Рішення № 71420440, 18.12.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12887/16-ц

Провадження № 2/201/395/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016р. ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Варто зазначити, що дана справа первісно була передана на розгляд судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидової С.О. (а.с. № 2). Ухвалою суду від 10.04.2017р. провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. № 92), яка в подальшому скасована ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017р. (а.с. № 117 - 119). Після чого справа передана до суду першої інстанції для продовження розгляду, але у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну перебування на посаді судді Демидової С.О., 07.08.2017р. справа прийнята до провадження суддею Ткаченко Н.В. (а.с. № 126).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі укладеного 21.06.2016р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу №1 та додаткової угоди до нього № 1 від 21.06.2016р., ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало право вимоги за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним банком із ОСОБА_1

На підставі вказаного кредитного договору ОСОБА_1 банком були видані кредитні кошти в сумі 83 009грн.64коп. зв'язку із неналежним виконанням кредитних зобов'язань, станом на 21.08.2016р. відповідачка має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 78 236грн.57коп., за відсотками - 12 674грн.34коп. та зі сплати комісії - 27 289грн.

Крім того, позичальнику нарахована неустойка у вигляді штрафу в сумі 3 465грн.46коп., яка позивачем зменшена до 2 400грн. з огляду на норми ст. 258 ЦК України щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) лише у межах річного строку позовної давності.

Враховуючи те, що направлена відповідачці вимога про дострокове повернення кредиту залишилась без належного реагування, посилаючись на норми ст.ст. 509, 525, 526, 549, 554, 623, 624, 6251049, 1054 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 500962563 в сумі 120 599,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 78 236,57грн., за відсотками - 12 674,34 грн., зі сплати комісії - 27 289,00 грн. та штраф в сумі 2 400 грн.

Представник позивача - ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 22.05.2017р. - а.с. 133), в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним (а.с. № 137). Суду надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав (а.с. № 139).

Представник відповідачки - ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 19.10.2016р. - а.с. 131) в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить його розписка (а.с. № 136). Про причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав. При цьому, слід зазначити, що справа відкладалася за клопотанням представників відповідачки неодноразово. Так, справа відкладалася за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 для ознайомлення з матеріалами справи (а.с. № 44 - 48), за клопотанням представника ОСОБА_3 у зв'язку із неможливістю прибути через надання послуг адвоката у кримінальні справі у м. Херсоні, доказів чого не надано, незважаючи на те, що цей представник 24.10.2017р. знайомився з матеріалами справи та був в суді (а.с. № 130, 134, 138). Крім того, представником відповідачки ОСОБА_3 оскаржувалась ухвала про відкриття провадження по справі, яка ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02.02.2017р. залишена без змін (а.с. № 74). Після зупинення провадження ухвалою від 10.04.2017р. (а.с. 92), скасованою апеляційною інстанцією 01.08.2017р. (а.с. № 117 - 119), представниками відповідачки так і не надано рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі № 756/16125/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору факторингу недійсним, задля якого представник просив зупинити провадження. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.07.2017р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача (а.с.№ 140-141). При цьому, впродовж всього часу розгляду справи (з вересня 2016р. по грудень 2017р.) ані відповідачка, ані її представники не скористалися правом на надання заперечень до позову, жодної позиції з приводу спірної заборгованості не висловили.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Підсумовуючи наведене та керуючись строками розгляду справи у суді, приймаючи до уваги обов'язок сторін добросовісно користуватися наданими ним процесуальними правами, суд визнає причини неявки відповідачки та її представника неповажними та розцінює їх як зловживання наданими процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Суд з метою недопущення умисного затягування розгляду справи та з огляду на те, що представник позивача надав суду 18.12.2017р. заяву про розгляд справи без його участі, відповідачка або її представник в судове засідання не з'явилися, по дату судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить особиста розписка представника відповідачки (а.с. №136), ухвалою суду від 18.12.2017р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати - а.с. № 142) ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування судового процесу технічними засобами за правилами ст.223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Отже, оскільки позиція сторони відповідачки щодо невизнання позовних вимог (принаймні, це вбачається з того,що ОСОБА_1 в Оболонському районному суді м. Києва пред,являла позов про визнання кредитного договору недійсним), суду відома, підстав для винесення заочного рішення немає та справу слід розглядати в порядку,передбаченому главою 9 розділу III ЦПК України.

При розгляді справи, суд враховує норму п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., згідно якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд, вивчивши позицію сторін, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що не підставі укладеного 21.06.2016р. між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу №1 та додаткової угоди до нього № 1 від 21.06.2016р. ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало у банку право вимоги, у т.ч. і за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним із ОСОБА_1, щодо стягнення із позичальника кредитної заборгованості за основною сумою кредиту, процентів, комісії та неустойки (а.с.№16 - 24).

Відповідно до умов кредитного договору № 500962563 від 20.10.2014р., укладеного ОСОБА_1 з ПАТ «Альфа-Банк», банк надає позичальнику кредит в сумі 83 009грн.64коп. на умовах повернення зі сплатою процентної ставки 15,99 % річних та кінцевим терміном повернення до 21.10.2019р.

Відповідно до п. 2.6. договору порядок повернення кредиту, сплати процентів, сум комісійної винагороди та інших платежів здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до Графіку платежів, який є додатком № 1 до договору та його невід'ємною частиною (а.с. № 9).

Пунктами 2.7. - 2.8. договору обумовлена сукупна вартість кредиту, комісійні винагороди, зокрема, за управління кредитом 1,89 % (щомісячно), обслуговування - 1,8 % (від переказу), 35 грн. за прийняття готівки, а пунктом 4 обумовлена сплата штрафів у випадку прострочення.

У пункті 14 кредитного договору позичальник погодився, що на момент укладення договору він у повній мірі попередньо ознайомлений з умовами надання кредиту, у т.ч. сукупною вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недопіками, а також з іншою інформацією про кредит, надання якої передбачено вимогами діючого законодавства України, вся надана інформація йому цілком зрозуміла та не погребує додаткового тлумачення.

У зв'язку із неналежним виконанням кредитних зобов'язань, станом на 21.08.2016р. відповідачка має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 78 236грн.57коп., за відсотками - 12 674грн.34коп. та зі сплати комісії - 27 289грн. Крім того, позичальнику нарахована неустойка у вигляді штрафу в сумі 3 465грн.46коп.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем наданий розрахунок заборгованості з відображенням строків погашення чергових платежів, обумовлених договором, і дат прострочення з відображенням сум прострочених платежів та нарахованих штрафів. Розрахунок підписаний уповноваженою особою позивача та скріплений печаткою, а тому суд приймає даний розрахунок у якості доказу наявності заборгованості з огляду на відповідність документу вимогам ст.ст. 77-79 ЦПК України.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-522цс17, в силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором, з 21.11.2014р. у позичальника виникла заборгованість по тілу кредиту, відсоткам за зі сплати комісії (а.с. № 13). Отже, починаючи з листопада 2014р. має місце факт порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 15. кредитного договору банк має право в будь-якому разі вимагати, в тому числі у судовому порядку, дострокового виконання всіх зобов'язань позичальника договором у випадку прострочення більше ніж на один місяць терміну сплати обов'язкового платежу за кредитом.

А пунктом 13 кредитного договору встановлені обов'язки позичальника: а) повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за його користування та/або комісії та/або інші платежі за цим договором, у випадках, визначених договором; б) у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісії, якщо сплата комісій передбачена розділом 1 договору та/або інших платежів (прострочення) сплатити банку штраф у розмірі 50 грн. за кожне прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів, а більше п'яти календарних днів - у розмірі 150 грн.

Отже, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду із даним позовом 13.09.2016р., він вважається таким, що дотримався строків позовної давності за кожним простроченням, яке виникло з листопада 2014р.

З огляду на норми ст. 258 ЦК України, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), позивач просить стягнути штраф у межах строку річної позовної даності лише в сумі 2 400грн.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактор, якому має бути здійснено платіж.

Відповідно до договору факторингу від 21.06.2016р. ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) набуло право вимоги, у т.ч. і за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним банком із ОСОБА_1, щодо стягнення із позичальника кредитної заборгованості за основною сумою кредиту, процентів, комісії та неустойки.

Позивачем 05.09.2016р. було направлено позичальнику ОСОБА_1 повідомлення про усунення порушень від 05.09.2016р. № 59/КИ (а.с. № 14), в якому повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за договором факторингу, відповідно зобов'язання ОСОБА_1 сплатити заборгованості за кредитним договором.

Доказів отримання повідомлення позивачем не надано, проте, зазначене не є перешкодою у здійсненні права фактора вимагати відступлену на його користь заборгованість, на користь чого свідчить і думка суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31.05.2017р. у справі № 688/3747/16-ц.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку за кредитним договором. Отже, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.

За таких умов, неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.

А таких заперечень відповідачка та її представник не надавали.

За таких обставин, заборгованість за кредитним договором № 500962563 заборгованість за тілом кредиту в сумі 78 236грн.57коп., заборгованість за відсотками в сумі 12 674грн.34коп., заборгованість зі сплати комісії в сумі 27 289 грн. та штраф в сумі 2 400 грн., підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог в сумі 120 599грн.91коп., на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 1 809 грн., що відповідає ставці судового збору (1,5%від ціни позову майнового характеру), визначеної Законом України «Про судовий збір» на момент звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 549, 554, 623, 624, 625, 629, 1049, 1054, 1078, 1079 ЦК України, Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-522цс17, Ухвалою ВВСУ від 31.05.2017р. у справі № 688/3747/16-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017р.), суд ,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 500962563 від 20.10.2014р., укладеним з ПАТ «Альфа-Банк», а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 78 236грн.57коп., заборгованість за відсотками в сумі 12 674грн.34коп., заборгованість зі сплати комісії в сумі 27 289 грн. та штраф в сумі 2 400 грн., а всього 120 599 грн.91коп. (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 91 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 809 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційний суд Дніпропетровської шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя : Ткаченко Н.В.