Постанова № 71418609, 14.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 рокусправа № 804/3221/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Богданенка І.Ю.,

судді: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - Александрової І.І. (довіреність від 09 листопада 2017 року),

відповідача: - Бондаренко К.А. (довіреність від 10 січня 2017 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року

у справі №804/3221/17

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до обласного комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 526695,19 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем не надано доказів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та виконання статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, обласне комунальне підприємство культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги.

Представник Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

15 лютого 2017 року обласним комунальним підприємством культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, згідно з яким кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 415 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок №02) становить 10 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» (рядок №03) становить 17 осіб (а.с. 5).

Таким чином, з даних звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 7 інвалідів.

У зв'язку з тим, що відповідачем самостійно не нарахована та не сплачена сума адміністративно-господарських санкцій у відповідача перед Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів утворилася заборгованість у розмірі 526695,19 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача по адміністративно-господарським санкціям у сумі 526695,19 грн. до теперішнього часу не справленою, що є підставою для задоволення позовних вимог. При цьому, до таких висновків суд дійшов з огляду на те, що відповідачем не надано доказів щодо здійснення всіх можливих заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів та виконання статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Комунальне підприємство культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» є суб'єктом підприємницької діяльності, якому, відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що норми чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів передбачають, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх безпосереднього пошуку для працевлаштування.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Єдиним належним доказом, який свідчить про інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Судом апеляційної інстанції та матеріалами справи підтверджується, що обласним комунальним підприємством культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету», протягом 2016 року, до Кіровського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, перейменованого в Центральний районний центр зайнятості м. Дніпро, подавалася звітність про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (а.с. 73-96).

Крім того, судом установлено, що відповідач звертався з листами щодо надання допомоги у сприянні працевлаштування інвалідів до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Дніпропетровського обласного центру зайнятості, а також до Кіровського, Бабушкінського, Лівобережного, Ленінського та Жовтневого районних центрів зайнятості м. Дніпропетровська (а.с. 40-64, 66-67, 72).

Таким чином, підприємством створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та виконані вимоги статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.

При цьому, сумніви позивача стосовно здатності інваліда виконувати певну роботу за вакантними посадами, визначеними відповідачем у звітності за формою №3-ПН не є підставою вважати, що комунальним підприємством культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та не подавалася відповідна звітність до центрів зайнятості.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 21-81а13.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що позивачем неправомірно застосовані адміністративно-господарські санкції до відповідача, оскільки комунальним підприємством культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» вжито усіх залежних від нього заходів щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами відповідача у справі є сплата судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги у сумі 8690,45 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №7022 від 29 вересня 2017 року (а.с. 35).

З урахуванням викладеного, судові витрати присуджуються на користь обласного комунального підприємства культури «Дніпропетровський академічний театр опери та балету» в розмірі 8690,45 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись статтями 94, 196, 198, 202, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за рахунок бюджетних асигнувань на користь обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету" судові витрати у вигляді судового збору у сумі 8690,45 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Постанова в повному обсязі складена 29 грудня 2017 року.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим