Ухвала суду № 71425728, 28.12.2017, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.12.2017 Київ К/9901/513/17 803/1101/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 803/1101/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і повернення сплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 28553-17 та від 29.06.2016 № 131756-137, а також стягнути з місцевого бюджету на його користь безпідставно сплачений транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 28553-17 та від 29.06.2016 № 131756-137. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.11.2017 (повний текст складено 28.11.2017) залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 без змін.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась 13.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, судом встановлено таке.

Згідно з частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги відповідач не додав документа про сплату судового збору.

Органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), які звільнені від сплати судового збору.

У касаційній скарзі Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого орган доходів і зборів посилається на відсутність коштів для його сплати.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справа «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 VI.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - вересень 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання позову - вересень 2017 року) за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна оспорювана сума за податковими повідомленнями-рішеннями від 18.06.2015 № 28553-17 та від 29.06.2016 № 131756-137 становить 50000,00 грн.; також заявлено вимогу про стягнення сплачених коштів у розмірі 25000,00 грн., тобто ціна позову становить 75000,00 грн.

Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову складає: 75000,00 грн. х 1% = 750,00 грн.

Отже, судовий збір, який відповідач повинен сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 750,00 грн. х 120% = 900,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: «;101;___ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом ____ у справі №____, Верховний Суд».

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

Частиною сьомою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Відповідно до частини третьої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) довіреності від імені особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності).

Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи (частина перша статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги)).

Як вбачається з касаційної скарги, остання підписана представником Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області - А.А. Сахарчук.

Утім, до касаційної скарги не долучено оригінал документа про підтвердження повноважень представника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яким підписано касаційну скаргу, або копію такого документа, засвідчену у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:

- документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі;

- оригінал документа про підтвердження повноважень представника Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, яким підписано касаційну скаргу, або копію такого документа, засвідчену у визначеному законом порядку.

Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 803/1101/17.

2. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 803/1101/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і повернення сплачених коштів - залишити без руху.

3. Встановити відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення йому копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Направити відповідачу копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.М. Шипуліна