протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст рішення складено 27.12.2017 року.

Суддя: