Рішення № 71417651, 22.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2017 р. № 814/1857/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1, пр. відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54055

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:визнання наказу від 16.06.2017р. № 137 о/с протиправним в частині відмови у виплаті грошового забезпечення, стягнення заробітної плати з 03.03.2017 по 15.06.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання наказ т.в.о. начальника ГУ НП в Миколаївській області № 137 о/с від 16.06.2017 в частині відмови у виплаті грошового забезпечення за період з 03.03.2017 по 15.06.2017 незаконним та протиправним, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу ( з 03.03.2017 по 15.06.2017) за час затримки виконання постанови суду від 03.03.2017 в сумі 28 956,98 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що постановою суду від 03.03.2017 його було поновлено на службі в поліції, але відповідач тільки 16.06.2017 поновив позивача на посаді, але в наказі зазначив про відмову у виплаті йому грошового забезпечення з 03.03.2017 по 15.06.2017. Відповідач всупереч ст.ст.8,22,38,43Конституції України та ст.236 Кодексу законів про працю не виплатив позивачу грошове забезпечення за час затримки виконання постанови суду від 03.03.2017.

Відповідач позов не визнає, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вини відповідача у затримці виконання рішення суду від 03.03.2017 не було. Постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла до поліції тільки 16.06.2017. Позивач фактично не працював з 03.03.2017 по 16.06.2017. Доказів того, що відповідач перешкоджав йому приступити до виконання службових обов’язків позивач суду не надав, тому підстави для виплати грошового забезпечення позивачу відсутні.

Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 по справі № 814/1480/16 ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника начальника Головного управління Національної поліції у Миколаївській області з 05.07.2016 року. Постанову допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

10.05.2017 відповідач отримав постанову суду.

16.06.2017 відповідач отримав лист Державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області та постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2017.

Наказом № 137 о/с від 16.06.2017 скасовано наказ ГУНП в Миколаївській області № 149 о/с від 04.07.2016 в частині звільнення відповідно до Закону України « Про національну поліцію» за ст.77 ч.1 п.5 (через службову невідповідність) полковника поліції ОСОБА_1 та поновлено на посаді помічника начальника Головного управління без виплати грошового забезпечення з 03.03.2017 по 15.06.2017.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що постанову суду отримав 10.05.2017, виконавчий лист отримав тільки 26.05.2017, потім звернувся до виконавчої служби, яка 09.06.2017 прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представник відповідача судовому засіданні суду пояснив, що справа № 814/1480/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді була розглянута в письмовому провадженні, тому яке було прийнято судом рішення невідомо і тільки коли вони отримали 16.06.2017 постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження вони одразу прийняли наказ від 16.06.2017 про поновлення позивача на посаді.

Відтак, постановою суду від 03.03.2017 позивача поновили на посаді. Відповідач тільки 16.06.2017 прийняв наказ про поновлення його на посаді. Крім того, у наказі зазначено, що з 03.03.3017 по 15.06.2017 позивачу не виплачувати грошове забезпечення.

Згідно зі ст.236 Кодексу Законів про працю у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена стаття Кодексу законів про працю не містить застережень, що власник або уповноважена особа не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого, якщо працівник не вчинив додаткові дії- пред’явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитись на посаді.

Відповідач зобов’язаний був добровільно виконати рішення суду про поновлення позивача на посаді, оскільки це його законодавчо встановлений обов’язок.

Пояснення відповідача стосовно того, що тільки 16.06.2017 стало ним відомо про рішення суду з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження спростовується супроводжувальним листом до постанови, на якому стоїть відбиток відповідача про отримання постанови суду - 10.05.2017, але наказ про поновлення на посаді не був прийнятий відповідачем.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість судового рішення.

Згідно з ст.256 КАС України ( в редакції чинній на момент прийняття постанови від 03.03.2017) негайно виконуються постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався раніше до виконавчої служби, або на те, що позивач фактично не працював, тому йому не потрібно сплачувати грошове забезпечення, не приймається судом до уваги, оскільки негайне поновлення на посаді не вимагає від позивача здійснення, якихось додаткових дій по виконанню рішення суду. Крім того, постановою суду від 03.03.2017 по справі № 814/1480/16 позивача було поновлено на посаді з 05.07.2016 року, тому правових підставі не сплачувати грошове забезпечення за період з 03.03.2017 по 15.06.2017 у відповідача не було, тому спірний наказ в цій частині є протиправним та належить скасувати.

Таким чином, відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 03.03.2017 по 15.06.2017.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», яким визначаються критерії виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання збереження середньої заробітної плати, коли він має право на таку виплату, тому суд вважає за необхідно застосувати до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.

Довідка про грошове утримання позивача свідчить, що середньоденна заробітна плата складає 282,29 грн., середньомісячна заробітна плата 8609,69 грн.

Відповідно до п.п. 5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, відповідач повинен сплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період 03.03.2017 по 15.06.2017, що складає: березень 2017-20 робочих днів, квітень-19 робочих днів, травень-20 робочих днів, червень 10 робочих днів, всього 69 робочих днів х 282,29 грн. (середньоденна заробітна плата), що складає 19478,01 грн. середній заробіток за час затримки виконання рішення суду.

Оцінюючи докази відповідно до ст. 90 КАС України , суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54055, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 137 о/с від 16.06.2017 року в частині відмови у виплаті грошового забезпечення шляхом виключення словосполучення "без виплати грошового забезпечення з 03 березня по 15 червня 2017 року".

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54055, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середню заробітну плату за час затримки виконання постанови суду від 03.03.2017 року з 03.03.2017 по 15.06.2017 в сумі 19478,01 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 01 коп.).

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 02.01.2018р.