Постанова № 71423445, 26.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2017 року Справа № 904/6663/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 09.10.2017 р., представник (був присутнім в судовому засіданні 18.12.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_2, паспорт, серія АК466224 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 15.03.2006 р., директор;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність на представництво №б/н від 19.10.2017 р., представник;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-ЛЮКС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017р. у справі №904/6663/17

за позовом Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпровської міської ради

до Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-ЛЮКС"

про стягнення 23 472,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 року (суддя: Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-ЛЮКС" на користь Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС - 1" Дніпровської міської ради 19023,97 грн. – основного боргу, 3866,72 грн. – індексу інфляції, 581,48 грн. – 3% річних, 1599,97 грн. – судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване наявністю в матеріалах справи обгрунтованих доказів боргу відповідача перед позивачем, які не спростовані відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить відмовити в задоволені позову.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що під час відкриття провадження у даній справі до нього, відповідача, не надходило ніяких поштових повідомлень про призначення справи до розгляду, а тому не були надані належні клопотання або заперечення на позовну заяву.

Крім того, скаржник вказав, що порушення процесуальних прав відповідача з боку суду першої інстанції призвело до того, що відповідач не зміг скористуватись своїм правом та заявити про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення боргу.

Також посилається на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні просив що рішення суду першої інстанції слід залишити без замін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки відсутні для відмови в задоволенні позову.

В судовому засіданні 26.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є балансоутримувачем житлового будинку №21 по вул. Тітова та з 01.03.12р. надає споживачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.11р. № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" від 30.11.11р. №53/17) та наказу Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 20.02.12р. №19 "Про впорядкування взаємовідносин між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Південне" Дніпропетровської міської ради та Комунальним підприємством "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради.

Відповідач є власником приміщення у будинку №21 по вул. Тітова у м. Дніпро.

Нарахування плати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем проводилося відповідно до тарифів, затверджених рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 13.07.11р. №964. Механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11р. №869. Станом на 01.03.12р. тарифи складали 1,3598 грн. за 1 м2 у місяць без ПДВ, станом на 01.05.12р. - 1,6317 грн. за 1 м2 у місяць без ПДВ.

Позивач у період з березня 2012 року по листопад 2016 року надав відповідачу послуги з експлуатаційного обслуговування та утримання загального майна, за які відповідач в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 19023,97грн., яку відповідачем було залишено без оплати, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача, у зв’язку з простроченням останнім строків погашення заборгованості, 581,91 грн. – 3% річних, 3 866,72 грн. – інфляційних втрат.

Господарський суд, задовольняючи позов частково, послався на існування договору між позивачем та відповідачем №3/5/123 про дольову участь сторін в утриманні загального майна (далі Договір), за п.1.1 якого, предметом Договору є передача Замовником (Відповідачем) Виконавцеві (Позивачеві) функцій з утримання (експлуатаційному обслуговуванню) загального майна житлового будинку (далі майно), розташованого за адресою: вул. Тітова, буд. 21, частина якого належить Замовникові та складає 228,20 м2 і використовується під магазин.

Колегія суддів таке посилання вважає неправильним, оскільки договір з боку відповідача підписаний не був, однак вважає, що дана обставина не може слугувати підставою для відмови в задоволені позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно положень статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У відповідності до пункту 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у даній сфері.

Згідно із частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Господарським судом встановлено, що на підтвердження виконання своїх обов’язків позивач додав до матеріалів справи копії договорів з додатками, укладених з безпосередніми надавачами послуг та актів про їх виконання (а.с. 178-182, 190-200, 206-223, т.1).

В додатках до вищезазначених договорів вказана адреса відповідача, а саме: вул. Титова, 21.

Для оплати наданих позивачем послуг позивачем були виставлені рахунки за період з січня 2013р. по листопад 2016р. на загальну суму 19023,97грн. (а.с.6-39, т.1).

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати наданих позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 19023,97грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок 3% річних в сумі 581,91 грн. за період з 26.06.14р. по 31.05.17р. та індекс інфляції – 3 866,72 грн. за період з липня 2014р. по травень 2017р.

У зв'язку з наявністю в наданому позивачем розрахунку помилки, а саме: позивачем невірно було визначено періоди прострочення, господарським судом було перераховано суму 3% річних, внаслідок чого позов в цій частині було задоволено частково, в сумі 581,48грн.

Перевіркою апеляційним судом здійсненого господарським судом перерахунку 3% річних порушень не встановлено, а тому колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 581,48грн.

Також погоджується колегія суддів про правильність стягнення з відповідача на користь позивача 3 866,72 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014р. по травень 2017р.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Також необгрунтовані посилання в апеляційній скарзі на те, що під час відкриття провадження у даній справі до нього, відповідача, не надходило ніяких поштових повідомлень про призначення справи до розгляду, керівник ПП «Валентина-Люкс» під час розгляду справи знаходилась на амбулаторному лікуванні та не мала можливості отримати ухвалу про призначення справи до розгляду, а тому не були надані належні клопотання або заперечення на позовну заяву, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкладення судового засідання від 06.07.2017р. була відправлення на адресу відповідача 11.07.2017р. та 20.07.2017р. була повернута на адресу господарського суду у зв’язку із збігом строків зберігання.

Згідно наданої ксерокопії виписки з амбулаторної карти, ОСОБА_2 знаходилась на лікарняному у період з 15.06.2017р. по 11.07.2017р.

Таким чином, посилання на неотримання ухвали про призначення справи до розгляду у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки ухвала направлялась у період після закінчення лікування керівника ПП «Валентина-Люкс», а тому у відповідача була можливість отримати вказану ухвалу, надати клопотання та заяви та бути присутньою у судовому засіданні. Цими своїми правами відповідач не скористався без поважних причин.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВАЛЕНТИНА-ЛЮКС" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017р. у справі №904/6663/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Повний текст постанови складений 03.01.2018р.