Ухвала суду № 71424048, 11.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 212/7915/2012

Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Смілянець Е. С.

судді: Гонтарук В. М. Ватаманюк Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 30 травня 2012 року та ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 1 червня 2012 року та ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2012 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про порушення права на інформацію,власності та на соціальний захист, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Ленінського районного суду м.Вінниці з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про порушення права на інформацію, власності та на соціальний захист.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Вінниці від 30.05.2012 року зазначену позовну заяву залишено без руху, в зв'язку із невідповідністю вимогам статті 106 КАС України та надано дводенний строк для усунення виявлених недоліків.

В подальшому, ухвалою Ленінського районного суду м.Вінниці від 01.06.2012 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.06.2012 року позовну заяву повернуто позивачу, у зв’язку з тим, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 30.05.2012 року про залишення позовної заяви без руху.

Не погодившись із вказаними ухваленими судовими рішеннями, позивач оскаржила їх до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі, апелянт посилалась на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що дана позовна заява має недоліки та не відповідає вимогам статті 106 КАС України, зокрема заявником не сплачено судовий збір.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 104 КАС України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Статтею 106 КАС України визначено вимоги до позовної заяви відповідно до пункту 5 частини 1 якої, у позовній заяві зазначають: у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.

Згідно з статтею 108 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною 3 статті 106 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Законодавством, яке регулює порядок сплати та розміри судового збору є Закон України "Про судовий збір", який статтею 5 визначає перелік випадків звільнення від сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством передбачено право суду щодо звільнення від оплати судового збору повністю чи частково, зменшення розміру належних до оплати судових витрат.

Як досліджено зі змісту адміністративного позову, позивачем на виконання вимог пункту 5 частини 1 статті 106 КАС України заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору, проте судом при його розгляді не враховано матеріальне становище позивача, про яке вона зазначає в своїй позовній заяві та документальні підтвердження якого містяться у матеріалах справи.

В подальшому, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.05.2012 року, позивачем 01.06.2012 року повторно заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору, проте останнє також залишилось без задоволення.

При вирішенні зазначеного клопотання, суд першої інстанції повинен був врахувати вимоги ст.6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, з якої випливає обов'язок держави забезпечити особі реальну можливість доступу до захисту своїх прав в суді, зокрема з можливістю звільнення останньої від сплати судового збору з врахуванням її майнового стану, у противному випадку, це можна розглядати як порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантований п.1 ст.6 вказаної Конвенції.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При винесенні оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати вищевказані норми процесуального права та надати апелянту реальну можливість скористатись його правами на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що при винесенні спірної ухвали від 01.06.2012 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки відповідно до положень ст.30 КАС України, зазначені клопотання суд вправі розглядати лише після відкриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, але до початку судового розгляду по суті, що не враховано судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Згідно з ч. 3 ст. 31 КАС України ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до вище наведеного колегія судів приходить до висновку, що спірні ухвали Ленінського районного суду м.Вінниці від 30.05.2012 року, від 01.06.2012 року та від 05.06.2012 року прийняті з порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про прийняття позовної зави до розгляду, а від так дані ухвали підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 30 травня 2012 року про залишення позовної заяви без руху, ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 1 червня 2012 року про відмову у задоволенні відводу судді та ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 5 червня 2012 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про порушення права на інформацію,власності та на соціальний захист, скасувати.

Справу направити до Ленінського районного суду м.Вінниці для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Гонтарук В. М.

ОСОБА_3