Рішення № 71423876, 20.12.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4762/16-ц

Номер провадження 2/570/353/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В. ,

з участю представників позивача ОСОБА_1,

адвоката Губар Н.В.,

представників відповідача ОСОБА_3,

адвоката Глотова М.С.,

представників відповідача ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

представника відповідача ОСОБА_8,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, Державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Рівненської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в:

покликаючись на відсутність згоди ОСОБА_10 на перенесення в натурі меж її земельної ділянки згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року у справі №569/7226/14-ц, позивач у поданій до суду 12 жовтня 2016 року позовній заяві просить

визнати недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 799 від 15 грудня 2004 року відносно передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 3.10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільскої ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_1,

визнати недійсним та скасувати Державний акт про право на земельну ділянку НОМЕР_2, виданий 17 лютого 2005 року на її ім"я щодо вказаної земельної ділянки, виключити відомості про неї з Державного земельного кадастру та скасувати державну реєстрацію права власності.

Всіх учасників судового процесу належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання позивач, відповідач, представник третьої особи не з'явилися. Зважаючи на те, що їх явку не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, участь у судовому розгляді представників сторін та професійних адвокатів, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала повністю і по аналогічних мотивах. По суті спору показав, що позивач - її рідний син, який успадкував у 2008 році від своєї бабусі належний їй будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та оформив на нього право власності у 2009 році. Коли став приватизовувати земельну ділянку для обслуговування будинку, встановив, що земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_10 накладається на всю земельну ділянку позивача, у зв'язку із чим належний йому житловий будинок юридично знаходиться на її земельній ділянці. Не дивлячись на рішення суду про зобов"язання інституту землеустрою виправити допущені ним помилки, накладення не виправлено, спір не вирішено.

Представник позивача адвокат Губар Н.В., підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, показала, що розміри земельних ділянок, а також їх конфігурація по фактичному користуванню не відповідають даним правовстановлюючих документів. Рішенням суду встановлено, що технічна документація щодо передачі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 розроблена з порушенням ст.118 ЗК України, оскільки при розпаюванні зовсім не врахована земельна ділянка позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав і вказав, що графічні матеріали чітко підтверджують межі усіх суміжних земельних ділянок, які внесені до Державного земельного кадастру, тому задоволення позову позбавить його довірителя права власності, а земельна ділянка позивача на час розпаювання не була внесена до Державного земельного кадастру, оскільки перебувала у користуванні, а не у власності. Не заперечує, що технічна документація відповідача виготовлена з порушенням, проте вказане порушення призвело до порушення і права відповідача, оскільки зможе користуватися земельною ділянкою значно меншої площі, ніж передбачено правовстановлюючими документами.

Представник відповідача ОСОБА_10- адвокат Глотов М.С. позов не визнав, оскільки фактично на міцевості ніякого накладання меж земельних ділянок не має, а проблема є лише в суто технічному невірному внесенні інстититом інформації при формуванні обмінного файлу стосовно координат земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як інформаційній системі. Рішення суду виконано, свідченням чого є закінчення виконавчого провадження, а ОСОБА_10 вжила всіх відповідних заходів, жодним чином не порушує права позивача, а задоволення позову порушує її права як власника. Крім того, позов подано з порушенням строку позовної давності, про застосування якого вони клопочуть.

Представники НДІ показали, що як розробники технічної документації для ОСОБА_10 направили обмінний файл, чому не внесені відповідні зміни - ним не відомо. Стверджують, що повторного звернення ОСОБА_10 до них не було на виконання рішення суду, тому нічого і не зроблено, так як замовником може виступати лише землевласник.

Представник Рівненської районної державної адміністрації вважає, що необхідно робити розпайовку по-новому і тоді, відповідно, зменшувати площа, проти чого будуть заперечення всіх землекористувачів.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони у справі скористались правовою допомогою, їм відомі права, передбачені ЦПК України.

Як встановлено судом, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 17 лютого 2005 року ОСОБА_10 є власником земельної діялнки площею 3.10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

З 24 лютого 2009 року житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 перебуває у власності позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Будинок 1967 року побудови і відповідно до даних Державного земельного кадастру знаходиться на земельній ділянці відповідача.

Рішенням Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 03 грудня 2010 року позивачу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 травня 2014 року зобов"язано Державне підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок усунути допущені ним помилки у Технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_10 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, а саме під час визначення ним координат земельної ділянки площею 2,80 га, складанні її кадастрового плану та підготовки з приводу цього обмінного файлу.

Зобов'язано Державне підприємство «Рівненський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» за власний рахунок у Технічній документації із землеустрою щодо відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та складанню державного акту на право власності на землю власниці сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_10 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області правильно визначити координати земельної ділянки площею 2,80 га, скласти її кадастровий план та підготовити з приводу цього обмінний файл.

01 вересня 2014 року відкрито, а 09 вересня 2014 року закінчено виконавче провадження по даній справі у зв"язку з фактичним виконанням.

Станом на 05 жовтня 2016 року зміни в реєстрації земельної ділянки ОСОБА_10 не проведені, накладння із земельною діялнкою позивача не виправлене. Роботи із землеустрою позивачу зупинені на стадії реєстрації земельної ділянки в системі Державного земельного кадастру.

Ст.14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Відповідно до ст.126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що про своє порушене право він дізнався після повідомлення про те, що ОСОБА_10 не виконує рішення суду у вересні 2014 року, а тому з цього часу слід рахувати початок перебігу строку позовної давності. Доводи відповідача про те, що суперечки між сторонами мали місце з 2008 року і позивач з того часу знав про порушення його прав, не підтверджені жодними доказами.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд перевірив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, з'ясував, що даний спір є приватноправовим і виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, ці відносини пов»язані зі здійсненням сторонами цивільних прав на земельні ділянки на засадах рівності; спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин є наслідком цього цивільного спору.

Ніхто не заперечує, що вказана земельна ділянка більше п"ятдесяти років існувала у такому вигляд,і як і на час розгляду справи. Вона тривалий час використовувалася попередніми власниками будинку, її розміри відповідають розмірам, зазначеним у правовстановлюючих документах, збудований будинок знаходиться в її межах.

Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би твердження позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову.

Таким чином, відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства позиція позивача стосовно того, що спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_10 з порушенням вимог ст.116, 118 ЗК України, оскільки, при виготовленні кадастрового плану для видачі Державного акта на право приватної власності на землю для відповідачів на нього не були занесені межі вкрапленої земельної ділянки стороннього землекористувача і це потягнуло за собою виготовлення державного акту з неправильними межами, то позов в частині визнання його недійсними є обґрунтованим.

Між тим, суд вважає, що сторонам доцільно додержуватися правил добросусідства та уникати виникнення земельних спорів. Фактичне невиконання рішення суду, яке на даний час є чинним, призвело до подачі нового позову.

У зв'язку з диспозитівністю цивільного процесу суд згідно ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору, оскільки на їх відшкодуванні позивач не наполягає.

На підставі наведенного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_10 Державне підприємство "Рівненський науково-дослідний та проектний інтитут землеустрою", Рівненської районної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.

Визнати недійсним розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації № 799 від 15 грудня 2004 року відносно передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 3,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Визнати недійсним та скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданій на ім'я ОСОБА_10 17 лютого 2005 року щодо земельної ділянки площею 3, 10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробицтва на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області, кадастровий номер НОМЕР_3, виключити відомості про дану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Повне рішення буде складено 29 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Кушнір Н.В.