Рішення № 71420481, 20.12.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/9414/17

Провадження № 2/201/2470/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» (третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. №2-5).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 06.07.2017р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

26.07.2017р. до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 27.07.2017р. було відкрито провадження у цивільній справі (а.с. № 26).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що за інформацією з Соборного ВДВС м. Дніпра йому стало відомо, що 17.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №9065 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у розмірі 30338,55 грн, за кредитним договором б/н від 11.03.2007р., укладеним між банком та ОСОБА_1 Позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус ДМНО Бондар І.М., не врахувала та не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, не здійснила перевірку безспірності розміру заборгованості суми штрафних санкцій заявленою банком до стягнення, не перевірила первинні документи щодо розрахунку заборгованості. Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано та не перевірено, з якого дня у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право вимоги до позивача, та що на момент вчинення виконавчого напису з дня виникнення вимоги минуло більше трьох років. Просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. від 17.10.2016р. зареєстрований в реєстрі за № 9065 таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні 25.10.2017р. представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надав суду заяву про витребування від приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. матеріали нотаріальної справи по якій було вчинено виконавчий напис від 17.10.2016р., який зареєстровано в реєстрі за № 9065 про стягнення з позивача суми заборгованості.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017р. заяву представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по цивільній справі № 201/9414/17 задоволено (а.с. № 35).

На виконання ухвали суду від 25.10.2017р. приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. надані копії виконавчого напису від 17.10.2016р.(реєстровий №9065) та документів, на підставі яких його вчинено(а.с. №86-101)

В наданій суду 20.12.2017р. заяві представник позивача ОСОБА_3 (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 22.06.2017р. - а.с. № 33) позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових пояснень по справі, просив позов задовольнити, розглянувши справу за його відсутності (а.с. № 103).

Так, в наданих суду додаткових письмових поясненнях по справі від 11.12.2017р. (а.с. № 60-63) в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, право стягувачів звертатися до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на кредитному договорі було передбачено Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.» Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017р. вищевказана постанова апеляційної інстанції залишена без змін. Тобто виходячи з наведеної постанови суду, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню з тієї підстави, що законодавством України не передбачено права нотаріусів вчиняти виконавчі написи на кредитному договорі.

Представник відповідача - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 27.12.2016р. - а.с. №105) в судове засідання 20.12.2017р. не з'явився, про день та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (а.с. № 38). 20.12.2017р. до суду надійшла заява представника відповідача, в якій представник позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, справу розглянути без його участі (а.с. № 104).

Третя особа приватний нотаріус ДМНО - Бондар І.М. в судове засідання 20.12.2017р. не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с. № 39). 20.12.2017р. до суду надійшла заява представника третьої особи ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 01.02.2016р. - а.с. № 107), в якій представник просив справу розглянути без участі третьої особи та її представника, раніше надані письмові пояснення по справі підтримав в повному обсязі. Так, в наданих раніше суду 07.11.2017р. письмових поясненнях на позов, третя особа позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог законодавства на підставі наданих банком документів, які підтверджували безспірність заборгованості в контексті положень Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку. В позовній заяві позивач не наводить жодних обґрунтувань, з посиланням на відповідні докази про відсутність у нього заборгованості перед банком або наявності її у меншому розмірі. Просила в задоволенні позову відмовити.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України (який набрав чинності 15.12.2017р.) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надані представниками сторін письмові пояснення та заперечення щодо предмету позову, суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за відсутності сторін.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оскільки позиція відповідача щодо невизнання позовних вимог суду відома (а.с. № 104), підстав для винесення заочного рішення немає, отже справу слід розглядати в порядку, передбаченому главою 9 розділу III ЦПК України.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 17.10.2016р. приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис №9065 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.03.2007р. грошових коштів у сумі 28638,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом 8410,87 грн., заборгованість по відсоткам 3180,13 грн., пеня 16097,55 грн., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 950 грн., та витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700 грн., а всього 30338,55 грн. (а.с. № 87).

При цьому, суд дослідивши надані стягувачем нотаріусу документи, на підставі яких вчинено виконавчий напис, приходить до висновку, що вони не були достатніми для підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1, перед банком на день вчинення напису враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувачем нотаріусу була надана заява ОСОБА_1 від 11.03.2008р., про відкриття карткового рахунку б/н, на який банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 800 грн., з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 3 % річних та видано клієнту платіжну карту. Відповідна заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між банком та клієнтом Договір про надання послуг, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.

На підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» нотаріусу була надана виписка з особового рахунка боржника станом на 19.09.2016р., згідно якої стягувачем нарахована сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8410,87 грн., отже, в значно більшому розмірі ніж сума встановленого кредитного ліміту на платіжну картку згідно заяви позивача, а отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність заборгованості в контексті наявності наданих документів на підставі яких вчинено напис, оскільки будь які інші докази які б свідчили про продовження дії договору, зміни розміру кредитного ліміту на платіжну картку банком, внаслідок чого був збільшений кредитний ліміт, надані не були.

Крім того. в виконавчому написі нотаріусом зазначено, що стягнення проводиться за 9 років 6 місяців 7 днів , а саме за період з 11.03.2007р. по 19.09.2016р.

Відповідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно правової позиції яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014р. (справа №6-14цс14), відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Таким чином, з наданих суду письмових доказів, суд приходить до висновку, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахувала та не перевірила наявність обставин, які б свідчили, що банком додержаний передбачений законом 3-річний строк з дня виникнення права вимоги, для звернення з вимогою про вчинення виконавчого напису про стягнення з позивача кредитної заборгованості саме в розмірі 28638,55 грн.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ від 03.03.2004р. №20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Згідно з п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172 зі змінами та доповненнями «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», для одержання виконавчого напису щодо кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з розрахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Суд зазначає, що наданий відповідачем на підтвердження безспірності заборгованості документ найменований банком, як виписка по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 станом на 19.09.2016р., по своїй суті є розрахунком заборгованості та не відповідає вимогам до первинних документів (виписки по рахунку) оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, судом встановлено наявність в матеріалах виконавчого напису доказу направлення 04.10.2016р. позивачу письмової вимоги про усунення порушень, проте докази отримання позивачем вказаної вимоги відсутні.

Що стосується посилань представника позивача на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі № 826/20084/14, залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., якою визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» як підставу для визнання виконавчого напису вчинено 17.10.2016р. таким, що не підлягає виконанню оскільки законодавством України не передбачено права нотаріусів вчиняти виконавчі написи на кредитному договорі, суд зазначає, що вони не можуть бути визнані судом обґрунтованими для задоволення позову, оскільки враховуючи положення п.10.2 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №9065 від 17.10.2016р. таким, що не підлягає виконанню з підстав порушення нотаріусом вимог ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» найшли своє підтвердження при розгляді справи, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 640 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. №1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ від 03.03.2004р., ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», (третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 17.10.2016р., зареєстрований в реєстрі за № 9065 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 11.03.2007р. грошових коштів грошових коштів у сумі 28638,55 грн., з яких: заборгованість за кредитом 8410,87 грн., заборгованість по відсоткам 3180,13 грн., пеня 16097,55 грн., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 950 грн., та витрати пов'язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1700 грн., а всього 30338 грн., 55 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційний суд Дніпропетровської шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Ткаченко Н.В.