Рішення № 71418364, 29.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 року м. Київ № 826/20390/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернувся в суд з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (Шевченківський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві) про:

- визнання неправомірною бездіяльності начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Богдана Ігоровича (Гоцій Б.І.), що полягала у неналежному розгляді скарги від 02.12.2016;

- зобов'язання начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І. належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути скаргу від 02.12.2016, надавши повну і обґрунтовану відповідь.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з огляду на численні факти невиконання державним виконавцем Сімерецькою Валентиною Сергіївною (Сімерецька В.С.) своїх посадових обов'язків ним до начальника відділу державної виконавчої служби подано скаргу. Однак, з отриманого листа від 06.12.2016 не вбачається, що вказана скарга розглянута належним чином, а за результатами її розгляду прийняте відповідне рішення та надано повну й обґрунтовану відповідь заявнику.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016 у справі відкрито провадження, проведено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні 27.02.2017 на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Чудак О.М.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 27.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 08.12.2017.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених письмово. Пояснила, що листом від 06.12.2016 позивачу надано відповідь на всі питання, порушені у зверненні.

Враховуючи вимоги частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання) та клопотання сторін, суд ухвалив закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем, представником відповідача докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.09.2015 та зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином (об'єктивно і всебічно) розглянути заяву й надати повну і обґрунтовану відповідь. На виконання рішення Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №826/23846/15.

06.05.2016 державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Сімерецькою В.С. винесено постанову №1035227 про відкриття виконавчого провадження.

В межах виконавчого провадження позивачем 07.06.2016 отримано лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2016 №27-25721/16 та заявою від 08.06.2016 повідомлено державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Сімерецьку B.C., що у листі надано лише часткову відповідь на друге питання. Тобто, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 не може вважатися виконаним. Більше того, у матеріалах виконавчого провадження містяться докази несвоєчасного виконання Фондом постанови про відкриття провадження, що є підставою для накладення на боржника штрафу.

Однак отримавши 15.07.2016 постанову від 13.06.2016 про закінчення виконавчого провадження №51035227 відповідно до пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 звернувся до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2016 у справі №826/11378/16 постанову Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження скасовано.

Постановою Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 18.10.2016 виконавче провадження відновлено і 24.10.2016 державним виконавцем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб направлено вимогу із зобов'язанням протягом 5 днів з моменту її отримання надати інформацію щодо надання повної та обґрунтованої відповіді на обидва питання стягувача за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 №826/23846/15, з урахуванням вимог постанови суду від 06.10.2016 №826/11378/16.

02.11.2016 відповідачем отримано лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повідомленням про повне виконання рішення суду.

Разом з цим, 01.11.2016 ОСОБА_1 до начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві подано скаргу, в якій, посилаючись на факт скасування в судовому порядку постанови від 13.10.2016 ВП №51035227 та порушення державним виконавцем статей 1, 6, 11, частини третьої статті 49, статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», висловлено прохання ініціювати проведення службового розслідування наведених фактів неправомірних дій та бездіяльності державного виконавця Сімерецької В.С. та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу; письмово повідомити у визначений законом строк про результати розгляду цієї скарги.

02.11.2016 за результатами розгляду скарги позивача начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б.І. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, у якій у задоволенні скарги позивача від 01.11.2016, у зв'язку із невстановленням перевіркою матеріалів виконавчого провадження підстав для проведення службового розслідування відносно державного виконавця Сімерецької В.С., - відмовлено.

08.11.2016 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва державним виконавцем направлено запит на повернення оригіналу виконавчого документу.

У зв'язку з тим, що станом на 04.11.2016 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 не виконано, а державним виконавцем строк для виконання вказаного рішення боржнику не надавався, ОСОБА_1 на підставі статей 5, 15, 18, 19, 63 Закону України «Про виконавче провадження» до відповідача подано заяву з проханням винести постанову про накладення на боржника штрафу та зазначення вимоги виконати рішення суду протягом 10 робочих днів й попередити про кримінальну відповідальність.

Крім того, позивачем 02.12.2016 начальнику Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві подано скаргу на дії державного виконавця Сімерецької В.С. з проханням зобов'язати державного виконавця Сімерецьку В.С. усунути зазначені у скарзі порушення та провести виконавчі дії в рамках ВП №51035227 у порядку, визначеному статтями 26, 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження»; ініціювати проведення службового розслідування наведених фактів неналежного виконання державним виконавцем своїх посадових обов'язків та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу; письмово повідомити у визначений Законом строк про результати розгляду даної скарги.

15.12.2016 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку отримано листи від 06.12.2016 з повідомленням про відсутність підстав для накладення на боржника штрафу у зв'язку з наявністю у матеріалах справи листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який є доказом виконання рішення суду, а також про те, що оскільки постановою від 06.05.2016 боржнику надавався строк для добровільного виконання рішення суду, повторне надання строку для його добровільного виконання Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено; підстави для проведення службового розслідування відносно державного виконавця Сімерецької В.С. відсутні.

Вважаючи неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І., що полягає у неналежному розгляді скарги від 02.12.2016, позивач за захистом порушеного права звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з наступного.

Порядок примусового виконання рішень судів на момент відкриття виконавчого провадження визначався Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV. Однак, згідно із Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII він 05.10.2016 втратив чинність і відповідно на момент виникнення спірних у даній справі відносин порядок визначений даним Законом.

Частинами першою і другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV передбачалося, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Обов'язки і права державних виконавців визначені і статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

У свою чергу, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, виконавців визначався статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV та на час звернення позивача із розглядуваною скаргою статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Так, відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті Закону, скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 02.12.2016 до начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І. подано скаргу, яка містить найменування органу державної виконавчої служби, до якого подана, повне найменування стягувача і боржника з місцями їх знаходження та проживання, реквізити виконавчого документа, підпис та дату подання.

У змісті скарги позивачем начальнику відділу державної виконавчої служби висловлено прохання зобов'язати державного виконавця Сімерецьку В.С. усунути вказані ним порушення та провести виконавчі дії в рамках виконавчого провадження №51035227 в порядку, визначеному статтями 26, 63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження»; ініціювати проведення службового розслідування наведених ним фактів неналежного виконання державним виконавцем Сімерецькою В.С. своїх посадових обов'язків та застосувати до неї заходи дисциплінарного впливу.

На обґрунтування зазначено, що у постанові про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем не встановлено строк для виконання боржником постанови, що унеможливлює застосування до нього штрафних санкцій за невиконання судового рішення та направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Крім того, станом на 30.11.2016 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем не розглянуті заяви боржника від 02.11.2016 про виконання ним судового рішення та заява позивача від 07.11.2016 про ухилення боржником від виконання рішення.

При цьому, ОСОБА_1 зроблено посилання на статті 2, 13, 15, 18, 19, 63, 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд вважає, що подана позивачем скарга від 02.12.2016 відповідає вимогам, передбаченим частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, повинна була бути розглянута у порядку, передбаченому частиною третьою цієї ж статті.

Проте, на скаргу позивача від 02.12.2016 відповідач відреагував листом від 06.12.2016, в якому, зокрема, повідомив, що постановою від 06.05.2016 боржнику надавався строк на добровільне виконання рішення. Повторне надання строку на добровільне виконання рішення Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. Крім того, підстави проведення службового розслідування відносно державного виконавця Сімерецької В.С. відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що скарга, за наслідками розгляду якої відповідачем направлено лист від 06.12.2016, фактично розглянута в порядку звернення громадян.

Відповідно до частини восьмої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Однак, положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено новий порядок оскарження.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» внесено зміни до статті 12 Закону України «Про звернення громадян», якими передбачено, що сфера дії Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Тобто, при надходженні на розгляд звернень юридичних та фізичних осіб, насамперед, необхідно з'ясувати, чи стосуються питання, що містяться у заяві, скарзі виконання судового рішення або рішення інших органів (посадової особи). Якщо у зверненні оскаржуються дії, або бездіяльність виконавця або посадової особи органу державної виконавчої служби, то порядок розгляду такого звернення здійснюється у порядку статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Звернення, що не стосуються оскарження дії, або бездіяльності виконавця або посадової особи органу державної виконавчої служби розглядаються у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Наступне, після з'ясування, дії якої особи оскаржує стягувач або інший учасник виконавчого провадження, скарга перевіряється на відповідність вимогам частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

При відповідності скарги вимогам Закону здійснюється перевірка у порядку передбаченому розділом ХІІ «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень.

На підставі наведених правових норм та встановлених обставин, суд констатує, що відповідачем скарга ОСОБА_1 від 02.12.2016 розглянута з порушенням вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому судом не надається правова оцінка змісту листа від 06.12.2016, оскільки відповідачем порушено саму процедуру розгляду скарги шляхом винесення за результатами її розгляду в порушення вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» листа, а не постанови.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б.І. в порушення норм чинного законодавства (Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції) не були вжитті заходи щодо належного розгляду скарги позивача від 06.12.2016. Фактично розгляд скарги (порядок), за результатом якого надіслано листа здійснено як такої, що подана не у виконавчому провадженні.

В той час, коли по скарзі ОСОБА_1 від 01.11.2016 начальником Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоцієм Б.І. саме в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про перевірку виконавчого провадження від 02.11.2016.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а згідно частини першої статі 2 цього ж Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановивши, що дії начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І. не відповідають вимогам до дій суб'єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, фактично свідчать про допущену бездіяльність щодо належного розгляду скарги позивача, в той же час в ході розгляду даної справи відповідачем протилежного не доказано, суд вважає, що наявні підставі для захисту прав позивача в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також, суд враховує, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, суд не може втручатися у виключні повноваження щодо здійснення виконавчого провадження та вважає за необхідне зобов'язати саме начальника Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гоція Б.І. розглянути скаргу ОСОБА_1 і в порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: 08162, АДРЕСА_1; код РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Богдана Ігоровича щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 02.12.2016.

Зобов'язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гоція Богдана Ігоровича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 02.12.2016 в порядку, передбаченому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (адреса: 01032, м. Київ, вул.. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак