Ухвала суду № 71424186, 26.12.2017, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.12.2017

Київ

К/9901/1252/17

810/1952/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №810/1952/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19 грудня 2017 року надійшла касаційна скарга Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №810/1952/17. Згідно відбитку поштового штампу на конверті касаційна скарга подана 13 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (далі – Закон № 2147-VІІІ).

Пунктом 12 частини першої Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року) передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, які діяли на час її подання, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 214 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

1. Щодо повноважень представника відповідачів.

Частиною четвертою статті 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

На час звернення відповідача з касаційною скаргою вимоги до оформлення документів щодо підтвердження повноважень представника визначались частиною першою статті 58 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ, яка передбачала, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Заявником касаційної скарги додана копія довіреності, яка є неналежною в розумінні зазначеної норми, не є оригіналом, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху зі встановленням строку для усунення цього недоліку шляхом надання оригіналу довіреності представника відповідача, який підписав касаційну скаргу.

2. Щодо сплати судового збору.

Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Київській області звернулась з вищезазначеною касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №810/1952/17, при цьому порушує питання про відстрочення сплати судового збору з причин незадовільного майнового стану.

Положеннями частини першої ст.88 КАС України, в редакції на час звернення з касаційною скаргою, які кореспондуються з приписами частини першої, другої ст.8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка контролюючого органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою ст.71 КАС України, в редакції на час звернення з касаційною скаргою, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Викладені в касаційній скарзі аргументи не містять в собі підстав для задоволення заявленого клопотання, оскільки, по-перше, відповідно до чинного на час подання касаційної скарги редакції Закону України "Про судовий збір", Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Київській області не наділена пільгами щодо сплати судового збору, а по-друге, не надано жодних доказів про відсутність на рахунках Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області коштів для сплати судового збору на четвертий квартал 2017 року.

Відповідно до частини п’ятої статті 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1600 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, яка була чинна в момент звернення позивача до суду), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який поданий суб’єктом владних повноважень, юридичною особою складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в даному випадку 1600 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги), за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, в даному випадку, в даному випадку 1920 грн. (120% від 1600 грн. – судового збору сплаченого при поданні адміністративного позову).

Таким чином, Головне управління ДФС у Київській області та Білоцерківська об’єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Київській області повинні сплатити по 1920 грн. за подання касаційної скарги.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. рахунок отримувача: 31213207700007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 820019, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходу бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 101)».

3. Щодо обґрунтування вимог касаційної скарги.

Пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідачі подаючи касаційну скаргу посилатися на порушення норм матеріального та процесуально права. Однак, касаційна скарга містить виключно викладення обставин справи та перелік норм, які на думку осіб, які подали касаційну скаргу було порушено судами попередніх інстанцій. В той же час, у скарзі відсутні будь-які посилання на те, в чому саме полягає порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачі вимогу пункту 4 частини 2 статті 213 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ не виконали.

Встановлюючи відповідачу строк для усунення недоліків касаційної скарги, суд виходить з положень частини третьої статті 3 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, яка передбачає, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 332 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ встановлює, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищезазначених положень, заявники касаційної скарги повинні виправити її недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху шляхом надання суду касаційної інстанції: оригіналу довіреності представника відповідача, який підписав касаційну скаргу, документу про сплату судового збору в розмірі 1920, 00 грн. для кожної особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтування касаційної скарги із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. 169, ст. 332, п. 12 ч. 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Київській області та Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №810/1952/17 залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху шляхом надання суду касаційної інстанції: оригіналу довіреності представника відповідача, який підписав касаційну скаргу, документу про сплату судового збору в розмірі 1920, 00 грн. для кожної особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтування касаційної скарги із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз’яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова